Capcom used to stick with safe releases. New Monster Hunter or Street Fighter game, remaking a Resident Evil title that was already good and doesn’t need remaking, maybe even making a new Resident Evil game to varying levels of quality. But in the past few years, they’ve started to spice things up with unexpected things. Less than two years ago they released Kunitsu-Gami: Path of the Goddess – a fantastic and weird mix of hack and slash action and tower defense. This year, the surprise is Pragmata – a very curious mix of different ideas that starts really well and ends… alright.
Радий: Pragmata
Capcom колись не сильно ризикували з іграми. Випускали нову Monster Hunter чи Street Fighter, робили рімейк якоїсь частини Resident Evil, яка і так вже була якісна і рімейку не потребувала, або випускали нову частину серії з нестабільним успіхом. Але останні декілька років, вони почали робити щось неочікуване. Менш ніж два роки тому вийшла Kunitsu-Gami: Path of the Goddess – чудова та незвична суміш hack and slash екшену та tower defense. Цього року, таким сюрпризом стає Pragmata – незвична суміш купи різних ідей, яка чудово працює на старті, і трошки здає ближче до фіналу.
Revisiting S.T.A.L.K.E.R.: Shadow of Chornobyl and Clear Sky – Enhanced Editions
Seven years ago was the first time I’ve decided to finally sit down and play through all of the original three S.T.A.L.K.E.R. titles start to finish. Because even though I have followed the development of the original from early 00s, when it was just a sci-fi Oblivion Lost project with no ties to the Roadside Picnic or the Chornobyl Exclusion Zone, I didn’t particularly care about the game when it finally came out. Anyway, that playthrough from seven years ago was the second time I’ve completed Shadow of Chornobyl, first time I’ve completed Clear Sky and also first time I’ve played Call of Prypiat at all. For that playthrough I chose to not use any mods or fan patches to judge the games as they were. Now that Enhanced Edition versions of all three games are part of the Legends of the Zone Trilogy, I’ve decided to do the same. And in this post, I will talk about Shadow of Chornobyl and Clear Sky, the two titles I like less and which should have benefitted the most from a re-release.
Read more“Revisiting S.T.A.L.K.E.R.: Shadow of Chornobyl and Clear Sky – Enhanced Editions”
Повертаючись в S.T.A.L.K.E.R.: Тінь Чорнобиля та Чисте небо – Enhanced Edition
Сім років тому я вперше вирішив нарешті пройти всі три оригінальні частини S.T.A.L.K.E.R.. Бо, хоча я й слідкував за розробкою з початку 00-их, коли Oblivion Lost була просто дивною фантастикою/продовженням технологій Venom. Codename: Outbreak і без прив’язки до Пікніку на узбіччі чи Чорнобилю, коли перша частина вийшла, вона мене не сильно зацікавила. Тож, в тому проходженні сім років тому вийшло, що Тінь Чорнобиля я пройшов лише другий раз, Чисте небо перший, а в Поклик Прип’яті взагалі грав вперше. І я проходив ігри без модів та фанпатчів, щоб оцінити ігри “в чистому вигляді”. Тепер всі ці три гри стали доступними в Enhanced Edition версіях (які можна купити одразу як трилогію Legends of the Zone) і мені захотілось повторити цей експеримент знову. В цьому записі я буду говорити виключно про Тінь Чорнобиля та Чисте небо, бо по-перше, мені вони все ще менше подобаються, а по-друге – саме ці дві гри повинні були б отримати найбільше плюсів від такого перевидання.
Read more“Повертаючись в S.T.A.L.K.E.R.: Тінь Чорнобиля та Чисте небо – Enhanced Edition”
Happy about: Avowed
When Avowed was first announced half a decade ago, I was mildly curious, but somewhat concerned about the idea. After all, Pillars of Eternity II: Deadfire has shown a significant drop in writing quality for Obsidian Entertainment, even if it was ultimately still an alright game. Going full on first person action RPG?.. Not the direction I wanted the series to go in. But then again, The Outer Worlds wasn’t terrible, even if still a clear drop in quality for the team, so maybe they were onto something. And so a year ago Avowed was finally released to somewhat positive reviews and after seeing some people play the game online, I’ve decided to grab it sometime later when it gets patched a bunch. Year later, the game received a massive update that added a few nice elements and quality of life features, so I’ve decided to finally give it a go.
