open world – Klardendum

Disapprove: Assassin’s Creed Shadows (with Claws of Awaji)

02/04/2026 02/04/2026

I keep doing it to myself. I keep playing Assassin’s Creed games, long after most of the world dismissed them completely, in hopes that the series will finally find an identity and stick with it, instead of being the epitome of the “Ubisoft game”, as a dismissive description. I’ve played every game that was released on PC so far and the only two I have never finished were one of those uninteresting Chronicles games (I think the final one), and Valhalla, which was so horribly boring, I didn’t get much further than the opening act. Yet, if Valhalla was easily the worst Assassin’s Creed game so far that I didn’t finish, Assassin’s Creed Shadows is the one I wish I didn’t finish, instead of wasting almost 60 hours on it.

Розчарування: Assassin’s Creed Shadows (з Claws of Awaji)

02/04/2026 02/04/2026

Я продовжую над собою знущатись та проходити нові релізи Assassin’s Creed, тоді як весь світ вже давно їх ігнорує. І продовжую сподіватись, що колись ця серія зрозуміє чим вона хоче бути, і перестане бути просто “грою від Ubisoft”, в найгіршому сенсі. Я проходив всі ігри серії, які виходили на ПК, і не пройшов до кінця лише дві – одну з жахливих частин Chronicles (здається, останню), та Valhalla, від якої я просто засинав. Valhalla – найгірша частина Assassin’s Creed, яку я не пройшов. Shadows – найгірша частина, яку я пройшов, але тепер думаю, що не варто було не витрачати на неї майже 60 годин.

Revisiting Assassin’s Creed Mirage with The Valley of Memory update

13/03/2026 02/04/2026

A year and a half ago I’ve enjoyed playing through Assassin’s Creed Mirage. It was a nice attempt by Ubisoft to remember what made the series what it was in the first place and while flawed, the attempt was a success and the game was easily among the best entries in the franchise. Heck, if you remember that the series are supposed to be a story-driven action stealth game in the urban environment, this might’ve been the best implementation of the idea yet, mechanically anyway.

And then, out of the blue, the studio has announced a free story expansion for the title called The Valley of Memory, that eventually released a few months ago. I wasn’t planning on revisiting the game so soon, if I’m honest, but I was in the middle of trying to force myself play through Assassin’s Creed Shadows, so I wanted to remind myself why do I even like these games. So I quickly played a few minutes of almost each title to remind myself of how they were, which culminated with me completing The Valley of Memory. Which renewed my opinion that Mirage is among the best entries. And that Assassin’s Creed really needs to figure out its own identity.

Повертаючись до Assassin’s Creed Mirage з оновленням The Valley of Memory

13/03/2026 02/04/2026

Півтора роки тому я з неочікуваним задоволенням пройшов Assassin’s Creed Mirage. Гра була дуже приємною спробою від Ubisoft повернутись до оригінальних ідей серії, і хоча проблем там все одно вистачало, гра була набагато кращою за більшість частин серії. Чисто з точки зору механік, це мабуть навіть найкраща реалізація всіх ідей, з яких починалась серія – тобто сюжетний екшен стелс з паркуром в місті.

Абсолютно неочікувано, студія заявила про вихід безкоштовного сюжетного доповнення для гри під назвою The Valley of Memory, яке вийшло пару місяців назад. І я не планував так швидко повертатись до гри, навіть заради доповнення, але я також в цей момент через силу проходив Assassin’s Creed Shadows тому хотілось пограти в частину серії, яка нагадала б мені, навіщо я взагалі в них граю. То ж я вирішив швиденько пробігтись по всій серії і потім пройти The Valley of Memory, що також підтвердило мої позитивні думки про Mirage. І те, що Assassin’s Creed не розуміє, що вона за серія.

Happy about: Ghost of Tsushima Director’s Cut

16/01/2026 16/01/2026

Over the years I’ve grown extremely tired of open world games. It’s very rare that the prospect of playing one excites me, especially if the title is clearly inspired by the type of open world design that Ubisoft have popularized with their Assassin’s Creed titles. But I still find interesting titles from time to time and Ghost of Tsushima had a lot of positivity about it from people I tend to share opinions with. After ignoring the PC release of the game for over a year, I’ve decided to give it a shot and while the game still has a lot of faults, it did end up among the better examples of the genre.

