Три з половиною роки тому на ПК вийшла God of War (яка спочатку вийшла в 2018-ому для PS4), і не дивлячись на певну кількість проблем в ній, гра мені в цілому дуже сподобалась. Вона доволі сильно відрізнялась від оригінальної трилогії серії (та інших частин, які були про давньогрецьку міфологію), і найбільш дивувало те, наскільки більш важливими стали сюжет та оповідання, і наскільки якісно у розробників вийшло це зробити. В це було складно повірити, але гра знайшла чудовий спосіб як перейти від “крутий чувак рубить богів на шматки” до серйозної драми про батьківство. І при цьому в ній була непогана бойова система а дослідження світу та загадки вийшли дуже захопливими. Натяк на продовження був вбудований прямо в саму гру, тому не дивно, що це продовження з часом вийшло – God of War Ragnarök, яка вийшла на PS4 та PS5 в 2022-ому, а минулого року і на ПК. Я відкладав це проходження доволі довго, але нарешті вирішив пройти гру, яка виявилась… ну норм, мабуть.
Tag: огляд на гру
Думки про: RoboCop: Rogue City – Unfinished Business
Декілька років тому польська студія Teyon показали свій потенціал з прикольною Terminator: Resistance. Гра була чудовим прикладом проекту “середнього бюджету” і одним з найкращих використань кіноліцензій за багато років. І хоча проблеми в ній теж були (як і в DLC для гри), грати в неї все одно було приємно. Через декілька років вони випустили наступний проект – RoboCop: Rogue City. Гра була зовсім інша, але теж чудово використовувала сетинг та бюджет для створення захопливого FPS досвіду. Тепер і для цієї гри зробили доповнення, але цього разу його чомусь випустили окремо – RoboCop: Rogue City – Unfinished Business. І доповнення це дуже дивне і не зовсім зрозуміло, навіщо воно існує.
Read more“Думки про: RoboCop: Rogue City – Unfinished Business”
Думки про: The Elder Scrolls IV: Oblivion Remastered
Коли всі доступні на той момент частини серії The Elder Scrolls вийшли на цифрових платформах GOG та Steam, я придбав всі ігри. Окрім Oblivion. Бо Oblivion я принципово не хотів купувати знову. Бо гра мені в свій час здалась настільки нудною, що грати в неї знову я ніколи не планував. Але є купа людей, яким подобається ця частина (інколи виключно іронічно), тому я час від часу задумувався про те, щоб все ж таки до неї якось повернутись…
На щастя, мені все ще не треба купувати оригінал, бо тепер вийшла The Elder Scrolls IV: Oblivion Remastered. Яка все ще здається мені доволі нудною, але зі змінами в новому виданні, в неї відчутно цікавіше грати.
Read more“Думки про: The Elder Scrolls IV: Oblivion Remastered”
Думки про: The Midnight Walk
Кожен раз, коли мені на очі потрапляє гра з класним візуальним стилем, але без очевидного ґеймплею, я підозрюю, що щось з нею буде не так. Занадто багато інді розробників, через нестачу досвіду та/або людей в команді, створюють цілі проекти майже повністю на візуалі, не маючи при цьому сильної гри (чи хоча б сюжету). Вони не навмисно, зазвичай, це роблять, але в результаті ігри виходять дуже штучними і про них одразу забуваєш. Але є приклади проектів, де розробникам вдавалось зробити щось не просто красиве а й незабутнє. На жаль, The Midnight Walk до таких не відноситься.
Розчарування: Onimusha 2: Samurai’s Destiny
Я довго слухав про те, яка Onimusha класна серія, але сам в свій час грав лише в Onimusha 3 (бо вона була на ПК). Але потім вийшов ремастер Onimusha: Warlords і шість років назад, я нарешті пройшов першу гру. Вона виявилась трохи застарілою, але все одно залишалась дуже прикольною action adventure hack and slash, яка (як розробники і планували) відчувалась як “Resident Evil, але з мечем”. Я сподівався, що Capcom продовжать перевидавати цю серію, але вони пішли навіть далі і наступного року повинна вийти нова частина. Разом з анонсом якої також анонсували ремастер Onimusha 2: Samurai’s Destiny. Я багато позитивного чув і про цю гру, яка, на практиці, виявилась дуже поганою.
