Happy about: Riven (2024)

It was two years ago that I’ve finally played Myst from start to finish for the first time. After decades of attempts to “get it”, the game clicked with me, most likely due to the direct controls that made playing it far more convenient than the classic screen by screen navigation. And while its The Chronicles of Amber inspired story didn’t grab me that much, the constant sense of discovery in that game as the main aspect of its puzzles certainly did. Hence why I was very excited to learn that Riven: The Sequel to Myst was getting a similar treatment as well, so I could finally understand how people in Rivne live with all of these puzzles around… Sorry, couldn’t help myself.

Anyway, the Riven remake is out and, from what I’ve checked in video form after completing it, quite different from how the game used to be originally. So, I suppose, I will never know if I like the original game, but I definitely enjoyed this one.

Read more“Happy about: Riven (2024)”

Радий: Riven (2024)

Я вперше пройшов Myst від початку до кінця всього два роки тому. Після багатьох років, гра нарешті мені сподобалась. В основному завдяки управлінню гри в новому виданні, з якими розшифровувати що змінилось від того, що я натиснув на якусь кнопку, стало набагато зручніше. І хоче сюжет серії, який явно створювався під впливом Хронік Амбера, мене не сильно захопив, дивуватись кожній новій локації і поступово отримувати розуміння, як і навіщо вона працює було дуже цікаво. Чому мене і зацікавила новина, що для Riven: The Sequel to Myst теж роблять повноцінний рімейк. І я нарешті дізнаюсь, що таке життя в Рівне, коли навколо тебе складні загадки… Вибачте, не втримався.

Так ось, рімейк Riven нарешті вийшов і з того, що я зміг перевірити і порівняти завдяки відео проходженням, він доволі сильно відрізняється від оригінальної версії. Тому, все ж таки, я не дізнаюсь, чи сподобалась би мені оригінальна гра. Але рімейк точно сподобався.

Read more“Радий: Riven (2024)”

O tempora: Beyond Good & Evil – 20th Anniversary Edition

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Beyond Good & Evil has always been a pretty odd game. Inventive and unforgettable in many ways, but also clearly unfinished and frustrating in many others. Born out of incredible ambition of the team inside Ubisoft, back when their games were fresh and exciting and not the same game with different coats of paint released several times a year with 15 minutes of end credits they’re known for nowadays. Though even this game’s release was a bizarre choice on the company’s side – released the same day as Prince of Persia: The Sands of Time, another beloved classic, the two games competed for attention, leaving both of them with very high critical scores but less than exciting sales figures. Nonetheless, a sequel Beyond Good and Evil 2 have been in development for… who knows how long, as the game was originally announced back in 2008 (just 5 years after the original), and the development of it has been far more troubled than that of the first game, since no one knows what it’s going to be anymore… That is, no one knew at all until 20th Anniversary Edition remaster of the first game has been released that, among other things, has additional elements that seem to exist specifically to tie the game better with the prequel concept last shown in 2018.

But, that’s all great and all, yet BG&E is now a 21 year old game and not games age well. Is it still worth playing, with the fresh coat of paint or not?

Read more“O tempora: Beyond Good & Evil – 20th Anniversary Edition”

О часи: Beyond Good & Evil – 20th Anniversary Edition

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Beyond Good & Evil завжди була дивною грою. Винахідлива і незабутня, але також незакінчена і дратуюча. Гра народжена величезними амбіціями команди Ubisoft, в часи коли їх ігри означали інновації та свіжий ґеймплей, а не набір однакових проектів з різними назвами, в кінці кожної з яких треба 15 хвилин дивитись титри. Хоча, навіть цей реліз не уникнув дурних рішень – гру випустили в один день з Prince of Persia: The Sands of Time, іншою класикою про яку люблять згадувати, і ці обидві гри отримали дуже високі оцінки від критиків, але також розчарували в продажах, можливо тому що перехоплювали увагу один одного. Але продовження під назвою Beyond Good and Evil 2 все одно запустили і вперше показали в 2008 році (через 5 років після виходу оригіналу). Але з тих пір… Дуже мало відомо про те, що коїться з цим проектом, розробка якого вийшла складнішою за першу частину, але вихід ремастеру 20th Anniversary Edition має несподівані додані елементи, які розкривають персонажів та елементи історії, які були до цього показані в версії сіквелу 2018-го року. Який до того моменту перетворився на пріквел.

Щоб там не було з продовженням, BG&E вийшла 21 рік назад і не всі ігри проходять перевірку часом. Чи варто грати в неї сьогодні, в оригіналі чи в оновленому вигляді?

Read more“О часи: Beyond Good & Evil – 20th Anniversary Edition”

Happy about: The Talos Principle 2 – Road to Elysium

The Talos Principle 2 was easily one of my favorite game releases of 2023. Wonderfully paced, wittily written and well-balanced in terms of difficulty, the first person puzzle game was an improvement in my eyes over the already amazing original game. That did get a well received epilogue DLC Road To Gehenna half a year after its release. So, I guess, it only makes sense that half a year after the release of the sequel it receives its own DLC – Road to Elysium. And while I doubt it will get as well received, it’s a really fun three piece addition to an already wonderful title.

