horror – Klardendum

Thoughts on: Fatal Frame II: Crimson Butterfly REMAKE

16/06/2026 16/06/2026

After getting the slightly updated late ports of the fifth and fourth entries in the Fatal Frame franchise, it feels a bit odd to then get a full on remake of the second title. I mean, it clearly made sense for Koei Tecmo – they saw the current popularity of remakes, they saw how Konami remade “the hottest one” of the Silent Hill series and decided to follow suit. And it’s not like they didn’t do it before – Fatal Frame II has already been remade once with the Wii release of the game (also known as Deep Crimson Butterfly) and this new remake does inherit some of the elements from that earlier remake… But people seem to be buying it up and requesting more remakes, instead of re-releases or remasters, because, I guess, they secretly hate the original games and don’t want to play them.

Ugh. I’m going off on a tangent here. Point is, we have a second remake of the most popular entry in the Fatal Frame series. And it does a lot of things right, but also many things wrong. It’s kind of a mess that I couldn’t enjoy, despite really wanting to.

Думки про: Fatal Frame II: Crimson Butterfly REMAKE

16/06/2026 16/06/2026

Після проходження оновлених версій п’ятої та четвертої частини серії Fatal Frame, проходити повноцінний рімейк другої частини трохи дивно. Я можу зрозуміти логіку Koei Tecmo – вони побачили, що рімейки популярні, побачили як Konami так переробили найбільш відому частину Silent Hill і вирішили зробити теж саме. Що вони до цього вже робили – у Fatal Frame II вже був рімейк на Wii (під назвою Deep Crimson Butterfly), і ця нова версія гри багато ідей бере саме з того релізу… Але люди голосують гаманцями і просять більше рімейків, бо, мабуть, їм насправді не подобаються ігри, рімейки до яких вони просять, раз вони не хочуть в них грати.

Ох. Проїхали. Важливо, що це вже третя версія найбільш відомої частини Fatal Frame. І в цій версії дуже багато класних елементів. І дуже багато не дуже класних. Чому гра мені не сильно сподобалась, але могла б.

Happy about: CONSCRIPT: Director’s Cut

02/06/2026 02/06/2026

While Conscript has been out for almost two years now, something about it didn’t quite click with me for the longest time. It’s the type of game that is almost hard to believe is what it actually claims to be, because it feels like it shouldn’t work. A classic survival horror game in the setting of the Great War that doesn’t technically have any supernatural elements and works with the top down perspective? How is that going to work, right? But it does. Not without faltering, of course, but Conscript, in its current updated Director’s Cut version, is a genuinely interesting game and fans of the genre shouldn’t ignore it.

Радий: CONSCRIPT: Director’s Cut

02/06/2026 02/06/2026

Насправді Conscript вийшла ще майже два роки тому, але щось мене відштовхувало від проєкту. Бо гра описує себе певним чином, і на папері така суміш не повинна працювати взагалі. Ну тобто, класичний survival horror в сетингу першої світової, в якому нема надприродних ворогів, а ще й камера в грі зверху, в ізометрії. Як це все взагалі може працювати? Як виявляється, дуже непогано, і Conscript в оновленій Director’s Cut версії – дійсно дуже прикольна гра, в яку фанатам жанру варто пограти.

Happy about: Paranormasight: The Mermaid’s Curse

18/04/2026 18/04/2026

Three years ago I enjoyed playing Paranormasight: The Seven Mysteries of Honjo, that came out of nowhere and was made by Square Enix, of all companies. It was a fun and creative adventure game with the presentation that most people associate with Visual Novels and lots of inventive “meta” ideas. Given the modern state of gaming industry, I was afraid that it will stay a cool one-off, but no – we have a sequel now. Paranormasight: The Mermaid’s Curse is exactly what one could want from a sequel – it’s “more but different”.

Радий: Paranormasight: The Mermaid’s Curse

18/04/2026 18/04/2026

Paranormasight: The Seven Mysteries of Honjo вийшла три роки тому, і дуже мені сподобалась. Цей несподіваний проєкт від Square Enix використовував візуальну презентацію, яку зазвичай асоціюють з візуальними новелами, для створення незабутньої та винахідливої пригодницької гри з різними “мета”-елементами. Враховуючи стан індустрії, я очікував, що продовжень у цього проєкту не буде, але ні – Paranormasight: The Mermaid’s Curse існує і робить саме те, що ви і очікуєте. Те ж саме, але інакше.

In love with: Look Outside

21/02/2026 21/02/2026

Look Outside is a very unusual type of game. Horror theme in roleplaying games is quite common and some of the most famous examples of the genre and its many subgenres are horror themed. But going beyond just the theme, building mechanics to evoke fear and tension? That’s far less typical. Think of Sweet Home, a Capcom action adventure RPG that is also often considered to be the very first survival horror. A game that is far more of an action adventure than an RPG, basically. Not many games attempt that. From Software experimented with it a bit. There’s the Shadow Hearts precursor Koudelka, of course. Parasite Eve 1 and especially 2. Recently, there has been a resurgence of these types of games, often built with RPG Maker. But they often focus on things that are either too action adventure and barely RPG at all, or vice versa. And those that do focus on being role-playing games often take their main inspiration from titles like Lisa: The Painful or Fear & Hunger, focusing on delivering the brutally hard difficulty, rather than some fun experience.

