Sometimes you play a game and feel like it was a huge waste of potential. Not as a dig at the developers, but as a… great sadness? I guess? That the project clearly had a vision behind it, but the end result just wasted all of it. The Tragedy at Deer Creek is such a game. Despite being a relatively cheap independent title, the beginning of the game shows huge promise – wonderful visual style, moody atmosphere, good music. And after a short while, that doesn’t actually explain why the main character is doing what she’s doing, you even get hints of a cool mystery. But all of that is wasted, because as an adventure game it doesn’t work well, as a story-driven game it doesn’t work well and even as just a story it doesn’t know how to end properly.
Засмучений від: The Tragedy at Deer Creek
Бувають такі проєкти, після проходження яких відчуваєш, ніби потенціал ідеї для гри був зовсім не розкритим. Не тому що “розробники погані”, чи ще щось, просто якось сумно стає. The Tragedy at Deer Creek викликала в мене саме такі емоції. Хоча гра явно з малим бюджетом і командою, початок в неї дуже цікавий. Виглядає вона класно, світ атмосферний, музика прикольна. І хоча гравцям не пояснюють всі деталі, стає дуже цікаво, що ж буде відбуватись далі. На жаль, все це нікуди не йде, бо як пригодницька гра цей проєкт погано працює, і як сюжетна гра вона теж не знає як саме треба будувати оповідання.
Thoughts on: Bubsy 4D
Bubsy has spent the last three decades of game history as a punchline to a bad joke. The series started as a “mascot platformer” in the early 90s, trying to chase gameplay feats of Mario and Sonic, as so many other similar games did, and the first couple of games had positive reviews at the time. Now, I personally haven’t liked a single Bubsy game until now and retrospective reviews seem to often write even the first titles off as mediocre games, but at the time Bubsy was just one of many. And not even the worst at being a mascot. But then in 1996 Bubsy 3D came out and nothing has ever been the same for the poor bobcat, who wasn’t as annoying as many people love to say. However, the game was hot garbage and so the franchise basically died with it.
After several rather bizarre attempts at revitalizing the series over the last decade, Bubsy 4D is a success. And while it’s not a great 3D platformer, it’s quite good if you like this sort of game. Which sort? I’ll try to explain.
Думки про: Bubsy 4D
Бабсі останні тридцять років згадують лише заради жарту. Серія Bubsy почалась в епоху платформерів з маскотами, коли всі намагались копіювати Маріо та Соніка, і перші дві гри в серії мали схвальні відгуки. Мені ці ігри ніколи не подобались, бо в цілому і жанр не дуже мій, але якщо дивитись на історію, то лише за останні роки про ці ігри почали писати негативно. Але для початку 1990-их, це був не найгірший приклад маскоту. Та в 1996-ому році вийшла дійсно жахлива Bubsy 3D і репутація серії була повністю втрачена. І з нею, самого Бабсі почали ненавидити.
Після декількох дуже дивних спроб оживити серію, Bubsy 4D приємно дивує. Бо хоча це і не супер класний 3D платформер, гра все одно вийшла дійсно прикольною. Якщо вам подобається цей тип платформерів.
Thoughts on: Fatal Frame II: Crimson Butterfly REMAKE
After getting the slightly updated late ports of the fifth and fourth entries in the Fatal Frame franchise, it feels a bit odd to then get a full on remake of the second title. I mean, it clearly made sense for Koei Tecmo – they saw the current popularity of remakes, they saw how Konami remade “the hottest one” of the Silent Hill series and decided to follow suit. And it’s not like they didn’t do it before – Fatal Frame II has already been remade once with the Wii release of the game (also known as Deep Crimson Butterfly) and this new remake does inherit some of the elements from that earlier remake… But people seem to be buying it up and requesting more remakes, instead of re-releases or remasters, because, I guess, they secretly hate the original games and don’t want to play them.
