Happy about: S.T.A.L.K.E.R.: Call of Prypiat – Enhanced Edition

 , , , , , ,

Seven years ago I sat down and played through the original three S.T.A.L.K.E.R. titles. Of that playthrough, Call of Prypiat was easily the big highlight. Shadow of Chornobyl was frustrating, if curious. Clear Sky was a slog. But this one? This one was actually cooking. It felt like GSC Game World have finally figured out what the series are supposed to be about, at least as far as my tastes were concerned. So, when I decided to check the Enhanced Edition versions of all games that are part of the Legends of the Zone Trilogy release, I fully expected things to go similarly. I mean, I secretly hoped that the re-releases would fix the first two games as they desperately needed it, but, unfortunately, while the new versions are mostly superior, they didn’t change how messy and frustrating those games are. Call of Prypiat was already good, so is there a point in this re-release? Well, kinda.

Read more“Happy about: S.T.A.L.K.E.R.: Call of Prypiat – Enhanced Edition”

Радий: S.T.A.L.K.E.R.: Поклик Прип’яті – Enhanced Edition

 , , , , , ,

Сім років назад я пройшов всі три перші частини S.T.A.L.K.E.R.. І Поклик Прип’яті була найприємнішим проходженням з усіх. Тінь Чорнобиля була цікавою, але дратуючою. Чисте Небо бісило. Але ця? Ця була дійсно прикольна. Відчувалось, ніби GSC Game World нарешті зрозуміли як саме треба робити ці ігри, або їх смаки нарешті співпали з моїми. Тож, коли я вирішив пройти Enhanced Edition версії всіх цих ігор, які доступні в Legends of the Zone Trilogy, я очікував схожих результатів. Звичайно, я сподівався, що перші дві гри стануть в новому релізі набагато кращими, але, на жаль, хоча вони і краще, всі основні проблеми цих проектів залишились без змін. Але раз Поклик Прип’яті вже була прикольна, то чи є сенс в новій версії? Деякий є.

Read more“Радий: S.T.A.L.K.E.R.: Поклик Прип’яті – Enhanced Edition”

Happy about: Legacy of Kain: Defiance Remastered

 , , , , , , ,

Being the Legacy of Kain fan that I am, as I’ve covered in my review of Legacy of Kain: Soul Reaver 1&2 Remastered last year, I was extremely excited about Defiance. Ever since Soul Reaver 2 still didn’t finish the story started in Soul Reaver 1, people expected the inevitable Soul Reaver 3 (and Defiance was actually known by that name internally at the start). So when the Blood Omen 2 (which hasn’t been remastered yet) was released first, I was slightly confused, but also intrigued. After all, the events of the game contradicted the known timeline, and even the developers vaguely mentioned that something in Defiance would lead to Blood Omen 2 events existing. Then the early PS2 trailer for Defiance (as it was officially unveiled) hit with some cool nu-metal-ish song playing and I downloaded and rewatched that trailer a lot (the track is called “In the Crossfire”, by the way, as I’ve learnt years ago from the best LoK fan site). Playing as both Kain and Raziel in an epic conclusion to the storyline of Raziel (as it would probably be), was such an exciting prospect.

And then the game came out and… I liked it. But it was also weird. It did conclude Raziel’s story in a mostly satisfying way in broad strokes, it left a lot of questions unanswered. But far more importantly – the game felt even more unfinished than Soul Reaver 1, and that game ended with a “To be continued” screen. This feeling is not something that Legacy of Kain: Defiance Remastered can fix, but where it could, the remaster made the game a lot better.

Read more“Happy about: Legacy of Kain: Defiance Remastered”

Радий: Legacy of Kain: Defiance Remastered

 , , , , , , ,

Оскільки я великий фанат серії Legacy of Kain, як я згадував минулого року в огляді Legacy of Kain: Soul Reaver 1&2 Remastered, я був з тих, хто дуже очікував Defiance. Оскільки сюжет в Soul Reaver 2 не закінчив історію, яка почалась в Soul Reaver 1, то всі очікували, що це нарешті трапиться в Soul Reaver 3 (а Defiance на старті розробки саме так і називався). Тому, вихід Blood Omen 2 (ремастер якого поки не вийшов) став для всіх сюрпризом. Події в цьому проєкті не співпадали з тим, що було відомо з сюжету раніше, а це означало, що щось в Defiance знову змінить історію – навіть розробники на це натякали. Потім з’явився ранній трейлер гри для PS2, в якому грав прикольний ню-метал, і я тоді скачав цей трейлер і багато разів його передивлявся (до речі, трек називається “In the Crossfire”, як я дізнався з найкращого фанатського сайту по LoK). Все вказувало на епічне завершення історії, де гравці зможуть грати не лише за Разіеля, а ще й навіть за Кейна, і це звучало дуже захопливо.

А потім гра вийшла і… вона була прикольна. Але також дивна. Тобто, так, закінчення історії Разіеля ми технічно отримали, але залишилось дуже багато відкритих питань. І ще неприємнішим було те, що гра відчувалась більш незакінченою, ніж Soul Reaver 1, а та гра закінчилась на “Далі буде”. Legacy of Kain: Defiance Remastered ці відчуття виправити не зможе, але те, що можна було виправити, ремастер виправляє дуже добре.

