Насправді Conscript вийшла ще майже два роки тому, але щось мене відштовхувало від проєкту. Бо гра описує себе певним чином, і на папері така суміш не повинна працювати взагалі. Ну тобто, класичний survival horror в сетингу першої світової, в якому нема надприродних ворогів, а ще й камера в грі зверху, в ізометрії. Як це все взагалі може працювати? Як виявляється, дуже непогано, і Conscript в оновленій Director’s Cut версії – дійсно дуже прикольна гра, в яку фанатам жанру варто пограти.
Tag: чудовий саундтрек
Радий: S.T.A.L.K.E.R.: Поклик Прип’яті – Enhanced Edition
Сім років назад я пройшов всі три перші частини S.T.A.L.K.E.R.. І Поклик Прип’яті була найприємнішим проходженням з усіх. Тінь Чорнобиля була цікавою, але дратуючою. Чисте Небо бісило. Але ця? Ця була дійсно прикольна. Відчувалось, ніби GSC Game World нарешті зрозуміли як саме треба робити ці ігри, або їх смаки нарешті співпали з моїми. Тож, коли я вирішив пройти Enhanced Edition версії всіх цих ігор, які доступні в Legends of the Zone Trilogy, я очікував схожих результатів. Звичайно, я сподівався, що перші дві гри стануть в новому релізі набагато кращими, але, на жаль, хоча вони і краще, всі основні проблеми цих проектів залишились без змін. Але раз Поклик Прип’яті вже була прикольна, то чи є сенс в новій версії? Деякий є.
Read more“Радий: S.T.A.L.K.E.R.: Поклик Прип’яті – Enhanced Edition”
Радий: Legacy of Kain: Defiance Remastered
Оскільки я великий фанат серії Legacy of Kain, як я згадував минулого року в огляді Legacy of Kain: Soul Reaver 1&2 Remastered, я був з тих, хто дуже очікував Defiance. Оскільки сюжет в Soul Reaver 2 не закінчив історію, яка почалась в Soul Reaver 1, то всі очікували, що це нарешті трапиться в Soul Reaver 3 (а Defiance на старті розробки саме так і називався). Тому, вихід Blood Omen 2 (ремастер якого поки не вийшов) став для всіх сюрпризом. Події в цьому проєкті не співпадали з тим, що було відомо з сюжету раніше, а це означало, що щось в Defiance знову змінить історію – навіть розробники на це натякали. Потім з’явився ранній трейлер гри для PS2, в якому грав прикольний ню-метал, і я тоді скачав цей трейлер і багато разів його передивлявся (до речі, трек називається “In the Crossfire”, як я дізнався з найкращого фанатського сайту по LoK). Все вказувало на епічне завершення історії, де гравці зможуть грати не лише за Разіеля, а ще й навіть за Кейна, і це звучало дуже захопливо.
А потім гра вийшла і… вона була прикольна. Але також дивна. Тобто, так, закінчення історії Разіеля ми технічно отримали, але залишилось дуже багато відкритих питань. І ще неприємнішим було те, що гра відчувалась більш незакінченою, ніж Soul Reaver 1, а та гра закінчилась на “Далі буде”. Legacy of Kain: Defiance Remastered ці відчуття виправити не зможе, але те, що можна було виправити, ремастер виправляє дуже добре.
Повертаючись в S.T.A.L.K.E.R.: Тінь Чорнобиля та Чисте небо – Enhanced Edition
Сім років тому я вперше вирішив нарешті пройти всі три оригінальні частини S.T.A.L.K.E.R.. Бо, хоча я й слідкував за розробкою з початку 00-их, коли Oblivion Lost була просто дивною фантастикою/продовженням технологій Venom. Codename: Outbreak і без прив’язки до Пікніку на узбіччі чи Чорнобилю, коли перша частина вийшла, вона мене не сильно зацікавила. Тож, в тому проходженні сім років тому вийшло, що Тінь Чорнобиля я пройшов лише другий раз, Чисте небо перший, а в Поклик Прип’яті взагалі грав вперше. І я проходив ігри без модів та фанпатчів, щоб оцінити ігри “в чистому вигляді”. Тепер всі ці три гри стали доступними в Enhanced Edition версіях (які можна купити одразу як трилогію Legends of the Zone) і мені захотілось повторити цей експеримент знову. В цьому записі я буду говорити виключно про Тінь Чорнобиля та Чисте небо, бо по-перше, мені вони все ще менше подобаються, а по-друге – саме ці дві гри повинні були б отримати найбільше плюсів від такого перевидання.
Read more“Повертаючись в S.T.A.L.K.E.R.: Тінь Чорнобиля та Чисте небо – Enhanced Edition”
Радий: Everspace 2 (з DLC)
Оскільки я не любитель roguelite та roguelike жанрів, перший Everspace я пропустив. Ідея гри була прикольна – суміш космічного симулятора/шутера з action RPG механіками та структурою FTL: Faster Than Light, де вам треба стрибати між різними випадково створеними шматками космосу і збирати ресурси, постійно втікаючи від небезпечних ворогів, які намагаються вас наздогнати. Сюжет там існував, але здебільшого гра була про ґеймплей і тому концепція смерті та повторних спроб була вписана в історію, а акцент був в першу чергу на перестрілках на космічних кораблях. В 2023-ому розробники випустили Everspace 2 (яка, насправді, була доступною до цього пару років в ранньому доступі), в якій все змінилось. Тепер замість випадкової генерації локацій та нескінченного ґеймплею гра була побудована навколо повністю руками зроблених локацій з цікавим дослідженням, а сюжет став грати набагато важливішу роль. Це, і той факт, що перестрілки залишились дуже прикольними, мене і зацікавило, тож я вирішив почекати, поки для гри вийдуть всі доповнення/DLC і потім пограти в цей проект. Що я і зробив із великим задоволенням.