Радий: Avowed
Від анонсу Avowed років 5 назад в мене були змішані відчуття. Pillars of Eternity II: Deadfire була помітним зниженням якості оповідання, як для Obsidian Entertainment, хоча гра й була непоганою. Але action RPG від першої особи?.. Може, не найкращий напрямок для серії. З іншого боку, The Outer Worlds була прикольною, хоч і теж з слабким сюжетом, тож може вони могли б зробити щось непогане. Гра нарешті вийшла рік тому, і огляди були в цілому позитивні. Я подивився шматки проходжень гри онлайн і вирішив, що після якихось важливих патчів і сам придбаю та пограю. І добре, що почекав, бо рік потому вийшов величезний патч, в якому покращили велику кількість елементів. Саме в цю версію я і грав.
Happy about: Paranormasight: The Mermaid’s Curse
Three years ago I enjoyed playing Paranormasight: The Seven Mysteries of Honjo, that came out of nowhere and was made by Square Enix, of all companies. It was a fun and creative adventure game with the presentation that most people associate with Visual Novels and lots of inventive “meta” ideas. Given the modern state of gaming industry, I was afraid that it will stay a cool one-off, but no – we have a sequel now. Paranormasight: The Mermaid’s Curse is exactly what one could want from a sequel – it’s “more but different”.
Радий: Paranormasight: The Mermaid’s Curse
Paranormasight: The Seven Mysteries of Honjo вийшла три роки тому, і дуже мені сподобалась. Цей несподіваний проєкт від Square Enix використовував візуальну презентацію, яку зазвичай асоціюють з візуальними новелами, для створення незабутньої та винахідливої пригодницької гри з різними “мета”-елементами. Враховуючи стан індустрії, я очікував, що продовжень у цього проєкту не буде, але ні – Paranormasight: The Mermaid’s Curse існує і робить саме те, що ви і очікуєте. Те ж саме, але інакше.
Happy about: Everspace 2 (with DLCs)
Since I’m not a fan of roguelite or roguelike games, I did miss Everspace when it was originally released. It was a curious combination of action RPG, space sim (or more space shooter) with the FTL: Faster Than Light inspired structure, where you were jumping between different procedurally generated locations, while being chased by a powerful foe. It did have a story, but the main draw of the game was specifically in that die and repeat nature of the genre and the fact that the space dogfights were quite fun. And then in 2023 the developers released the sequel Everspace 2 (although it was in Early Access for a few years), and with this game they’ve changed a lot in the direction that got me interested. Instead of a purely roguelite structure, a proper handmade world with interesting exploration, story, quests and all of the cool stuff I tend to like, while still keeping the fun space battles intact. Knowing that the game will get updates and DLCs, I decided to postpone my own playthrough and now, when the game is, as developers claim, in the more or less completely final state, I’ve decided to finally give it a go. And while it is quite a bit messy, I enjoyed playing it a lot.
Радий: Everspace 2 (з DLC)
Оскільки я не любитель roguelite та roguelike жанрів, перший Everspace я пропустив. Ідея гри була прикольна – суміш космічного симулятора/шутера з action RPG механіками та структурою FTL: Faster Than Light, де вам треба стрибати між різними випадково створеними шматками космосу і збирати ресурси, постійно втікаючи від небезпечних ворогів, які намагаються вас наздогнати. Сюжет там існував, але здебільшого гра була про ґеймплей і тому концепція смерті та повторних спроб була вписана в історію, а акцент був в першу чергу на перестрілках на космічних кораблях. В 2023-ому розробники випустили Everspace 2 (яка, насправді, була доступною до цього пару років в ранньому доступі), в якій все змінилось. Тепер замість випадкової генерації локацій та нескінченного ґеймплею гра була побудована навколо повністю руками зроблених локацій з цікавим дослідженням, а сюжет став грати набагато важливішу роль. Це, і той факт, що перестрілки залишились дуже прикольними, мене і зацікавило, тож я вирішив почекати, поки для гри вийдуть всі доповнення/DLC і потім пограти в цей проект. Що я і зробив із великим задоволенням.