О часи: Sweet Home

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Я раніше вже писав про ігри за кіноліцензією, які мали величезний вплив на розвиток цієї індустрії, коли обговорював The Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay. Але цього разу, проект під питанням з’явився набагато раніше – в 1989-ому році. А конкретно, це покрокова командна рольова гра з горор тематикою та action adventure ґеймплеєм Sweet Home, яку Capcom зробили під вихід фільму з цією ж назвою. Гра вийшла виключно в Японії на Famicom, ніколи офіційно не перекладалась чи видавалась знову, але її ґеймплей настільки унікальний, що до сьогодні не існує ігор, які б грались так само. І також ця гра – причина чому Resident Evil існує.

Read more“О часи: Sweet Home”

Зачарований: Sword of the Sea

Journey від thatgamecompany вже більше десяти років вважають класикою, кульмінацією всіх ідей компанії, з якими вони експериментували до того. Після виходу проекту з команди пішло декілька людей, які створили нову студію Giant Squid, яка випустила Abzû – їх перший проект, який любили, але не настільки, наскільки Journey. Що дуже сумно, бо я вважаю гру однією з найбільш атмосферних і при цьому з дуже прикольним відчуттям руху. Наступним проектом студії стала The Pathless, в якому теж був дуже прикольний рух, але гру я не пройшов. Як на мене, в ній була дуже невдала спроба змішати відкритий світ з лінійною красою Abzû, в результаті чого, гра відчувалась просто нудною. Але з тих пір пройшло ще декілька років і вони вирішили поєднати всі ідеї в одну і випустити Sword of the Sea, яка виявилась дуже класною.

Read more“Зачарований: Sword of the Sea”

Зачарований: Tokyo Xtreme Racer (2025)

Мені дуже важко пробувати написати огляд про Tokyo Xtreme Racer, гру, яка нарешті вийшла в 2025-ому, після року в ранньому доступі. Бо гра настільки проста, що для сучасного гравця це складно пояснити. Це гра про вуличні перегони, де ви змагаєтесь з іншими гонщиками на відрізках швидкісних доріг Шюто в Токіо, щоб дізнатись хто з вас швидший і… і все. Ігрові механіки дуже прості і майже не змінюються протягом всього проходження гри, яке може з легкістю забрати у вас більше 20 годин. Правила перегонів теж супер прості. Більш того, майже нічого в грі механічно не відрізняється від того, як це було в найпершій частині серії Shutokō Battle на Dreamcast, яка вийшла ще в 1999-ому році (і для США її локалізували з назвою Tokyo Xtreme Racer). Ця гра – ніби з іншої ігрової епохи. І це неймовірно круто.

Read more“Зачарований: Tokyo Xtreme Racer (2025)”

Радий: The Rise of the Golden Idol (з DLC)

Декілька років назад The Case of the Golden Idol мені дуже сподобалась. Це була дуже класна детективна гра, яка брала за основу Return of the Obra Dinn, а ґеймплей був побудований на розслідуванні сцени, яка завмерла в часі, в пошуку певних ключових слів, а потім накладанні цих ключових слів в створені розробниками форми, де вам треба було пояснити, що трапилось. У гри був цікавий візуальний стиль, класний сюжет, який поступово розкривався, і навіть DLC, які виходили після основної гри, стали чудовим приквелом для сюжету основної гри.

Але з сіквелом розробники пішли ще далі і зі старту запланували рік DLC. Чому я і не проходив гру допоки вони всі не вийшли – я не люблю проходити “незакінчені” історії. Та тепер, коли я нарешті пройшов гру та DLC, повинен сказати, що він відчутно менш цікавий, але це все одно прикольна гра.

Read more“Радий: The Rise of the Golden Idol (з DLC)”

О часи: Heretic + Hexen

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Як і з першими частинами Doom, я лише трохи пограв в Heretic в 90-их. Моїм першим повноцінним досвідом з FPS стали Duke Nukem 3D та Half-Life в другій половинні того десятиріччя. І з купи різних причин, я зазвичай не сильно цікавився “дум клонами” від Raven Software, хоча наступні ігри від цього розробника зазвичай були дуже якісними. Класними шутерами середнього бюджету, які вони випускали в 2000-их та на початку 2010-их, поки Activision не поглинула студію і не перетворила їх на ще один завод Call of Duty. Плюс, я про левел дизайн Hexen чув багато поганого, тому грати в ту гру не дуже хотілось.

Та ось вже який рік підряд Nightdive Studios випускають ремастер класичної FPS, яка в оригіналі буле створена на старій версії рушія id Tech і тепер це Heretic + Hexen. Колекція з двох ігор та їх доповнень “як ви їх пам’ятаєте”, з додатковими новими доповненнями. Тому я вирішив нарешті подивитись, що би трапилось, якби Doom був фентезі.

Read more“О часи: Heretic + Hexen”

Зачарований: Metal Gear Solid Δ: Snake Eater

Півроку назад я знову проходив частини серії Metal Gear в перевиданні Master Collection Vol. 1, яке на той момент нарешті оновили до достатньо робочої версії, і був дуже приємно здивований MGS3. До того проходження, я скоріше більше поважав цю частину, аніж любив і перша та друга мені подобались більше. Але тут я несподівано побачив Snake Eater новим поглядом, що й стало головною причиною для мене придбати Metal Gear Solid Δ (Delta): Snake Eater. В кінці мого огляду на перевидання оригінальної гри я задався питанням, чи не стане Delta кращою версією, щоб проходити гру. Тепер я маю відповідь – стане.