Радий: Ghost of Tsushima Director’s Cut

16/01/2026 16/01/2026

Чим далі, тим менше мене цікавлять ігри з відкритим світом. Я дуже рідко зацікавлений в них грати, особливо якщо вони явно побудовані за шаблонами Ubisoft, які вони вперше використали в першому Assassin’s Creed. Але тем не менш, цікаві проекти з такою структурою мені зустрічаються і про Ghost of Tsushima я чув багато позитивних речей від людей, смаки яких часто співпадають з моїми. То ж, через рік після виходу гри на ПК я вирішив нарешті її пройти. І хоча проблем в неї вистачає, вона мені дуже сподобалась.

Thoughts on: Mafia: The Old Country

07/11/2025 07/11/2025

Well, Hangar 13 has finally had a chance to make a proper new Mafia game again. While it seems that Mafia III had its fans, I found it to be terribly boring and having barely anything to do with Mafia in structure, tone, storytelling or anything else. Then was the remake of the original game, awkwardly named Mafia: Definitive Edition, that was certainly not “definitive”, but a very good attempt at a remake of a classic, that was even better in some ways. But still, it was a remake of an already great game, so not original or new. And now Mafia: The Old Country – a story set decades before the first game in Sicily, a fresh setting and an attempt to tell something new. They certainly tried with this one, that I can’t help but respect, but the results are not as exciting as one would have hoped.

Думки про: Mafia: The Old Country

07/11/2025 07/11/2025

Нарешті у Hangar 13 з’явився новий шанс спробувати зробити нову частину Mafia. Як я дізнався з часом, у Mafia III є фанати, хоча мені гра здалась неймовірно нудною, і фактично зовсім не пов’язаною з серією своєю структурою, тоном оповіданням чи будь-чим ще. Але після цього, вони зробили рімейк першої частини серії, який доволі незручно назвали Mafia: Definitive Edition, хоча “дефінітивною” її назвати взагалі не виходить, хоч гра вийшла якісна і місцями навіть краща за оригінал. І лише зараз з Mafia: The Old Country, в них нарешті знову з’явився шанс спробувати розповісти нову історію. Хронологічно стару, бо події гри відбуваються в Сицилії за декілька десятирічь до першої гри. І вони спробували зробити дійсно “правильну” частину Mafia, але результат, на жаль, вийшов не супер захопливим.

Happy about: Marvel’s Spider-Man 2

30/08/2025 30/08/2025

A few years ago Marvel’s Spider-Man Remastered had a surprise PC release so I had a chance to finally experience the new superhero open world title – something that I don’t find enjoyable as often as I’d like. But the game, despite having several notable flaws, was really fun and in many ways felt like a new benchmark on how to make an open world title with fun traversal around said world, and how to build the main and side story content in a way that feels well paced and rewarding, while also fitting with the main character so well. Marvel’s Spider-Man: Miles Morales followed soon after, and while it was still good, it also felt a bit “too much of the same”, without fully fixing the issues of the original. So where does this leave Marvel’s Spider-Man 2? Well, in some ways it is the best game in the series so far. But in some – it loses a bit of the personality that the first two games had.

Радий: Marvel’s Spider-Man 2

30/08/2025 30/08/2025

Декілька років тому на ПК несподівано вийшла Marvel’s Spider-Man Remastered, яку я одразу вирішив пройти, хоча ігри з відкритим світом мені не так часто подобаються. Але гра виявилась дуже класною і стала для мене новим показником того, як робити захопливі ігри у відкритому світі. Пересуватись по світу було приємно, подача побічних завдань та розкриття основних місій було класно продуманим і гра в цілому ідеально підходила під персонажа. Трохи пізніше вийшла Marvel’s Spider-Man: Miles Morales, яка була майже настільки ж класною, але також відчувалась як повторення того ж самого без повного виправлення проблем, які існували в першій грі. А тепер я зміг оцінити Marvel’s Spider-Man 2, яка одночасно найкраща частина серії, але також при цьому трохи втрачає характеру в порівнянні з першими двома частинами.

Read more“Радий: Marvel’s Spider-Man 2”