Думки про: The Elder Scrolls IV: Oblivion Remastered

Коли всі доступні на той момент частини серії The Elder Scrolls вийшли на цифрових платформах GOG та Steam, я придбав всі ігри. Окрім Oblivion. Бо Oblivion я принципово не хотів купувати знову. Бо гра мені в свій час здалась настільки нудною, що грати в неї знову я ніколи не планував. Але є купа людей, яким подобається ця частина (інколи виключно іронічно), тому я час від часу задумувався про те, щоб все ж таки до неї якось повернутись…

На щастя, мені все ще не треба купувати оригінал, бо тепер вийшла The Elder Scrolls IV: Oblivion Remastered. Яка все ще здається мені доволі нудною, але зі змінами в новому виданні, в неї відчутно цікавіше грати.

Read more“Думки про: The Elder Scrolls IV: Oblivion Remastered”

Думки про: The Midnight Walk

Кожен раз, коли мені на очі потрапляє гра з класним візуальним стилем, але без очевидного ґеймплею, я підозрюю, що щось з нею буде не так. Занадто багато інді розробників, через нестачу досвіду та/або людей в команді, створюють цілі проекти майже повністю на візуалі, не маючи при цьому сильної гри (чи хоча б сюжету). Вони не навмисно, зазвичай, це роблять, але в результаті ігри виходять дуже штучними і про них одразу забуваєш. Але є приклади проектів, де розробникам вдавалось зробити щось не просто красиве а й незабутнє. На жаль, The Midnight Walk до таких не відноситься.

Read more“Думки про: The Midnight Walk”

Розчарування: Onimusha 2: Samurai’s Destiny

Я довго слухав про те, яка Onimusha класна серія, але сам в свій час грав лише в Onimusha 3 (бо вона була на ПК). Але потім вийшов ремастер Onimusha: Warlords і шість років назад, я нарешті пройшов першу гру. Вона виявилась трохи застарілою, але все одно залишалась дуже прикольною action adventure hack and slash, яка (як розробники і планували) відчувалась як “Resident Evil, але з мечем”. Я сподівався, що Capcom продовжать перевидавати цю серію, але вони пішли навіть далі і наступного року повинна вийти нова частина. Разом з анонсом якої також анонсували ремастер Onimusha 2: Samurai’s Destiny. Я багато позитивного чув і про цю гру, яка, на практиці, виявилась дуже поганою.

Read more“Розчарування: Onimusha 2: Samurai’s Destiny”

Думки про: The Last of Us Part II (Remastered)

Два роки тому я заставив себе пройти The Last of Us Part I. Тепер я зробив теж саме з продовженням, раз воно нарешті вийшло на ПК. Перша частина мені не сильно сподобалась, але гра була впливовою та важливою, особливо з точки зору як ігри можуть розповідати історії. І мені було трохи цікаво, чи буде сіквел краще. The Last of Us Part II дійсно краще, але теж мені не дуже сподобалась.

Read more“Думки про: The Last of Us Part II (Remastered)”

Думки про: Old Skies

Якщо вам подобаються point and click пригоди, то ви гарантовано бачили логотип Wadjet Eye Games хоча б один раз за останні років 15. Вони розробили та видали декілька одних з найкращих представників жанру за останнє десятиріччя і залишаються мабуть найвідомішими користувачами Adventure Game Studio. І з моменту, як я вперше вирішив пройти серію Blackwell в 2013 жоден розроблений ними проект мене не розчаровував. Навіть більш короткі та прості проекти типу The Shivah або The Blackwell Legacy, або менш продумані як Blackwell Unbound були прикольні. А Unavowed я навіть 6 років потому вважаю однією з найкращих пригодницьких ігор за всю історію. Це я пояснюю для того, щоб було зрозуміло які очікування в мене були від Old Skies. І для контексту, коли я кажу, що грати в цю гру мені не дуже сподобалось.

Read more“Думки про: Old Skies”

Думки про: Rosewater

Я із задоволенням пройшов Lamplight City 5 років тому, тому наступний проект цих розробників в альтернативній історії Америки мені було цікаво спробувати. Хоч я і розумів, що оскільки я не звідти, то багато що не зовсім зрозумію, і плюс, цього разу гра ще й була в стилі вестерну, а вестерни мені не те щоб сильно подобались. Але Grundislav Games підходять до пригодницьких ігор з дуже свіжим поглядом і люблять мати купу нелінійності, тому я був певен, що грати мені все одно сподобається. Rosewater в цілому більш слабкий за Lamplight City проект, але тут все одно вистачає цікавих ідей.

