Хоча мені подобаються metroidvania ігри з акцентом на дослідження, до яких Timespinner і відноситься, я пройшов її лише зараз, через 5 років після її виходу. Навіть не пам’ятаю, чому я її проігнорував на момент виходу. Можливо кількість відгуків, які казали про поганий сценарій (що дійсно є проблемою і я про це напишу). Можливо те, що тоді дуже велика кількість metroidvania ігор почали намагатись стати “складними” і вставляти якомога більше “souls-подібних” механік. Я це не люблю і може хвилювався, що ця гра теж так зробить. В будь-якому випадку, лише тепер, коли анонсували продовження гри, я вирішив цю гру пройти. І лише після того, як її мені описали як “інді Castlevania: Order of Ecclesia”, що мене і зацікавило. Радий, що спробував.
Tag: рекомендація
Радий: Hi-Fi Rush
Hi-Fi Rush – це дуже цікава спроба змішати hack and slash action adventure в стилі Devil May Cry з ритм грою. Tango Gameworks несподівано випустили гру на початку 2023-го, і проектом керувала та ж людина, яка також відповідала за чудовий The Evil Within 2. І хоча мені подобається настрій та стиль цієї гри, я пройшов її майже лише заради них, а не заради ґеймплею, який мені не дуже сподобався.
Радий: Like a Dragon Gaiden: The Man Who Erased His Name
Дивно, що я ігри серії Like a Dragon проходжу частіше ніж типові проекти Ubisoft, але втомлююсь я від них набагато менше… Але без жартів – RGG Studio вирішили випускати ці проекти майже кожен рік, а інколи (як цього року) навіть по декілька ігор за рік. Та у випадках, як з цією конкретною грою, я не певен навіщо вони це роблять. Тобто, Like a Dragon Gaiden мені сподобався, але інколи ця гра здається абсолютно не потрібною для серії, хоча б сюжетно…
Read more“Радий: Like a Dragon Gaiden: The Man Who Erased His Name”
Радий: Ib
Існує величезна кількість пригодницьких ігор з горор тематикою на рушії RPG Maker, та мені вони зазвичай не подобаються. Інколи зустрічаються прикольні проекти, але частіше за все ці проекти зроблені без розуміння стилю, атмосфери та нормального сценарію і акцентують жорстокість чи гучні звуки. Через це, хоча Ib була дуже популярною безкоштовною грою на початку 2010-их, я про неї навіть і не знав. І скоріш за все не дізнався, якби не подивився проходження та стріми платного рімейку гри 2022-го року (про нього тут і мова), після чого гра мене зацікавила. І тепер я дуже радий, що мені цю гру так “прорекламували”, бо вона виявилась прикольною.
Радий: Lunacid
До виходу Demon’s Souls я про King’s Field чи Shadow Tower навіть і не чув games. І хоча з тих пір пройшло вже майже 14 років, я все ще в ці старі проекти From Software не грав. Але, в якомусь сенсі, тепер пограв, бо наскільки я розумію Lunacid – переосмислення цих проектів, але в lo-fi стилістиці і з космічним горором. Мені сподобалось.
Радий: RoboCop: Rogue City
Декілька років назад я пройшов Terminator: Resistance, який виявився несподівано прикольним проектом середнього бюджету від студії Teyon, який місцями був кращим за більш дорогі ігри, механіки з яких він брав. Плюс, розробники спробували відтворити атмосферу перших двох фільмів і зробили світ, який відповідав очікуванням для фанів серії. І тепер вони роблять абсолютно теж саме з RoboCop. Що, на мою думку, працює гірше ніж з Термінатором, але гра все одно вийшла прикольна.
Гидке каченя: Alone in the Dark (2008)
Alone in the Dark from 2008 (також відома під назвою Alone in the Dark: Inferno на PS3) – це, можливо, остання насправді амбіційна гра останніх 20 років. Знаю як це звучить, але я пишу це не просто так. Цей проект намагався зробити незвичайну комбінацію механік і систем так, як ніхто інший не робив. Можливо лише тому, що результатом цієї спроби став жахливий провал, який майже нікому не сподобався. Мені гра в 2008-ому дуже подобалась не дивлячись на те, що вона дійсно дуже дратує. Чому я і не можу її рекомендувати більшості людей, але при цьому дуже поважаю.
Радий: Ion Fury: Aftershock
Чотири роки тому Ion Fury стала першою комерційно випущеною грою за 20 років, яка використовувала рушій Build, відомий завдяки проектам Duke Nukem 3D, Blood та Shadow Warrior. Грати в ту гру було в цілому прикольно, але трохи дивно. Бо хоча ця FPS і була класичною в повному сенсі, навіть технічному, використання цього старого рушія не робило гру краще. Але найбільшими проблемами гри були доволі прості в дизайні вороги та зброя і особливо занадто довгі рівні, які при цьому сприймались достатньо схожими. Нове доповнення Aftershock намагається виправити деякі з цих проблем, в результаті чого грати мені в нього було приємніше, ніж в основну кампанію гри.
О часи: Alone in the Dark: The New Nightmare
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Поговорили про оригінальну трилогію, час поговорити про частину Alone in the Dark, в яку я грав найбільше – Alone in the Dark: The New Nightmare. Перший і на сьогодні єдиний перезапуск сюжетної лінії серії. Як не дивно, оригінальна трилогія, гра 2008-го і навіть жахливий і всіма забутий Illumination вважаються частиною однієї об’єднаної історії. Але The New Nightmare був новим початком серії, який розробили Darkworks, про Cold Fear яких я нещодавно розповідав. І тут багато чудового, але деякі речі жахливі.
О часи: Alone in the Dark 1, 2, 3
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Я дуже давно не грав в серію Alone in the Dark. Оригінал я завжди поважав, а гру 2008-го сильно люблю, не зважаючи на неймовірну кількість проблем. А улюбленою грою серії в мене була перша спроба її перезапуску – Alone in the Dark: The New Nightmare. Та зараз поговоримо про першу трилогію, в якій оригінал досі сприймається з повагою, а от сіквели ні. Тем не менш, я пройшов їх всі, хоча і розумів, що грати в другу і третю частину мені не сподобається.