Радий: CONSCRIPT: Director’s Cut

Насправді Conscript вийшла ще майже два роки тому, але щось мене відштовхувало від проєкту. Бо гра описує себе певним чином, і на папері така суміш не повинна працювати взагалі. Ну тобто, класичний survival horror в сетингу першої світової, в якому нема надприродних ворогів, а ще й камера в грі зверху, в ізометрії. Як це все взагалі може працювати? Як виявляється, дуже непогано, і Conscript в оновленій Director’s Cut версії – дійсно дуже прикольна гра, в яку фанатам жанру варто пограти.

Та все ж, мені варто спробувати описати деталі ігрового процесу, бо навіть мені, людині яка пройшла гру, вона здається занадто дивною. З камерою зверху та ізометрією, гра умовно розділяє локації на “кімнати”. Більшість з них більше за один екран, і камера рухається разом з персонажем, але зазвичай дуже легко зрозуміти де кінець “кімнати” і де межі. Враховуючи це та сетинг, можна очікувати, що всі локації гри будуть про траншеї та бліндажі, але гра і тут дивує. Перші розділи гри починаються як ви і очікуєте, але пізніше ви будете також бігати і по лісам, і по містечкам, але загальна структура розділення на “кімнати” не зміниться. Тому, якщо ви хочете уявити щось схоже по структурі, то найближче, що я можу згадати, це Blood Omen або A Link to the Past.

Бойова система дозволяє ближній бій, та використання вогнепальної зброї. На початку гри ресурсів буде дуже мало, тому патрони варто буде економити, а ворогів або оминати, або вбивати лопатою. Але далі, хоча це буде сильно залежати від ваших налаштувань складності, ресурсів може стати достатньо, щоб в основному користуватись вогнепальною зброєю. Можна також робити перекид через голову, що використовує трохи ресурсу зі стрічки витривалості. Що також робить спринт, але на щастя звичайна швидкість руху персонажа тут дуже комфортна, тому для просто дослідження витривалість не стає проблемою.

Оскільки це в першу чергу survival horror, то і загадки тут теж є, як і постійна потреба вирішувати проблеми шляхом знаходження потрібних предметів. Зазвичай в кожному розділі гри основна задача як раз і про це – треба отримати кудись доступ, а для цього треба знайти 4 ключові предмети, для чого спочатку треба знайти інші ключові предмети і так далі. Ну і в процесі ви також будете знаходити інші корисні речі та відкривати нові і більш швидкі та безпечні шляхи по локації. Саме цей аспект в Conscript відчувається найбільш “як гра”, в плані того, що задачі та загадки з часом стають все менш логічними чи “реалістичними”. З іншого боку, тут і без загадок з часом все починає виглядати як пекло, тому може і загадки можна списати на те, що головний герой гри починає ламатись від стресу. В будь-якому випадку, я люблю дослідження в цьому жанрі, тому мене не так сильно бісило, що загадки та задачі могли бути не дуже “логічними” і я також був особливо радий дізнатись, що більшість локацій в грі залишаються доступними для дослідження майже до самого кінця гри. З іншого боку, інколи ходити туди-сюди по вже дослідженим місцям треба і є люди, яким таке не дуже подобається. Тим паче, що тут бувають ще й моменти, коли не дуже очевидно, що гра може від вас хотіти. Особливо елементи, які треба зробити для отримання найкращих фіналів гри, там деякі потрібні дії абсолютно нелогічні і незрозумілі…

З точки зору атмосфери та настрою, я думаю, ви розумієте що це за гра. Події відбуваються під час Верденьскої битви, яку також неофіційно часто називали “Верденською м’ясорубкою”, однієї з найбільш кривавих битв в сучасній історії людства, особливо враховуючи, наскільки великою була ціна за фактично порожні “перемоги”, які в ній вигравались. Тому, в грі все дуже сумно і депресивно. Умови для солдатів жахливі, багато хто втрачає розум, вороги та брати по зброї помирають повільно і в конвульсіях. Не раз після того, як ви комусь проломите голову дубиною і обшукаєте труп в пошуках ресурсів, ви додатково знайдете фотографії рідних чи друзів цього солдата, якого ви тільки що вбили. Навколо руїни ферм, з трупами худоби, яка задихнулась від газової атаки. Медики пишуть листи, де жаліються що трун не вистачає, і за їх палатками ряди братських могил. У цієї гри не могло бути “щасливого фіналу” і хоча фіналів декілька, і вони різні, травми, які ця війна наносить головному герою, загоїтись не можуть. Тому одразу готуйтесь, що грати буде не дуже легко. І візуально всю цю атмосферу гра намагається передати через дуже дивний візуальний стиль, який нагадує пререндерну графіку кінця 90-их. Саундтрек теж добре підсилює ефект.

Що мені не сподобалось, так це те, що грі варто було б закінчитись раніше. Завершальна частина гри взагалі дуже довга, бо нічого нового гра вже не може зробити, і весь екшен починає набридати. Ви завчасно почнете вгадувати до пікселю, коли несподівано із засідки вискочить ворог, і так буде відбуватись не один раз. Тому з часом все перетворюється на рутину, що, можливо, повинно було підсилити ефект від атмосфери, але лише робить гру гірше.

Але окрім цього, більшість речей в Conscript реалізовані чудово. Це дійсно класний survival horror, хоча тут є купа персонажів і діалогів з ними, і навіть сегменти, коли ворогів навколо нема взагалі. І це не типове одиноке дослідження страшної локації. Зі складністю тут теж вибір чудовий – я проходив гру на нормальній складності, але також зняв обмеження на збереження, бо я мало в яких іграх люблю класичний підхід з “чорнилами для друкарської машинки” і ресурс на збереження вважаю зайвим. При бажанні, я міг також налаштувати інші елементи, щоб гра була легшою, чи складнішою в певних деталях. CONSCRIPT: Director’s Cut – дуже свіжий підхід до жанру, тому якщо у вас є сили витримувати доволі важку тему та сетинг гри, то грати в неї обов’язково варто.