Read more“Зачарований: Metal Gear Solid Δ: Snake Eater”

О часи: Gex Trilogy

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Мої смаки з платформерами доволі специфічні. Хоча я і ріс в епоху, коли саме цей жанр був найпопулярнішим, дуже мало з них мені подобаються. Серія Mario? Ні. Sonic? Трохи, але не моє. Mega Man? Теж ні. Класичні Castlevania? Мимо. Я поважаю більшість ігор з цих серій, але чим ближче гра механічно до просто платформера чи екшен платформера, тем менше мені цікаво грати. Особливо коли вони в 2D. Ігри про дослідження (так звані “metroidvania”) я обожнюю, але коли треба стрибати чи стрибати та стріляти і це ще й зроблено так, щоб було складно, то явно не для мене.

Серед 3D платформерів я знаходив більше проектів, які мені подобаються, але не набагато. Маріо в цьому списку все одно нема. Але є Gex: Enter the Gecko – гра яку я роками вважав своєю найулюбленішою грою з жанру. Тому, коли анонсували “трилогію”, частиною якої вона типу є, в перевиданні, я дуже зрадів. Мені не потрібен ремастер чи рімейк, достатньо просто якісного перевидання (навіть на емуляторі). Gex Trilogy цю задачу виконало задовільно.

Read more“О часи: Gex Trilogy”

Думки про: OFF

Під кінець 2000-их незалежні релізи ігор почали ставати дуже цікавими. Маленькі інді команди існували вже багато років, але в ці роки інтернет став дуже корисним для видавництва ігор, а інструменти для розробки стали більш доступними. Комерційні релізи все ще були рідкими, тому немало дуже крутих проектів тоді виходили зовсім безкоштовно і стали неймовірно впливовими іграми. Однією з таких була OFF – гра вийшла в 2008-ому і повністю французькою, тому більш відомою вона стала лише через пару років, коли до неї вийшло декілька неофіційних перекладів англійською. Але ця сюрреалістична горор рольова гра на RPG Maker 2003 дуже швидко захопила інтернет і купа людей почали робити по ній Let’s Play – формат відео проходжень, який тільки почав ставати популярним на теж молодому сервісі YouTube.

І ось в 2025 цю гру нарешті офіційно переклали англійською, перенесли на Unity і випустили комерційно. Ця версія гри багато в чому ідентична оригінальній, але тут є як класні покращення, так і деякі зміни, які роблять версію просто “іншою”.

Read more“Думки про: OFF”

Думки про: Old Skies

Якщо вам подобаються point and click пригоди, то ви гарантовано бачили логотип Wadjet Eye Games хоча б один раз за останні років 15. Вони розробили та видали декілька одних з найкращих представників жанру за останнє десятиріччя і залишаються мабуть найвідомішими користувачами Adventure Game Studio. І з моменту, як я вперше вирішив пройти серію Blackwell в 2013 жоден розроблений ними проект мене не розчаровував. Навіть більш короткі та прості проекти типу The Shivah або The Blackwell Legacy, або менш продумані як Blackwell Unbound були прикольні. А Unavowed я навіть 6 років потому вважаю однією з найкращих пригодницьких ігор за всю історію. Це я пояснюю для того, щоб було зрозуміло які очікування в мене були від Old Skies. І для контексту, коли я кажу, що грати в цю гру мені не дуже сподобалось.

Read more“Думки про: Old Skies”

Радий: World of Goo 2

Багато років тому існував дуже прикольний сайт під назвою Experimental Gameplay Project, на якому можна було пограти в купу маленький проектів від студентів Carnegie Mellon University (чого я навіть не знав). Деякі з ігор були просто маленькі але незабутні, типу Attack of the Killer Swarm, On a Rainy Day, Gravity Head, Tower of Goo або Super Tummy Bubble! (яка працює як Suika Game за десятки років до виходу цієї хітової гри). А деякі були дуже дивні, але теж цікаві, як The Crowd. Команда студентів з цього проекту пізніше сформувала студію Tomorrow Corporation. Але до цього вони вже час від часу разом працювали над комерційними проектами. Одним з яких став перший і до цього єдиний проект команди з двох людей 2D Boy. Тим проектом була гра, яка взяла за основу коротеньку Tower of Goo і перетворила її на World of Goo, яка вийшла в 2008-ому і стала одним з найбільш популярних та відомих інді релізів нової хвилі незалежних розробників, яка продовжується сьогодні.

Але хоча проект і був високо оціненим, продовження для нього було складно б зробити. Бо гра досить розкрила свої основні механіки, а її “сюжет” теж був закінченим і простим. Тому я не дивувався тому, що Tomorrow Corporation випускали зовсім інші за ґеймплеєм ігри, які при цьому інколи тематично продовжували ідеї World of Good. Але тем не менш, в 2024 році несподівано вийшла World of Goo 2. І коли нещодавно її дивна тимчасова ексклюзивність на ПК для сервісу, яким я не люблю користуватись, закінчилась, а вирішив її придбати і пройти. І хоча вона дуже прикольна, мені все ще дивно, що ця гра існує.

Read more“Радий: World of Goo 2”