Capcom used to stick with safe releases. New Monster Hunter or Street Fighter game, remaking a Resident Evil title that was already good and doesn’t need remaking, maybe even making a new Resident Evil game to varying levels of quality. But in the past few years, they’ve started to spice things up with unexpected things. Less than two years ago they released Kunitsu-Gami: Path of the Goddess – a fantastic and weird mix of hack and slash action and tower defense. This year, the surprise is Pragmata – a very curious mix of different ideas that starts really well and ends… alright.
Tag: TPS
Радий: Pragmata
Capcom колись не сильно ризикували з іграми. Випускали нову Monster Hunter чи Street Fighter, робили рімейк якоїсь частини Resident Evil, яка і так вже була якісна і рімейку не потребувала, або випускали нову частину серії з нестабільним успіхом. Але останні декілька років, вони почали робити щось неочікуване. Менш ніж два роки тому вийшла Kunitsu-Gami: Path of the Goddess – чудова та незвична суміш hack and slash екшену та tower defense. Цього року, таким сюрпризом стає Pragmata – незвична суміш купи різних ідей, яка чудово працює на старті, і трошки здає ближче до фіналу.
Thoughts on: Gears of War: Reloaded (campaign only)
Gears of War was quite an influential and important release. It paved the way for the cover-based shooters (while itself being influenced by Resident Evil 4), continued the popularity of cooperative titles while also fortifying the popularity of Xbox as the main console for multiplayer gaming. It became one of the main reasons for Unreal Engine 3 dominance during its era and turned Epic Games from a cool tech company popular mostly with PC multiplayer people into a household name. And is also a game I never particularly cared about. I played it in 2007 when it got ported to PC and found it to be quite tedious and, quite frankly, hideously ugly. After which I have proceeded to ignore the franchise right up until Gears 5, which I did play and enjoy. But it’s not like I was not curious about the other entries or even revisiting the original eventually, so I’m glad that a much better option now exists with Gears of War: Reloaded. A game that still uses Unreal Engine 3, but runs well on modern hardware and doesn’t look disgustingly greyish brown.
Read more“Thoughts on: Gears of War: Reloaded (campaign only)”
Думки про: Gears of War: Reloaded (лише кампанію)
Gears of War була дуже важливою грою. Саме ця гра зробила шутери з укриттями популярними (а сама розвила ідеї, які вперше з’явились в Resident Evil 4), підсилила популярність кооперативних режимів і платформи Xbox, як головної консолі для мультиплеєру. Гра також показала потенціал рушія Unreal Engine 3, який став найголовнішим ігровим рушієм того покоління. І перетворила Epic Games з компанії здебільшого відомої для мультиплеєрних ПК гравців на відому для величезного кола людей компанію. І ще, це гра, яка мені ніколи сильно не подобалась. Я пройшов ПК версію в 2007-ому, коли вона вийшла на рік пізніше консольної, і вона мені здалась дуже нудною і неймовірно некрасивою. Тому я ігнорував цю серію аж до виходу Gears 5 на ПК, в яку я пограв, і яка мені сподобалась. Але мені було достатньо цікаво, щоб хоча б інколи слідкувати за тим, що інші кажуть про серію і задумуватись колись пограти в усі частини. На щастя, тепер мені не треба грати в оригінальну версію, бо вийшла Gears of War: Reloaded. Яка все ще використовує Unreal Engine 3, але перероблена для сучасного заліза і не виглядає як сіро-коричнева мильна каша.
Read more“Думки про: Gears of War: Reloaded (лише кампанію)”
Thoughts on: The Last of Us Part II (Remastered)
After dragging myself through The Last of Us Part I two years ago, I have once again forced myself to go through its sequel now that it has been released on PC. I didn’t like the original game much, but it was an important title to learn from, mostly storytelling wise, and I was somewhat curious about how the sequel could improve upon the foundation. In the end, while I didn’t like The Last of Us Part II all that much either, I did find it to be an overall better game.
Думки про: The Last of Us Part II (Remastered)
Два роки тому я заставив себе пройти The Last of Us Part I. Тепер я зробив теж саме з продовженням, раз воно нарешті вийшло на ПК. Перша частина мені не сильно сподобалась, але гра була впливовою та важливою, особливо з точки зору як ігри можуть розповідати історії. І мені було трохи цікаво, чи буде сіквел краще. The Last of Us Part II дійсно краще, але теж мені не дуже сподобалась.
Ugly duckling: The Thing: Remastered
The Thing originally came out in 2002 and was one of several odd “games that were kind of official sequels to movies that didn’t get sequels”. It was sometimes done really well, as it happened with TRON 2.0, which is arguably a more interesting sequel than the actual sequel that followed less than a decade later. The Thing was not done well, but then again – neither was the prequel released in 2011. I have played this game on PC back when it just released and while I didn’t find it great, it held huge promise. A lot of its core mechanical ideas could support the paranoia driven action horror gameplay… it’s just that they didn’t in practice. Then I revisited the game about 13 years ago or so and my opinion on it hasn’t changed much. Now with The Thing: Remastered being the best this game ever could be (without being a different game entirely) I can safely say – it’s not a good game and could not be. But that promise I saw years ago is still there.
Гидке каченя: The Thing: Remastered
The Thing вийшла в 2002-ому і стала однією з тих дивних ігор, які були по кіно-ліцензії, але вийшли через багато років після самого фільму. Були непогані приклади таких релізів, наприклад TRON 2.0, яка, я вважаю, була краща за кіно-продовження, що вийшло декілька років пізніше. Але The Thing вийшла не дуже, в принципі як і кіно-продовження 2011-го. Я пройшов гру на ПК приблизно в рік її виходу, і хоча гра мені не дуже сподобалась, в неї був величезний потенціал. Купа крутих і неочікуваних ідей, які дійсно могли відтворювати відчуття параної в екшен грі. Але реалізація була так собі. Років 13 назад я знову пройшов гру і моя думка залишалась незмінною. І тепер вийшла The Thing: Remastered, оновлена версія, краще якої бути не може (окрім повного рімейку). І я без сумнівів можу сказати, що цю гру якісною не зробити. Хоч ідеї в ній дійсно прикольні.
Happy about: Remnant II (with all DLCs)
A few months ago I’ve decided to finally give Remnant: From the Ashes a go and found it surprisingly good and highly enjoyable. A unique mix of a third person shooter, Diablo II-like action RPG and some Soulslike elements, it was a fun experience from start to finish, despite having plenty of budget-related compromises. Afterwards, I’ve decided to wait until its sequel will get all of the planned DLCs out before giving it a go, hoping that it will turn out to be a straight improvement over the predecessor. Sadly, that isn’t the case and while Remnant II is still an enjoyable game, for all of its improvements it also takes a few steps sideways and back.
Радий: Remnant II (з усіма DLC)
Декілька місяців тому я вирішив нарешті пограти в Remnant: From the Ashes, і гра виявилась дуже прикольною. Хоча ця унікальна суміш шутеру від третьої особи, Diablo II-подібної action RPG і деяких Soulslike елементів явно була зроблена на обмеженому бюджеті, грати в неї було дуже весело. Після проходження гри я вирішив не одразу грати в її продовження, а спочатку почекати, поки воно отримає всі заплановані DLC і очікував від продовження гри, яка буде в усьому кращою. На жаль, Remnant II краще не в усіх елементах, і деякі з рішень в ній роблять її трохи гірше. Але грати в неї мені все одно дуже сподобалось.