Reviews – Page 7 – Klardendum

O tempora: Heretic + Hexen

01/11/2025 01/11/2025

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Just as it was the case with the original Doom titles, I’ve only played a little of Heretic in the 90s. My proper “formative” FPS experiences, I suppose I can call them that, happened later with Duke Nukem 3D and Half-Life. And for one reason or the other, I never had much desire to revisit the “Doom clones” from Raven Software, even as they became the “reliable mid-budget game developers” during the 2000s and 2010s, before being completely absorbed by Activision and turned into another machine to pump out Call of Duty content. Plus, I’ve heard horror stories about the level design of Hexen, so I wasn’t really keen to experience that either.

But, in what appears to have become a yearly tradition, Nightdive Studios have created yet another remastered release of the classic FPS titles that are running on some version of id Tech – Heretic + Hexen. “As you remember them” collection of both titles, both of their expansions and with two new expansions on top. And I’ve decided that it was finally time to experience what if Doom was fantasy.

Read more“O tempora: Heretic + Hexen”

О часи: Heretic + Hexen

01/11/2025 01/11/2025

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Як і з першими частинами Doom, я лише трохи пограв в Heretic в 90-их. Моїм першим повноцінним досвідом з FPS стали Duke Nukem 3D та Half-Life в другій половинні того десятиріччя. І з купи різних причин, я зазвичай не сильно цікавився “дум клонами” від Raven Software, хоча наступні ігри від цього розробника зазвичай були дуже якісними. Класними шутерами середнього бюджету, які вони випускали в 2000-их та на початку 2010-их, поки Activision не поглинула студію і не перетворила їх на ще один завод Call of Duty. Плюс, я про левел дизайн Hexen чув багато поганого, тому грати в ту гру не дуже хотілось.

Та ось вже який рік підряд Nightdive Studios випускають ремастер класичної FPS, яка в оригіналі буле створена на старій версії рушія id Tech і тепер це Heretic + Hexen. Колекція з двох ігор та їх доповнень “як ви їх пам’ятаєте”, з додатковими новими доповненнями. Тому я вирішив нарешті подивитись, що би трапилось, якби Doom був фентезі.

Read more“О часи: Heretic + Hexen”

In love with: Metal Gear Solid Δ: Snake Eater

23/10/2025 23/10/2025

Half a year ago I was revisiting the Metal Gear series with the Master Collection Vol. 1 that is now finally in a good state, and was pleasantly surprised by my experience with MGS3. Up until that playthrough, I had more respect for the entry than love and have far preferred the first and the second games. But the replay has shown Snake Eater in a new light to me, which was one of the main reasons I’ve decided to grab Metal Gear Solid Δ (Delta): Snake Eater. At the end of that previous review I wondered if Delta will be the better way to experience the game. And now I can definitively say – yes.

Зачарований: Metal Gear Solid Δ: Snake Eater

23/10/2025 23/10/2025

Півроку назад я знову проходив частини серії Metal Gear в перевиданні Master Collection Vol. 1, яке на той момент нарешті оновили до достатньо робочої версії, і був дуже приємно здивований MGS3. До того проходження, я скоріше більше поважав цю частину, аніж любив і перша та друга мені подобались більше. Але тут я несподівано побачив Snake Eater новим поглядом, що й стало головною причиною для мене придбати Metal Gear Solid Δ (Delta): Snake Eater. В кінці мого огляду на перевидання оригінальної гри я задався питанням, чи не стане Delta кращою версією, щоб проходити гру. Тепер я маю відповідь – стане.

Quick thoughts on: Indiana Jones and the Great Circle: The Order of Giants

17/10/2025 17/10/2025

It’s been almost a year since the release of Indiana Jones and the Great Circle. A game that I liked a lot, but also felt like it was a bit too long and too ambitious and in the end didn’t quite scratch the same itch as the classic The Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay. And as the time went by, I found myself rarely remembering the title, which was a bit sad to realize. Nonetheless, it was and still is a unique game for modern gaming market, so I was still looking forward for its only announced DLC – The Order of Giants. This DLC is finally out and… it’s fine. And also somewhat pointless.

Кілька думок про: Indiana Jones and the Great Circle: The Order of Giants

17/10/2025 17/10/2025

Вже пройшов майже рік з тих пір, як я пройшов Indiana Jones and the Great Circle. Гра мені дуже сподобалась, але також здалась занадто довгою і амбітною, в результаті чого, вона не настільки запам’яталась як класична The Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay. І чим далі, тим менше я думаю про цю гру, що доволі сумно. Але вона все одно варта свого часу і унікальна, як для сучасного ринку, тому мені було цікаво пограти в нове і єдине сюжетне DLC – The Order of Giants. Яке виявилось… якісним. І не дуже потрібним.