Read more“Happy about: The Talos Principle 2 – Road to Elysium”

Радий: The Talos Principle 2 – Road to Elysium

The Talos Principle 2 була однією з моїх найулюбленіших ігор 2023-го. Майже все в ній мені сподобалось – чудовий темп, дотепний сценарій, гарно продумана складність загадок і хоча першу частину серії вже було легко рекомендувати, це продовження було навіть краще. Для оригіналу через пів року після релізу виходило DLC Road To Gehenna, тому ні для кого не повинно було стати сюрпризом, що через пів року після виходу сіквелу для нього теж буде DLC – Road to Elysium. І навіть якщо з часом це доповнення не будуть згадувати з такою ж любов’ю, як Road To Gehenna, в нього все одно варто пограти.

Read more“Радий: The Talos Principle 2 – Road to Elysium”

Thoughts on: Still Wakes the Deep

It’s odd. I know, from talking to Dan Pinchbeck, the founder and creative director of The Chinese Room, over 10 years ago, that they never wanted to stick to the story exploration games (or walking simulators as people often dismissively call them). Amnesia: A Machine for Pigs, which I still like a lot, was supposed to be more systems driven, before cutting down on features in favor of story on recommendation from Frictional Games. Everybody’s Gone to the Rapture was envisioned as a simulation game where you live out the last moments before the world ends, not a game where you see echoes of these events. And while I didn’t find their first title after being purchased by Sumo Digital, that is Little Orpheus, interesting and never finished it, it was trying to be a cinematic/puzzle platformer, not a game driven by narration. Maybe with the Vampire: The Masquerade – Bloodlines 2 they would finally be able to deliver a title that’s great not just narratively, but also in terms of gameplay. Because Still Wakes the Deep isn’t doing it. It isn’t doing much at all, sadly.

Read more“Thoughts on: Still Wakes the Deep”

Думки про: Still Wakes the Deep

Дивно якось виходить. З довгої розмови з Деном Пінчбеком, засновником та творчим директором The Chinese Room, яку я публікував більше 10 років тому, я дізнався, що студія ніколи не планувала обмежувати себе жанром ігор дослідження історії (які часто називають симулятор прогулянки). Amnesia: A Machine for Pigs, яка мені все ще дуже подобається, повинна була мати більше системного ґеймплею, але Frictional Games порекомендували їм це порізати і акцентувати сюжет. Everybody’s Gone to the Rapture задумувалась як симуляція, де ви зможете прожити останні години перед кінцем світу, але у фінальному продукті ви лише дивитесь ехо цих подій. І хоча Little Orpheus, їх перший проект після ре-організації під видавцем Sumo Digital, мені не сподобався (тому я його не пройшов до кінця), в тому проекті вони хоча б намагались зробити кінематографічний платформер, а не просто напів-інтерактивне оповідання. Можливо в Vampire: The Masquerade – Bloodlines 2 вони нарешті зможуть зробити прикольні системи, а не лише чудовий сценарій, бо, нажаль, в Still Wakes the Deep вони цього не зробили.

Read more“Думки про: Still Wakes the Deep”

Happy about: Sniper Elite 5 (Complete Edition)

As mentioned in my recent revisit of Sniper Elite V2 (this time Remastered), I’ve quite enjoyed Sniper Elite 4. It was hardly as detailed or inventive as the titles it directly pulled from, like Hitman or Metal Gear Solid V, but what it had was extremely fun and satisfying. So I was looking forward to playing a sequel, yet when Sniper Elite 5 came out I was too stressed due to living through early months of the full scale russian invasion, I was rather picky about which games I was comfortable playing. Plus, a lot of the initial user reviews on the game were surprisingly negative, commenting on its inferiority to the fourth game. Two years since its release and one year since the release of its final DLC mission, I’ve decided to give it a shot and was not disappointed.

Read more“Happy about: Sniper Elite 5 (Complete Edition)”

Радий: Sniper Elite 5 (Complete Edition)

Як я згадував в моєму нещодавньому проходженні Sniper Elite V2 (цього разу Remastered), Sniper Elite 4 мені сподобалась. Гра не була настільки винахідливою або детальною, як проекти, що її надихали (наприклад Hitman чи Metal Gear Solid V), але проходити її було захопливо і прикольно. То ж в сіквелі я був дуже зацікавлений, та так вийшло, що реліз Sniper Elite 5 стався як раз тоді, коли стрес від повномасштабного вторгнення росіян ще трохи напрягав, тому деякі ігри я просто не хотів проходити. Плюс, багато відгуків гравців після виходу були доволі негативними, і більшість з них порівнювала цю гру з четвертою частиною не на користь нової. І все ж два роки з виходу гри і рік з виходу останнього DLC, я вирішив пограти в цей проект. І не розчарувався.

Read more“Радий: Sniper Elite 5 (Complete Edition)”