Read more“Думки про: Rosewater”

Думки про: Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii

З початку моєї подорожі іграми серії Like a Dragon, яка стартувала з виходом Yakuza 0 на ПК, всі проекти від Ryu Ga Gotoku Studio мене хоч трохи дивували. Деякі були неймовірними. Деякі просто прикольними. Деякі були не дуже, але в них все одно знаходилось хоча б щось цікаве. Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii – перша гра від якої в мене нема емоцій. Вона точно не погана, але також незрозуміло… навіщо вона взагалі існує?

Read more“Думки про: Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii”

Радий: World of Goo 2

Багато років тому існував дуже прикольний сайт під назвою Experimental Gameplay Project, на якому можна було пограти в купу маленький проектів від студентів Carnegie Mellon University (чого я навіть не знав). Деякі з ігор були просто маленькі але незабутні, типу Attack of the Killer Swarm, On a Rainy Day, Gravity Head, Tower of Goo або Super Tummy Bubble! (яка працює як Suika Game за десятки років до виходу цієї хітової гри). А деякі були дуже дивні, але теж цікаві, як The Crowd. Команда студентів з цього проекту пізніше сформувала студію Tomorrow Corporation. Але до цього вони вже час від часу разом працювали над комерційними проектами. Одним з яких став перший і до цього єдиний проект команди з двох людей 2D Boy. Тим проектом була гра, яка взяла за основу коротеньку Tower of Goo і перетворила її на World of Goo, яка вийшла в 2008-ому і стала одним з найбільш популярних та відомих інді релізів нової хвилі незалежних розробників, яка продовжується сьогодні.

Але хоча проект і був високо оціненим, продовження для нього було складно б зробити. Бо гра досить розкрила свої основні механіки, а її “сюжет” теж був закінченим і простим. Тому я не дивувався тому, що Tomorrow Corporation випускали зовсім інші за ґеймплеєм ігри, які при цьому інколи тематично продовжували ідеї World of Good. Але тем не менш, в 2024 році несподівано вийшла World of Goo 2. І коли нещодавно її дивна тимчасова ексклюзивність на ПК для сервісу, яким я не люблю користуватись, закінчилась, а вирішив її придбати і пройти. І хоча вона дуже прикольна, мені все ще дивно, що ця гра існує.

Read more“Радий: World of Goo 2”

Думки про: Wizordum

Хоча за останні десять років вийшло дуже багато класичних FPS, зазвичай від цих проектів очікуєш чогось, що буде нагадувати Doom, Quake чи Duke Nukem 3D. Але Wizordum не така. По-перше, основним ґеймплейним прикладом для гри стали, судячи з усього, більш старі проекти типу Wolfenstein 3D чи Rise of the Triads, а значить рівні зазвичай більш “плоскі” і без схилів, ліфтів чи сходів, як в Doom. А по-друге, гра не виглядає і не звучить як типова класична FPS і замість цього за основу бере епічне фентезі. Іншими словами – це навіть не Hexen, а скоріше Might and Magic VI. Що і стало основною причиною, чому я вирішив пройти гру до кінця. Бо як FPS, це не дуже цікава гра.

Read more“Думки про: Wizordum”

Повертаючись в Grand Theft Auto V (Enhanced)

Десять років назад я вперше пройшов Grand Theft Auto V. Гра мені сподобалась, але я також не був у захваті – вперше в серії, частина відчувалась еволюцією, а не революцією. Звичайно, проблема була не так з якістю гри, як з тим, що минулі частини (особливо перші три 3D гри) сформували цілий новий жанр, якого до цього не існувало. Але все одно в 2015-ому, я був просто дуже радий пройти гру. І ось вийшла Enhanced версія, що і спонукнуло мене на повторне проходження всіх частин серії. Яке закінчується поверненням до GTA V, яка мені сподобалась набагато більше, ніж в перший раз.

Read more“Повертаючись в Grand Theft Auto V (Enhanced)”