Ugh. I’m going off on a tangent here. Point is, we have a second remake of the most popular entry in the Fatal Frame series. And it does a lot of things right, but also many things wrong. It’s kind of a mess that I couldn’t enjoy, despite really wanting to.
Read more“Thoughts on: Fatal Frame II: Crimson Butterfly REMAKE”
Думки про: Fatal Frame II: Crimson Butterfly REMAKE
Після проходження оновлених версій п’ятої та четвертої частини серії Fatal Frame, проходити повноцінний рімейк другої частини трохи дивно. Я можу зрозуміти логіку Koei Tecmo – вони побачили, що рімейки популярні, побачили як Konami так переробили найбільш відому частину Silent Hill і вирішили зробити теж саме. Що вони до цього вже робили – у Fatal Frame II вже був рімейк на Wii (під назвою Deep Crimson Butterfly), і ця нова версія гри багато ідей бере саме з того релізу… Але люди голосують гаманцями і просять більше рімейків, бо, мабуть, їм насправді не подобаються ігри, рімейки до яких вони просять, раз вони не хочуть в них грати.
Ох. Проїхали. Важливо, що це вже третя версія найбільш відомої частини Fatal Frame. І в цій версії дуже багато класних елементів. І дуже багато не дуже класних. Чому гра мені не сильно сподобалась, але могла б.
Read more“Думки про: Fatal Frame II: Crimson Butterfly REMAKE”
Happy about: Wicked Seed
Back in 1998, at the peak of their creative input in the 1990s, SquareSoft has released a game called Parasite Eve. A “cinematic RPG” that combined a lot of the game systems they’ve been using at the time, with an exciting story-driven action blockbuster production. The game is still, despite its flaws, beloved by many and there has never been anything quite like it – even the direct sequel of the game, that I happen to love even more, was a very different beast, leaning a lot more into classic survival horror mechanics. So, unsurprisingly, it has been mostly up to independent developers of recent years to try and recapture the magic of that original Parasite Eve game. And Wicked Seed is one of such titles – a reimagining of the same general mechanical idea, but done on a much much much tinier budget.
Радий: Wicked Seed
В далекому 1998-ому SquareSoft, які були на найвищому рівні якості своїх проектів того періоду, випустили Parasite Eve. “Кінематографічну рольову гру”, в якій розробники змогли створити відчуття інтерактивного сюжетного блокбастеру. Гра мала була не ідеальною, але до сьогодні в неї купа фанатів, бо нічого схожого на цю гру ніколи ми не отримали. Навіть продовження гри, яке я люблю навіть більше за першу частину, стала абсолютно іншим проектом, який більш нагадував класичний survival horror, ніж сюжетну RPG. І раз ніхто з великих розробників цього не робить, схожі проекти почали розробляти інді розробники. Wicked Seed – один з таких проєктів, який має багато схожих за механіками ідей, але зроблений за набагато менший бюджет.
Happy about: CONSCRIPT: Director’s Cut
While Conscript has been out for almost two years now, something about it didn’t quite click with me for the longest time. It’s the type of game that is almost hard to believe is what it actually claims to be, because it feels like it shouldn’t work. A classic survival horror game in the setting of the Great War that doesn’t technically have any supernatural elements and works with the top down perspective? How is that going to work, right? But it does. Not without faltering, of course, but Conscript, in its current updated Director’s Cut version, is a genuinely interesting game and fans of the genre shouldn’t ignore it.
Радий: CONSCRIPT: Director’s Cut
Насправді Conscript вийшла ще майже два роки тому, але щось мене відштовхувало від проєкту. Бо гра описує себе певним чином, і на папері така суміш не повинна працювати взагалі. Ну тобто, класичний survival horror в сетингу першої світової, в якому нема надприродних ворогів, а ще й камера в грі зверху, в ізометрії. Як це все взагалі може працювати? Як виявляється, дуже непогано, і Conscript в оновленій Director’s Cut версії – дійсно дуже прикольна гра, в яку фанатам жанру варто пограти.