Thoughts on: Gears of War: Reloaded (campaign only)

11/10/2025 11/10/2025

Gears of War was quite an influential and important release. It paved the way for the cover-based shooters (while itself being influenced by Resident Evil 4), continued the popularity of cooperative titles while also fortifying the popularity of Xbox as the main console for multiplayer gaming. It became one of the main reasons for Unreal Engine 3 dominance during its era and turned Epic Games from a cool tech company popular mostly with PC multiplayer people into a household name. And is also a game I never particularly cared about. I played it in 2007 when it got ported to PC and found it to be quite tedious and, quite frankly, hideously ugly. After which I have proceeded to ignore the franchise right up until Gears 5, which I did play and enjoy. But it’s not like I was not curious about the other entries or even revisiting the original eventually, so I’m glad that a much better option now exists with Gears of War: Reloaded. A game that still uses Unreal Engine 3, but runs well on modern hardware and doesn’t look disgustingly greyish brown.

Думки про: Gears of War: Reloaded (лише кампанію)

11/10/2025 11/10/2025

Gears of War була дуже важливою грою. Саме ця гра зробила шутери з укриттями популярними (а сама розвила ідеї, які вперше з’явились в Resident Evil 4), підсилила популярність кооперативних режимів і платформи Xbox, як головної консолі для мультиплеєру. Гра також показала потенціал рушія Unreal Engine 3, який став найголовнішим ігровим рушієм того покоління. І перетворила Epic Games з компанії здебільшого відомої для мультиплеєрних ПК гравців на відому для величезного кола людей компанію. І ще, це гра, яка мені ніколи сильно не подобалась. Я пройшов ПК версію в 2007-ому, коли вона вийшла на рік пізніше консольної, і вона мені здалась дуже нудною і неймовірно некрасивою. Тому я ігнорував цю серію аж до виходу Gears 5 на ПК, в яку я пограв, і яка мені сподобалась. Але мені було достатньо цікаво, щоб хоча б інколи слідкувати за тим, що інші кажуть про серію і задумуватись колись пограти в усі частини. На щастя, тепер мені не треба грати в оригінальну версію, бо вийшла Gears of War: Reloaded. Яка все ще використовує Unreal Engine 3, але перероблена для сучасного заліза і не виглядає як сіро-коричнева мильна каша.

O tempora: Gex Trilogy

04/10/2025 04/10/2025

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

My taste in platformers is something some consider unnatural. Despite growing during the era when platforming games of many variations were the dominant genre of games, there were not that many I actually liked. Mario games? Nope. Sonic games? Kinda, but not really my thing. Mega Man? Nah. Classic Castlevania titles? Also no. I admire and respect a lot of entries in those series, but the closer it gets to being just a platformer or action platformer, the less likely I am to enjoy the game, usually. Especially with 2D ones. Exploration focused games, like so called “metroidvanias” I do love. But if it’s just about jumping or jumping and shooting, especially if the game is supposed to be challenging – not for me.

And while there are a lot more 3D platformers that I like, it’s not a gigantic list as well. It lacks Mario, for example. But it does include Gex: Enter the Gecko – a game I have considered to be my favorite 3D platformer for the longest time. So when this game, as part of the “whole” “Trilogy” of Gex games was announced to be re-released, I was super excited. It didn’t need to be a remaster or a remake, just a very good re-release (emulated or not) of the original titles. Gex Trilogy is not quite there, though I’m still happy it exists.

О часи: Gex Trilogy

04/10/2025 04/10/2025

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Мої смаки з платформерами доволі специфічні. Хоча я і ріс в епоху, коли саме цей жанр був найпопулярнішим, дуже мало з них мені подобаються. Серія Mario? Ні. Sonic? Трохи, але не моє. Mega Man? Теж ні. Класичні Castlevania? Мимо. Я поважаю більшість ігор з цих серій, але чим ближче гра механічно до просто платформера чи екшен платформера, тем менше мені цікаво грати. Особливо коли вони в 2D. Ігри про дослідження (так звані “metroidvania”) я обожнюю, але коли треба стрибати чи стрибати та стріляти і це ще й зроблено так, щоб було складно, то явно не для мене.

Серед 3D платформерів я знаходив більше проектів, які мені подобаються, але не набагато. Маріо в цьому списку все одно нема. Але є Gex: Enter the Gecko – гра яку я роками вважав своєю найулюбленішою грою з жанру. Тому, коли анонсували “трилогію”, частиною якої вона типу є, в перевиданні, я дуже зрадів. Мені не потрібен ремастер чи рімейк, достатньо просто якісного перевидання (навіть на емуляторі). Gex Trilogy цю задачу виконало задовільно.