Я із задоволенням пройшов Lamplight City 5 років тому, тому наступний проект цих розробників в альтернативній історії Америки мені було цікаво спробувати. Хоч я і розумів, що оскільки я не звідти, то багато що не зовсім зрозумію, і плюс, цього разу гра ще й була в стилі вестерну, а вестерни мені не те щоб сильно подобались. Але Grundislav Games підходять до пригодницьких ігор з дуже свіжим поглядом і люблять мати купу нелінійності, тому я був певен, що грати мені все одно сподобається. Rosewater в цілому більш слабкий за Lamplight City проект, але тут все одно вистачає цікавих ідей.
Tag: огляд на гру
Думки про: Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii
З початку моєї подорожі іграми серії Like a Dragon, яка стартувала з виходом Yakuza 0 на ПК, всі проекти від Ryu Ga Gotoku Studio мене хоч трохи дивували. Деякі були неймовірними. Деякі просто прикольними. Деякі були не дуже, але в них все одно знаходилось хоча б щось цікаве. Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii – перша гра від якої в мене нема емоцій. Вона точно не погана, але також незрозуміло… навіщо вона взагалі існує?
Read more“Думки про: Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii”
Радий: World of Goo 2
Багато років тому існував дуже прикольний сайт під назвою Experimental Gameplay Project, на якому можна було пограти в купу маленький проектів від студентів Carnegie Mellon University (чого я навіть не знав). Деякі з ігор були просто маленькі але незабутні, типу Attack of the Killer Swarm, On a Rainy Day, Gravity Head, Tower of Goo або Super Tummy Bubble! (яка працює як Suika Game за десятки років до виходу цієї хітової гри). А деякі були дуже дивні, але теж цікаві, як The Crowd. Команда студентів з цього проекту пізніше сформувала студію Tomorrow Corporation. Але до цього вони вже час від часу разом працювали над комерційними проектами. Одним з яких став перший і до цього єдиний проект команди з двох людей 2D Boy. Тим проектом була гра, яка взяла за основу коротеньку Tower of Goo і перетворила її на World of Goo, яка вийшла в 2008-ому і стала одним з найбільш популярних та відомих інді релізів нової хвилі незалежних розробників, яка продовжується сьогодні.
Але хоча проект і був високо оціненим, продовження для нього було складно б зробити. Бо гра досить розкрила свої основні механіки, а її “сюжет” теж був закінченим і простим. Тому я не дивувався тому, що Tomorrow Corporation випускали зовсім інші за ґеймплеєм ігри, які при цьому інколи тематично продовжували ідеї World of Good. Але тем не менш, в 2024 році несподівано вийшла World of Goo 2. І коли нещодавно її дивна тимчасова ексклюзивність на ПК для сервісу, яким я не люблю користуватись, закінчилась, а вирішив її придбати і пройти. І хоча вона дуже прикольна, мені все ще дивно, що ця гра існує.
Думки про: Wizordum
Хоча за останні десять років вийшло дуже багато класичних FPS, зазвичай від цих проектів очікуєш чогось, що буде нагадувати Doom, Quake чи Duke Nukem 3D. Але Wizordum не така. По-перше, основним ґеймплейним прикладом для гри стали, судячи з усього, більш старі проекти типу Wolfenstein 3D чи Rise of the Triads, а значить рівні зазвичай більш “плоскі” і без схилів, ліфтів чи сходів, як в Doom. А по-друге, гра не виглядає і не звучить як типова класична FPS і замість цього за основу бере епічне фентезі. Іншими словами – це навіть не Hexen, а скоріше Might and Magic VI. Що і стало основною причиною, чому я вирішив пройти гру до кінця. Бо як FPS, це не дуже цікава гра.
Повертаючись в Grand Theft Auto V (Enhanced)
Десять років назад я вперше пройшов Grand Theft Auto V. Гра мені сподобалась, але я також не був у захваті – вперше в серії, частина відчувалась еволюцією, а не революцією. Звичайно, проблема була не так з якістю гри, як з тим, що минулі частини (особливо перші три 3D гри) сформували цілий новий жанр, якого до цього не існувало. Але все одно в 2015-ому, я був просто дуже радий пройти гру. І ось вийшла Enhanced версія, що і спонукнуло мене на повторне проходження всіх частин серії. Яке закінчується поверненням до GTA V, яка мені сподобалась набагато більше, ніж в перший раз.