Read more“Радий: Legacy of Kain: Defiance Remastered”

Happy about: Pragmata

 , , , ,

Capcom used to stick with safe releases. New Monster Hunter or Street Fighter game, remaking a Resident Evil title that was already good and doesn’t need remaking, maybe even making a new Resident Evil game to varying levels of quality. But in the past few years, they’ve started to spice things up with unexpected things. Less than two years ago they released Kunitsu-Gami: Path of the Goddess – a fantastic and weird mix of hack and slash action and tower defense. This year, the surprise is Pragmata – a very curious mix of different ideas that starts really well and ends… alright.

Read more“Happy about: Pragmata”

Радий: Pragmata

 , , , ,

Capcom колись не сильно ризикували з іграми. Випускали нову Monster Hunter чи Street Fighter, робили рімейк якоїсь частини Resident Evil, яка і так вже була якісна і рімейку не потребувала, або випускали нову частину серії з нестабільним успіхом. Але останні декілька років, вони почали робити щось неочікуване. Менш ніж два роки тому вийшла Kunitsu-Gami: Path of the Goddess – чудова та незвична суміш hack and slash екшену та tower defense. Цього року, таким сюрпризом стає Pragmata – незвична суміш купи різних ідей, яка чудово працює на старті, і трошки здає ближче до фіналу.

Read more“Радий: Pragmata”

Revisiting S.T.A.L.K.E.R.: Shadow of Chornobyl and Clear Sky – Enhanced Editions

 , , , , , ,

Seven years ago was the first time I’ve decided to finally sit down and play through all of the original three S.T.A.L.K.E.R. titles start to finish. Because even though I have followed the development of the original from early 00s, when it was just a sci-fi Oblivion Lost project with no ties to the Roadside Picnic or the Chornobyl Exclusion Zone, I didn’t particularly care about the game when it finally came out. Anyway, that playthrough from seven years ago was the second time I’ve completed Shadow of Chornobyl, first time I’ve completed Clear Sky and also first time I’ve played Call of Prypiat at all. For that playthrough I chose to not use any mods or fan patches to judge the games as they were. Now that Enhanced Edition versions of all three games are part of the Legends of the Zone Trilogy, I’ve decided to do the same. And in this post, I will talk about Shadow of Chornobyl and Clear Sky, the two titles I like less and which should have benefitted the most from a re-release.

Read more“Revisiting S.T.A.L.K.E.R.: Shadow of Chornobyl and Clear Sky – Enhanced Editions”

Повертаючись в S.T.A.L.K.E.R.: Тінь Чорнобиля та Чисте небо – Enhanced Edition

 , , , , , ,

Сім років тому я вперше вирішив нарешті пройти всі три оригінальні частини S.T.A.L.K.E.R.. Бо, хоча я й слідкував за розробкою з початку 00-их, коли Oblivion Lost була просто дивною фантастикою/продовженням технологій Venom. Codename: Outbreak і без прив’язки до Пікніку на узбіччі чи Чорнобилю, коли перша частина вийшла, вона мене не сильно зацікавила. Тож, в тому проходженні сім років тому вийшло, що Тінь Чорнобиля я пройшов лише другий раз, Чисте небо перший, а в Поклик Прип’яті взагалі грав вперше. І я проходив ігри без модів та фанпатчів, щоб оцінити ігри “в чистому вигляді”. Тепер всі ці три гри стали доступними в Enhanced Edition версіях (які можна купити одразу як трилогію Legends of the Zone) і мені захотілось повторити цей експеримент знову. В цьому записі я буду говорити виключно про Тінь Чорнобиля та Чисте небо, бо по-перше, мені вони все ще менше подобаються, а по-друге – саме ці дві гри повинні були б отримати найбільше плюсів від такого перевидання.

Read more“Повертаючись в S.T.A.L.K.E.R.: Тінь Чорнобиля та Чисте небо – Enhanced Edition”

Happy about: Avowed

 , , , , , , ,

When Avowed was first announced half a decade ago, I was mildly curious, but somewhat concerned about the idea. After all, Pillars of Eternity II: Deadfire has shown a significant drop in writing quality for Obsidian Entertainment, even if it was ultimately still an alright game. Going full on first person action RPG?.. Not the direction I wanted the series to go in. But then again, The Outer Worlds wasn’t terrible, even if still a clear drop in quality for the team, so maybe they were onto something. And so a year ago Avowed was finally released to somewhat positive reviews and after seeing some people play the game online, I’ve decided to grab it sometime later when it gets patched a bunch. Year later, the game received a massive update that added a few nice elements and quality of life features, so I’ve decided to finally give it a go.

Read more“Happy about: Avowed”

Радий: Avowed

 , , , , , , ,

Від анонсу Avowed років 5 назад в мене були змішані відчуття. Pillars of Eternity II: Deadfire була помітним зниженням якості оповідання, як для Obsidian Entertainment, хоча гра й була непоганою. Але action RPG від першої особи?.. Може, не найкращий напрямок для серії. З іншого боку, The Outer Worlds була прикольною, хоч і теж з слабким сюжетом, тож може вони могли б зробити щось непогане. Гра нарешті вийшла рік тому, і огляди були в цілому позитивні. Я подивився шматки проходжень гри онлайн і вирішив, що після якихось важливих патчів і сам придбаю та пограю. І добре, що почекав, бо рік потому вийшов величезний патч, в якому покращили велику кількість елементів. Саме в цю версію я і грав.

Read more“Радий: Avowed”