Я доволі погано вмію грати в beat ’em up чи файтінги, але вони мені часто подобаються. Скоріш за все тому, що коли я був малим саме ці жанри були дуже популярними. А може ще й тому, що beat ’em up ігри зазвичай забивають на реалізм і вигадують все що забажають, зазвичай з веселими результатами. Також в дитинстві я багато грав в консольні версії ігор від Konami про Черепашок-ніндзя, навіть перша частина на NES досі подобається, хоч вона об’єктивно доволі фігова гра.
Але минуло багато часу, жанр beat ’em up майже зник, Konami перетворились на лайно і навіть Черепашки сильно змінювались з кожною новою екранізацією і ніколи не досягли такої популярності, яка в них була за часів мультиків 80-их та першої кіно екранізації. Але фанати нікуди не зникли (не фанати Konami, таких нема). Тому з новим народженням жанру beat ’em up і ніколи повністю не зникаючою популярністю TMNT було очікувано, що щось на зразок Shredder’s Revenge з’явиться. І результат класний.
Teenage Mutant Ninja Turtles: Shredder’s Revenge – це класична beat ’em up сайдскролер гра, яка багато в чому копіює вищеназвані класичні проекти від Konami, але доповнює їх сучасними елементами. Це як колекція найкращих ідей і рівнів з тих ігор, плюс величезна кількість посилань на мультсеріал 80-их. І якщо ви проходили ті старі ігри, ви будете почувати себе як риба в воді. Більш того, ви можете навіть подумати, що ті ігри настільки зручними і були, хоч насправді це не так. Наприклад, супер удари тепер не використовують здоров’я, а мають окрему лінію. Є ще можливість ухилятись від ударів, що дуже зручно і що робить темп цих ігор ще швидше.
І якщо ви як і я маєте приємні спогади про жанр, але ніколи не поважали те, наскільки складними класичні приклади жанру часто були (через те, що їх робили для аркадних автоматів), то вам всі ці зміни дуже сподобаються. Бо в першу чергу Shredder’s Revenge зроблений так, щоб в нього було весело грати. В режимі історії є “життя”, і “продовження”, але на базовій складності ви навряд колись програєте. Тут можна грати кооперативом вшестеро і це повний хаос на екрані. Тут є можливість “прокачки”, але вона дуже базова і існує лише щоб мотивувати гравців спробувати всіх різних персонажів (які, як зазвичай, мають свій стиль ударів). Або ви можете прокачати одного і приєднуватись до друзів з цим персонажем. Але усі ці “покращення”, які можна отримати не обов’язкові і не сильно змінюють ґеймплей. Це просто тупо і весело, що також виглядає чудово і має непоганий саундтрек з декількома дуже класними треками.
Через це мені навіть трохи жаль, що гра настільки залежить від ностальгії. Навіть якщо ви не знайомі з Черепашками, або з жанром, вам все одно буде дуже весело грати. Але цей проект настільки заповнений моментами, які існують лише заради “а пам’ятаєте це?”, що мені складно сказати як воно буде для тих, хто не пам’ятає чи взагалі не знає. Плюс, я не розумію, чому деякі з набридливих елементів з класичних проектів також залишили. Декілька типів рівнів тут не дуже веселі, особливо якщо грати без друзів. Декілька противників дратують кожен раз, коли вони з’являються. Є боси, які занадто довго проводять у стані, коли ви нічого їм зробити не можете. Фінальний бос тут, нехай і не настільки жорстокий, як було в The Manhattan Project, але все одно занадто “нечесний”.
Але гра мені все одно сподобалась. Одне проходження соло в мене зайняло десь 3 години, але гру можна проходити знову багато разів. Сім персонажів, більш схожий на старі ігри режим Arcade, унікальні маленькі епілоги на кожного персонажа…. Мені поки одного проходження вистачило, але я обов’язково повернуся. Бо це було дуже тупо, але дуже весело і саме цього інколи не вистачає.