Повертаючись в Grand Theft Auto IV (Complete Edition)
З усіх частин серії Grand Theft Auto IV – єдина, яку я пройшов більше ніж два рази. При тому, що вона мені ніколи сильно не подобалась. Але раз я проходив всі частини серії знову, то і цю пропустити не міг. Плюс, я до цього не грав в Complete Edition версію, яка нарешті поєднала оригінальну гру та Episodes from Liberty City в один проєкт. Тому мені було цікаво пройти гру і знову, і троху в новому оформленні. Але думка про гру в результаті майже не змінилась.
Read more“Повертаючись в Grand Theft Auto IV (Complete Edition)”
О часи: Grand Theft Auto: San Andreas – The Definitive Edition
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Grand Theft Auto: San Andreas стала початком дуже кардинальних змін для серії. В певному сенсі, гра намагалась зробити те ж саме що робила Metal Gear Solid 3 для своєї серії. Вона все ще залишалась еволюцією ідей, які можна було побачити ще в перших частинах серії, але при цьому тут були великі зміни, які попереджали про майбутнє для цих ігор. Результат став неймовірно популярним і гру вважають однією з найкращих в історії. Але мені вона ніколи сильно не подобалась. Я пам’ятав про неї багато позитивного, але також і ще більше негативного. Тому проходження гри знову в версії The Definitive Edition не повинно було сильно змінити мою думку. Але змінило і гра мені сподобалась набагато більше. Хоча все ще не супер.
Read more“О часи: Grand Theft Auto: San Andreas – The Definitive Edition”
О часи: Grand Theft Auto: Vice City – The Definitive Edition
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Хоча серія Grand Theft Auto існувала ще з 1997-го і більша частина її ключових елементів не змінились до сьогодні, Vice City була важливою частиною її еволюції. В цій грі все ще була купа шалених аркадних елементів, але саме з цієї частини Rockstar почали пробувати розповідати історії з цікавими персонажами і робити більш “реалістичний” ґеймплей. Це була друга гра ери 3D, і за розміром вона була відчутно менша за GTAIII. Та при цьому, я довго її вважав найулюбленішою в серії. І під час проходження гри знову, в доволі проблемній версії Definitive Edition, я був радий побачити, що гра все ще прикольна.
Read more“О часи: Grand Theft Auto: Vice City – The Definitive Edition”
О часи: Tomb Raider IV-VI Remastered
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Майже рівно рік тому я пройшов колекцію Tomb Raider I-III Remastered, яка викликала в мене змішані почуття. З одного боку, вона була найкращим способом пройти три класичні частини важливої ігрової серії. З іншої – лише перша частина була дійсно сильною, плюс сама колекція мала безліч проблем. Тому я сподівався, що потенційна колекція Tomb Raider IV-VI Remastered буде краще, бо The Last Revelation – моя улюблена класична частина, та й Chronicles прикольна гра. І з часом вони стали, як мені здавалось, не сильно гірше. В колекції також, правда, є і The Angel of Darkness, але від цього перевидання я багато не очікував – моє перше проходження гри в 2003-ому було жахливим і знову грати в неї я трохи боявся. Тож, якою насправді виявилась колекція? Багато в чому гіршою, на жаль і питань вона викликає немало.
Радий: The Beekeeper’s Picnic – A Sherlockian Adventure
Існує величезна кількість творів про Шерлока Голмса, деякі з яких намагаються повторити стиль та атмосферу оригінальних творів сера Артура Конан Дойла, а деякі роблять щось зовсім нове. Я дуже любив оригінальні книги з дитинства і мав нагоду працювати над розробкою двох проектів про персонажа в дорослому віці, тому мене зацікавила The Beekeeper’s Picnic – A Sherlockian Adventure. Це дуже мила пригодницька гра про більш мирні роки життя персонажа, після того, як він пішов у відставку. І вона дуже прикольна.
Read more“Радий: The Beekeeper’s Picnic – A Sherlockian Adventure”