During the early 00s most of the game developers were just figuring out how to distribute their games over the internet. The potential was clearly there, but it wasn’t until later in that decade that we will see a true boom of digital distribution and a huge boost in indie development popularity. Possibly due to that, a lot of the smaller independent games released during that period were free and often were quite open and honest about their influences. In case of the white chamber, the game originally released in 2005 as an expansion of a university project of a small team, the biggest influence was Silent Hill. The series were quite alive and well at the time and it wasn’t too long since SH4: The Room was released. So seeing a “Silent Hill in space” as a concept was really fun. But it’s been 18 years since – does the game still hold up?
Tag: point and click
Кілька думок про: the white chamber
На початку 00-их ігрові розробники намагались зрозуміти, як краще використовувати інтернет для розповсюдження ігор. Всі бачили в цьому потенціал, але розкрився він лише під кінець десятиріччя з серйозним розвитком цифрової дистрибуції. Тому на початку тих років більшість незалежних розробників випускали ігри безкоштовно і не цурались відкрито показувати, які інші ігри на них вплинули. the white chamber, гра яка вийшла в 2005-ому як продовження проекту, який спочатку був курсовою для університету, зовсім не скриває, що за основу був взятий Silent Hill. Японська серія ще була жива і SH4: The Room вийшов буквально зовсім нещодавно, тому “Silent Hill в космосі” звучало заманливо і прикольно. Але то було 18 років тому. Чи прикольно грати в гру сьогодні?
Happy about: Return to Monkey Island
For a lot of people the original Monkey Island titles mean a lot. And for the game industry as a whole, not just the adventure titles, these games have had (and still have) a lot of influence. For me? I respect them and admire them, but the first time I’ve actually completed the first two entries was only after the Special Editions came out a bit over 10 years ago. I did encounter these titles as a kid, of course, but had far more experience with other LucasArts titles and adventures from other companies. The first game in the franchise I’ve completed was actually Tales from Monkey Island and I’ve still never bothered to play Escape and Curse.
Why is this important? Well, your enjoyment from Return to Monkey Island will depend greatly on your experience with the previous games. But what I can say for sure, is that if I’m anything to go by – you can still have a lot of fun with this game, even if you don’t know the classic titles by heart.
Радий: Return to Monkey Island
Для величезної кількість людей перші дві частини Monkey Island мають сентиментальне значення. І це я не кажу про те, наскільки впливовими і важливими для всієї індустрії ігор були ці проекти, з впливом, який досі відчувається. Але я скоріш поважаю їх, ніж обожнюю. І перший раз пройшов їх повністю лише років 10 назад, коли вийшли Special Edition версії. В дитинстві я просто якось частіше попадав на інші ігри LucasArts та пригоди інших розробників. Першою пройденою грою в серії для мене стала Tales from Monkey Island, а в Escape та Curse я все ще не грав взагалі і не знаю коли вирішу.
Чому це важливо? Бо на ваш досвід з Return to Monkey Island буде напряму впливати те, наскільки сильно ви знаєте і любите серію. Що я точно можу тепер сказати, що навіть без глибокого знання інших ігор серії вам цей проект може дуже сподобатись.
Thoughts on: The Excavation of Hob’s Barrow
If Wadjet Eye Games publishes something, I tend to pay at least some attention. I didn’t like every game they’ve ever published and not every game they’ve ever made, but they do tend to pick the titles that have something interesting about them among many a project made on Adventure Game Studio. When The Excavation of Hob’s Barrow got announced, I was curious as to what it might be. Curiosity only increased during the first hour and I was hoping the game will remain as interesting throughout. It didn’t.
Думки про: The Excavation of Hob’s Barrow
Коли гру видає Wadjet Eye Games, я не можу хоча б не звернути на неї уваги. Нехай не всі проекти, які вони видали, мені подобались, кожен з них був своєрідним і цікавим прикладом гри зробленої в Adventure Game Studio. Тому я не міг не звернути увагу і на The Excavation of Hob’s Barrow. Першу годину ця гра повністю виправдовувала мою зацікавленість і я лише сподівався, що вона такою і залишиться. На жаль, цього не сталося, хоча грати мені сподобалось.
O tempora: Syberia I & II
O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.
Twenty years ago in 2002 when Syberia was released, the point and click adventures were on a decline. It wasn’t like the genre didn’t have any recent fantastic examples, The Longest Journey being from a few years before. But otherwise, it felt as if nobody really knew at the time what to do with the genre and how to approach it. And to be absolutely frank, Syberia itself often times felt like it didn’t really know how to approach the genre either, yet it so elegantly stumbled through its beautiful locations with its wonderful magic realist story that it pretty soon became a critical darling at least in some circles. And also started a short, but pretty decent run of adventure titles made by Microïds that ended around the time of the Sinking Island.
While I have played both Syberia and its sequel when they were new, and did enjoy them (the original more than the second game), I haven’t replayed them ever since until now.
О времена: Syberia I & II
О времена — серия ретроспективных записей, в которых я прохожу игры из другого времени и проверяю, прошли ли они испытание временем.
Двадцать лет назад в 2002-ом Syberia вышла в эпоху падения популярности point and click adventures приключений. И не то, чтобы хороших приключений в то время не выходило (The Longest Journey вышла на пару лет раньше), но многие разработчики не могли придумать что делать с жанром с переходом в 3D. Даже сама Syberia порой не знает что делать, но достаточно грациозно спотыкается через приключение благодаря красивым локациям и захватывающей истории. Из-за чего игру фанаты жанра и полюбили. Именно с этого проекта также началась короткая, но очень удачная череда приключений от Microïds, которая окончательно сдулась к моменту выхода Sinking Island.
И хоть я лично проходил обе оригинальные части Syberia в годы их выхода, и обе они мне понравились (особенно оригинал), я не запускал их с тех пор до этого момента.
Disapprove: Happy Game
Well, I suppose it was inevitable that Amanita Design would make a terrible game eventually. But I was hoping it wouldn’t happen.
Разочарование: Happy Game
В принципе, ожидаемо, что когда-то Amanita Design должны были сделать ужасную игру. Но всё равно жаль, что это случилось.