id software – Klardendum

Thoughts on: DOOM: The Dark Ages

26/03/2026 26/03/2026

Doom is, of course, an extremely important and influential franchise. Not just for First Person Shooters, but all games in general. Every game was a technical marvel in some way, every game has a fanbase… Yet, as for me, as of today I still genuinely love only Doom and Doom 64, with the rest of the titles evoking a range of emotions from mostly positive appreciation to outright annoyance. The “modern run” of the series, started 10 years ago with Doom (2016) has a pretty huge and vocal fanbase that I rarely agreed with. I liked the first of these well enough, and I feel like my opinion on it grew with time, but I didn’t really care for its arena/encounter-based approach to FPS. Doom Eternal I liked a lot at launch, despite it’s numerous issues, and was hoping that it would be tweaked to be a better game. Yet, instead it was made worse and The Ancient Gods (both parts) were absolutely atrocious DLCs that have laid bare all of the issues with the game’s systems.

And now I’ve decided to finally play Doom: The Dark Ages. Which is… an acceptable product? A functioning FPS? What I’m getting at is that this game is certainly not bad, but it’s so lifeless, I’m surprised this got made.

Думки про: DOOM: The Dark Ages

26/03/2026 26/03/2026

Doom – це, звичайно, дуже важлива та впливова серія. Не лише для жанру шутерів від першої особи, але й взагалі для всіх ігор. Кожна частина ставала технологічним чудом, у всіх є купа фанатів… Але для мене серія ніколи не була персонально дуже цікавою, і найулюбленішими частинами залишаються Doom та Doom 64. “Сучасні” частини серії почались 10 років назад з виходом Doom (2016), і в них є своя велика спільнота фанатів, з якими я рідко погоджуюсь. Перша з цих ігор була доволі прикольна, і з часом мої думки про неї стали більш позитивними, хоча я все ще не дуже люблю “арени”. Doom Eternal на релізі мені дуже сподобалась, не дивлячись на купу проблем, і я тоді сподівався, що з неї зліплять щось ще краще оновленнями. Та вийшло навпаки, і обидві частини The Ancient Gods виявились абсолютно гидотними, та показали всі проблеми основної гри особливо явно.

Без особливої зацікавленості, я вирішив нарешті пограти і в Doom: The Dark Ages. Якісний продукт. Функціональна FPS. Тобто – гра точно працює і вона якісно зроблена, але вона настільки “ні про що”, що її існування мене навіть дивує.

O tempora: Doom + Doom II

11/10/2024 22/11/2024

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Well, it finally happened. I’ve finally played both classic Doom titles start to finish and even all of its official expansions. It might sound weird to some, given how huge and important Doom has been for the development of FPS and game industry as a whole, but it just so happened that I was never much of an id Software games player. Even though Spear of Destiny was my first introduction to this type of games, I just never really played through any of their titles start to finish until decades later. Which includes the classic Doom games – I have played and finished the original Doom (that is, the first three episodes) a very long time ago, but I’ve never played any other title in its entirety apart from the Playstation version of the Final Doom, which was my only point of contact with the Doom II expansions. And yes, I did get it back in the day, because I thought it was the “final definitive version of Doom”, not realizing that it’s a completely different game…

But now Doom and Doom II have been officially re-released on all modern platforms in a remastered package by NightDive, with all of the official, and even some previously unofficial, releases combined into one game. And I’ve decided that it was finally time to give it a proper go.

Read more“O tempora: Doom + Doom II”

О часи: Doom + Doom II

11/10/2024 11/10/2024

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Ось я нарешті і пройшов обидві класичні частини Doom, а потім і всі офіційні доповнення. Для багатьох це може стати сюрпризом, враховуючи важливість серії для жанру FPS (та й в цілому ігрової індустрії), але я в дитинстві майже не грав в ігри від id Software. Хоча моїм першим знайомством з жанром стала Spear of Destiny, більшість їх класичних проектів я пройшов лише за останні 10-15 років. Так – навіть Doom. Першу частину (всі три оригінальних епізоди) я повністю пройшов, можливо, раніше за інші класичні проекти, але все одно не в 90-их. І єдиною іншою частиною класичною серії, в яку я грав, до недавніх років була Playstation версія Final Doom. Яку я купив, бо з назви подумав, що це “найбільш повна версія Doom”, але як виявилось, це зовсім інша гра… Але це залишалось моїм єдиним контактом з хоч якимось контентом, який відносився до Doom II, на десятиріччя.

Але коли Doom та Doom II офіційно випустили знову на всіх сучасних платформах, з ремастер роботою від NightDive, я вирішив, що настав час нарешті пройти ці ігри. І це стало довгою подорожжю через дві гри та неймовірну кількість офіційних доповнень.