Думки про: The Last of Us Part II (Remastered)
Два роки тому я заставив себе пройти The Last of Us Part I. Тепер я зробив теж саме з продовженням, раз воно нарешті вийшло на ПК. Перша частина мені не сильно сподобалась, але гра була впливовою та важливою, особливо з точки зору як ігри можуть розповідати історії. І мені було трохи цікаво, чи буде сіквел краще. The Last of Us Part II дійсно краще, але теж мені не дуже сподобалась.
Думки про: Old Skies
Якщо вам подобаються point and click пригоди, то ви гарантовано бачили логотип Wadjet Eye Games хоча б один раз за останні років 15. Вони розробили та видали декілька одних з найкращих представників жанру за останнє десятиріччя і залишаються мабуть найвідомішими користувачами Adventure Game Studio. І з моменту, як я вперше вирішив пройти серію Blackwell в 2013 жоден розроблений ними проект мене не розчаровував. Навіть більш короткі та прості проекти типу The Shivah або The Blackwell Legacy, або менш продумані як Blackwell Unbound були прикольні. А Unavowed я навіть 6 років потому вважаю однією з найкращих пригодницьких ігор за всю історію. Це я пояснюю для того, щоб було зрозуміло які очікування в мене були від Old Skies. І для контексту, коли я кажу, що грати в цю гру мені не дуже сподобалось.
Думки про: Rosewater
Я із задоволенням пройшов Lamplight City 5 років тому, тому наступний проект цих розробників в альтернативній історії Америки мені було цікаво спробувати. Хоч я і розумів, що оскільки я не звідти, то багато що не зовсім зрозумію, і плюс, цього разу гра ще й була в стилі вестерну, а вестерни мені не те щоб сильно подобались. Але Grundislav Games підходять до пригодницьких ігор з дуже свіжим поглядом і люблять мати купу нелінійності, тому я був певен, що грати мені все одно сподобається. Rosewater в цілому більш слабкий за Lamplight City проект, але тут все одно вистачає цікавих ідей.
Думки про: Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii
З початку моєї подорожі іграми серії Like a Dragon, яка стартувала з виходом Yakuza 0 на ПК, всі проекти від Ryu Ga Gotoku Studio мене хоч трохи дивували. Деякі були неймовірними. Деякі просто прикольними. Деякі були не дуже, але в них все одно знаходилось хоча б щось цікаве. Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii – перша гра від якої в мене нема емоцій. Вона точно не погана, але також незрозуміло… навіщо вона взагалі існує?
Read more“Думки про: Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii”
Радий: World of Goo 2
Багато років тому існував дуже прикольний сайт під назвою Experimental Gameplay Project, на якому можна було пограти в купу маленький проектів від студентів Carnegie Mellon University (чого я навіть не знав). Деякі з ігор були просто маленькі але незабутні, типу Attack of the Killer Swarm, On a Rainy Day, Gravity Head, Tower of Goo або Super Tummy Bubble! (яка працює як Suika Game за десятки років до виходу цієї хітової гри). А деякі були дуже дивні, але теж цікаві, як The Crowd. Команда студентів з цього проекту пізніше сформувала студію Tomorrow Corporation. Але до цього вони вже час від часу разом працювали над комерційними проектами. Одним з яких став перший і до цього єдиний проект команди з двох людей 2D Boy. Тим проектом була гра, яка взяла за основу коротеньку Tower of Goo і перетворила її на World of Goo, яка вийшла в 2008-ому і стала одним з найбільш популярних та відомих інді релізів нової хвилі незалежних розробників, яка продовжується сьогодні.
Але хоча проект і був високо оціненим, продовження для нього було складно б зробити. Бо гра досить розкрила свої основні механіки, а її “сюжет” теж був закінченим і простим. Тому я не дивувався тому, що Tomorrow Corporation випускали зовсім інші за ґеймплеєм ігри, які при цьому інколи тематично продовжували ідеї World of Good. Але тем не менш, в 2024 році несподівано вийшла World of Goo 2. І коли нещодавно її дивна тимчасова ексклюзивність на ПК для сервісу, яким я не люблю користуватись, закінчилась, а вирішив її придбати і пройти. І хоча вона дуже прикольна, мені все ще дивно, що ця гра існує.