Вільні нотації про: Музику в іграх 2025
Ну що ж, час знову поговорити про видатні та незабутні саундтреки в іграх. Музику, яка залишається з вами після того, як ви пройшли гру. Ігри минулого року (та інші, в які я пограв з минулої такої ретроспективи) були в цьому плані достатньо солідними, і декілька мене дуже приємно здивували. Хоча, як зазвичай, частина списку також має в собі ігри, які були заново видані минулого року, або отримали свої останні оновлення та DLC.
Єдиною грою в списку, яку я не пройшов, але в яку багато грав, стала Megabonk. Це просто не така гра, яку можна пройти і сформувати думки, плюс її все ще часто оновлюють. Але я в неї пограв не одну годину і музика мені дуже сподобалась, тому вона в списку. Ще декілька ігор в список не потрапили, але я хотів би про них згадати. Assassin’s Creed Mirage має чудову музику, яку майже хочеться слухати поза межами гри, але не зовсім. World of Goo 2 має чудову музику, але вона вся з першої гри, просто в новому аранжуванню, яке не “краще”, а скоріше “інше”. Ну і нарешті, хоча мені дуже сподобався новий саундтрек для OFF, він ніде не продається, але музика для оригінальної версії гри все ще безкоштовно доступна.
Але досить вступу, залишаю вас зі списком і сподіваюсь, що вам ця музика теж дуже сподобається.
Повертаючись до Assassin’s Creed Mirage з оновленням The Valley of Memory
Півтора роки тому я з неочікуваним задоволенням пройшов Assassin’s Creed Mirage. Гра була дуже приємною спробою від Ubisoft повернутись до оригінальних ідей серії, і хоча проблем там все одно вистачало, гра була набагато кращою за більшість частин серії. Чисто з точки зору механік, це мабуть навіть найкраща реалізація всіх ідей, з яких починалась серія – тобто сюжетний екшен стелс з паркуром в місті.
Абсолютно неочікувано, студія заявила про вихід безкоштовного сюжетного доповнення для гри під назвою The Valley of Memory, яке вийшло пару місяців назад. І я не планував так швидко повертатись до гри, навіть заради доповнення, але я також в цей момент через силу проходив Assassin’s Creed Shadows тому хотілось пограти в частину серії, яка нагадала б мені, навіщо я взагалі в них граю. То ж я вирішив швиденько пробігтись по всій серії і потім пройти The Valley of Memory, що також підтвердило мої позитивні думки про Mirage. І те, що Assassin’s Creed не розуміє, що вона за серія.
Read more“Повертаючись до Assassin’s Creed Mirage з оновленням The Valley of Memory”
Зачарований: Clair Obscur: Expedition 33
Як зазвичай, я попереджаю читачів, що покрокові RPG я не дуже люблю. Як і “jRPG” в цілому. Так, я пройшов всі основні Final Fantasy і більшість мені подобається, а Chrono Trigger – одна з моїх найбільш улюблених ігор. Parasite Eve супер класна… Так це все теж правда, але коли в епоху PS2 виходила купа японських рольових ігор, я майже всі пропустив. Що є важливим контекстом для Clair Obscur: Expedition 33, яка бере за основу саме ту епоху RPG.
Зачарований: Look Outside
Look Outside – дуже неочікуваний тип гри. З одного боку, горор тематика в рольових іграх зустрічається дуже часто і присутня в найбільш відомих прикладах жанру. З іншого боку – далі сюжетної тематики справа не йде, і механічно такі ігри не побудовані навколо викликання страху чи напруження. Я одразу згадую Sweet Home, action adventure RPG від Capcom, яку зазвичай вважають першим survival horror проектом. Гра була більше пригодою, ніж RPG, і таке зустрічається не дуже часто. З таким експериментували From Software, перша частина серії Shadow Hearts – Koudelka, – це теж відомий приклад. Parasite Eve 1 чи особливо 2. За останні декілька років, ідеї такого плану знову стали популярні серед проектів, які створені на RPG Maker. Але дуже часто такі ігри або занадто action adventure (і зовсім не RPG), або навпаки. А серед тих проектів, які мають правильний баланс, дуже типово брати за основу щось неймовірно важке для проходження, типу Lisa: The Painful чи Fear & Hunger, замість спроб створити щось веселе.
Хоча Look Outside назвати легкою я не можу, і вплив Lisa чи Fear & Hunger я теж в ній бачу, але це не фокус цього проекту. Хоча я все одно пройшов гру лише на легкій складності, після того, як пограв на нормальній (поясню нижче). Але сенс не в цьому, а в тому, що гра більше зацікавлена в створенні персональної історії гравця, яку вони можуть писати своїми рішеннями. І робить гра це з неймовірним стилем, різноманіттям, красивим і сюрреалістичним дизайном та відмінним саундтреком.
Радий: CULTIC (обидва розділи)
Я дуже радію відродженню класичних FPS. Та, на жаль, небагато з нових таких проектів розуміють як саме відтворити той простий, але захопливий ґеймплей шутерів періоду перед та під час виходу Quake. Тому я інколи навіть задавався питанням – може причина, чому не так багато класичних FPS люблять і пам’ятають сьогодні в тому, що жанр вже зробив все що міг, і що “dungeon crawler з пушками”, як дизайн, занадто обмежений?.. Але потім виходить якийсь новий неймовірно винахідливий WAD для Doom, або новий проект типу Cultic і я розумію, що ні – в цьому жанрі ще багато чого можна зробити, що раніше навіть не намагались. І хоча Cultic мені сподобалась менше, ніж більшості гравців (як я бачу), особливо Chapter Two, ця гра все одно неймовірно класна.