Read more“О часи: Doom + Doom II”

Disapprove: DOOM Eternal: The Ancient Gods

21/03/2021 21/03/2021

Last year I really enjoyed playing DOOM Eternal despite it’s numerous annoyances. Yes, it was as likely to be enjoyable as it was to be stressful, if not more the latter. Yes Marauders were terribly designed enemies. Yes, the story was weird and couldn’t really be enjoyed seriously or ironically. And yes, despite the really cool huge levels and awesome platforming abilities, the exploration was always limited via invisible walls and death planes. But despite all of that, it was really really fun, inventive and had an awesome soundtrack by Mick Gordon.

A year later a few things have been tweaked, numerous “live service” crap elements are still being fed into the game, Mick Gordon cut all ties with the publisher and the game leading to a disappointing official soundtrack release, and he is, of course, also absent from The Ancient Gods DLCs, the two-parter DLC/expansion that finishes the Doom Slayer story started in 2016. And it’s not enjoyable.

Разочарование: DOOM Eternal: The Ancient Gods

21/03/2021 21/03/2021

Год назад я с удовольствием прошел DOOM Eternal несмотря на все минусы игры. Да, экшен был был чаще напрягающим, чем развлекающим. Да, Мародёр – ужасный дизайн противника. Да, история была странной и её было сложно воспринимать как серьёзно, так и иронично. И да, не смотря на прикольные большие уровни и множество способностей для перемещения, исследование часто было ограничено невидимыми стенами и мгновенной смертью. Но она была весёлой и с классным саундтреком.

Год спустя вышло много патчей, правки, всякий “live service” хлам, ссора композитора Мика Гордона и издателя из-за чего официальный саундтрек был плохо смиксован, а для DLC музыку писали другие. И вот вышли эти самые DLC, The Ancient Gods – дополнение из двух частей, которое завершает историю, начатую в Doom 2016. И проходить его неприятно.

In love with: Doom 64

31/03/2020 31/03/2020

I’ve never played Doom 64 before and despite hearing that it was not just a port of the original Doom or it’s sequels or expansions, I never really cared to play it either. Partially because I was never as big into id software FPS titles. Partially because, well, it’s Doom again, even if the levels are new, right? And that’s where I was somewhat wrong as Doom 64 feels different. So I’m really glad that it got officially ported to newer systems and PC.

Восхищаясь: Doom 64

31/03/2020 31/03/2020

Я раньше не играл в Doom 64. Я слышал, что это не просто порт оригинального Doom или его продолжения и дополнений, но играть всё равно не хотелось. Частично потому, что FPS от id software меня не так интересовали как других, частично потому что это снова Doom. Оказалось, это не просто снова Doom. Поэтому, я очень рад, что этот проект наконец официально портировали на ПК и новые консоли.

Read more“Восхищаясь: Doom 64”

Happy about: DOOM Eternal

26/03/2020 26/03/2020

When the new DOOM came out in 2016 almost everyone was in love with it. Me personally? I thought it was a fun game, but it lacked a lot of things I liked about FPS games. With the classic Doom titles the entire level was the challenge, whereas 2016 had a more arena-based design where each separate encounter was the challenge. At times, I found it boring, at times it had genuinely good moments. But overall it was a solid FPS that got elevated into something more due to its technical elements, its visual design and most importantly its fantastic soundtrack.

DOOM Eternal, right from the first teasers of it, was showing willingness to reintroduce a lot of the exploration and a lot of arcade silliness of the classic FPS titles back into the formula crafted by DOOM (2016). Was the resulting mix successful? Well… More often than not. It’s the “than not” parts that kill the enjoyment with the game.

Read more“Happy about: DOOM Eternal”

Радуясь: DOOM Eternal

26/03/2020 26/03/2020

Новый 2016 DOOM расхваливался всеми кому не лень. Но лично мне он понравился не так бурно. В классических Doom играх геймплей был растянут на весь уровень, тогда как в 2016 ключевой геймплей был в аренах раздаваемых кусочками по уровню. Порой игра была скучной, порой радовала отличными моментами. И в целом игра была просто нормальным FPS, который воспринимался лучше из-за технически сильной стороны, интересного визуального дизайна и, самое главное, его отменного саундтрека.

DOOM Eternal, с самых первых тизеров, показывал желание вернуть исследование и многие веселые аркадные элементы старых FPS в формулу, которой следовал DOOM (2016). Получилась ли смесь хорошей? Во многом да. Но, к сожалению, все промахи тут получились крайне неприятными.

Read more“Радуясь: DOOM Eternal”