Now, Look Outside isn’t easy either and I could see influences of Lisa or Fear & Hunger in it. In fact I have played the game on the easier difficulty after attempting to complete it on the normal one first, but I’ll delve into it later. But that’s not the focus nor the selling point of the game. Instead, this game brings the experience that a lot of immersive sims and open world RPGs strive to have – building a personal story in a strange world. And it does it with a lot of style, variety, surreal creativity and fantastic tunes.

Read more“In love with: Look Outside”

Зачарований: Look Outside

21/02/2026 21/02/2026

Look Outside – дуже неочікуваний тип гри. З одного боку, горор тематика в рольових іграх зустрічається дуже часто і присутня в найбільш відомих прикладах жанру. З іншого боку – далі сюжетної тематики справа не йде, і механічно такі ігри не побудовані навколо викликання страху чи напруження. Я одразу згадую Sweet Home, action adventure RPG від Capcom, яку зазвичай вважають першим survival horror проектом. Гра була більше пригодою, ніж RPG, і таке зустрічається не дуже часто. З таким експериментували From Software, перша частина серії Shadow Hearts – Koudelka, – це теж відомий приклад. Parasite Eve 1 чи особливо 2. За останні декілька років, ідеї такого плану знову стали популярні серед проектів, які створені на RPG Maker. Але дуже часто такі ігри або занадто action adventure (і зовсім не RPG), або навпаки. А серед тих проектів, які мають правильний баланс, дуже типово брати за основу щось неймовірно важке для проходження, типу Lisa: The Painful чи Fear & Hunger, замість спроб створити щось веселе.

Хоча Look Outside назвати легкою я не можу, і вплив Lisa чи Fear & Hunger я теж в ній бачу, але це не фокус цього проекту. Хоча я все одно пройшов гру лише на легкій складності, після того, як пограв на нормальній (поясню нижче). Але сенс не в цьому, а в тому, що гра більше зацікавлена в створенні персональної історії гравця, яку вони можуть писати своїми рішеннями. І робить гра це з неймовірним стилем, різноманіттям, красивим і сюрреалістичним дизайном та відмінним саундтреком.

Read more“Зачарований: Look Outside”

Thoughts on: ROUTINE

22/01/2026 22/01/2026

Now that I’ve played ROUTINE, after over a decade of waiting, I can safely say that the story of waiting for the game turned out to be far more interesting than the game itself. Announced back in 2012, the game looked very promising. It seemed like curious continuation of ideas from System Shock 2 and Doom 3, mixed with more modern (for the time) approaches made by Frictional Games with their Penumbra and Amnesia titles. But also mentioned some more unconventional concepts, like the idea of a permadeath or highly non-linearity… Then, development troubles ensued and after moving from Unreal Engine 3 to 4, then to 5 and changing quite a bit from those initial trailers, the game is finally out.

During the years of development, the craze for the Amnesia: The Dark Descent-like games have died out, as did the “scarecam” popularity of YouTube videos. In fact, streaming or recordings of streams seem to be far more popular for games nowadays than pre-recorded videos. A lot of the elements that people were hoping to see in Routine were realized to great effect in the fantastic Alien: Isolation back in 2014. And in 2017 Capcom revived the proper classic survival horror with Resident Evil 7, with the genre still being popular today. All of which would be hard to ignore going into Routine. But even if I did, even if I would imagine this game coming out in 2013 the same way it came out today, I’m not sure the game would’ve felt any less mediocre.

Думки про: ROUTINE

22/01/2026 22/01/2026

Тепер, коли я нарешті пограв в ROUTINE після більше 10 років очікування, можу спокійно сказати, що цей час очікування виявився цікавішим за саму гру. Анонс проекту відбувся ще в далекому 2012-ому і проект виглядав як цікаве поєднання ідей System Shock 2 та Doom 3, але також з очевидним впливом ще свіжих на той момент проектів від Frictional Games типу Penumbra та Amnesia. В інтерв’ю розробники також розмовляли про цікаві і нетипові механіки та ідеї, типу смертей без можливості продовжити гру чи майже повної нелінійності проходження… Але після цього почались проблеми з розробкою, гра перейшла з Unreal Engine 3 на 4, а потім і на 5, і в процесі дуже сильно відрізняється від того, що показували в найперших трейлерах.

Також з часів анонсу популярність ігор, які схожі на Amnesia: The Dark Descent, впала, а відео де гравці лякаються на камеру вже майже ніхто не робить. Відео про ігри в цілому стало менш популярним ніж стрімінг. А купа речей, які люди очікували від Routine, були реалізовані в інших іграх, особливо в Alien: Isolation ще в 2014-ому. В 2017-ому Capcom повноцінно оживили жанр класичного survival horror з виходом Resident Evil 7 і саме цей жанр (знову) став найбільш популярним для копіювання. Все це неможливо ігнорувати, коли починаєш проходити Routine. Хоча… Навіть, якби я зміг, навіть якби ця гра вийшла в 2013-ому році, вона все одно би сприймалась як дуже посередня.

Read more“Думки про: ROUTINE”