Four years ago Tormented Souls became quite a pleasant surprise for me. I still maintain that if it were to be released during the heyday of classic survival horror, it would’ve been mostly forgotten by now, but in the current period of this genre revival the game was among the best independently released titles. A lot of it was by the books survival horror, the story was nonsense and the combat wasn’t great (but it wasn’t terrible either), but it clearly showed the developers understanding of the genre, which is not very common among releases that attempt to follow the classic survival horror pillars. The fact that a direct sequel to the game with such a dumb story was announced, was somewhat surprising to me, but if it meant more good gameplay, I was up for it. Unfortunately, while Tormented Souls 2 has some improvements over the predecessor and isn’t a bad game to experience, it is far less enjoyable and considerably more frustrating.
Category: Reviews
Думки про: Tormented Souls 2
Чотири роки тому я був дуже приємно здивований грою Tormented Souls. Я все ще вважаю, що якби гра вийшла в еру популярності класичного survival horror, то сьогодні про неї б вже майже не згадували. Але як для сучасних незалежних проектів, які відроджують жанр, гра була одним з найкращих його прикладів. Вона була доволі передбачувана, сюжет був просто жахливий, а бойова система була не дуже (хоча і не гидотна), та розробники явно добре розуміли жанр, що не настільки часто зустрічається з такого плану проектами. Мене здивував анонс сіквелу гри, враховуючи що перша мала настільки дурний сюжет, але я сподівався, що ґеймплей буде не гірше. На жаль, хоча в Tormented Souls 2 є багато покращень і гра в цілому непогана, проходити мені її не дуже сподобалось, особливо в порівнянні з першою.
O tempora: Sweet Home
O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.
I’ve talked about movie tie-in titles that became instrumental in shaping the future of gaming when I was exploring The Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay. But this time, we are going even further back in time to 1989, to a horror themed action adventure turn based party based RPG Sweet Home, developed by Capcom as a tie-in to the movie of the same name. It was released on Famicom exclusively in Japan and has never been officially localized or re-released. Yet, this game and its unique blend of game mechanics are incredibly unique and have never been recreated to this day. And it is also the reason Resident Evil exists.
О часи: Sweet Home
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Я раніше вже писав про ігри за кіноліцензією, які мали величезний вплив на розвиток цієї індустрії, коли обговорював The Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay. Але цього разу, проект під питанням з’явився набагато раніше – в 1989-ому році. А конкретно, це покрокова командна рольова гра з горор тематикою та action adventure ґеймплеєм Sweet Home, яку Capcom зробили під вихід фільму з цією ж назвою. Гра вийшла виключно в Японії на Famicom, ніколи офіційно не перекладалась чи видавалась знову, але її ґеймплей настільки унікальний, що до сьогодні не існує ігор, які б грались так само. І також ця гра – причина чому Resident Evil існує.
Happy about: The Séance of Blake Manor
While a lot of people recommended me The Darkside Detective, a comedic point and click adventure game from Spooky Doorway, when I did try it for myself, I wasn’t a fan and never finished it. Nonetheless, when “Eldritch House” was originally announced a couple of years ago, I got intrigued. It was shaping up to be a very curious investigation focused adventure game with some cosmic/weird horror flavour and with interesting visual design too. That game was renamed The Séance of Blake Manor alongside the release date announcement and now that I’ve had time to play it, I’m very impressed. Even if it’s a flawed game.
Радий: The Séance of Blake Manor
Хоча багато хто рекомендував комедійну point and click пригоду The Darkside Detective від Spooky Doorway, мені гра якось не зайшла, тому я її так і не пройшов. Але коли студія анонсувала “Eldritch House”, то новий проект мене дуже зацікавив. Пригодницька гра про розслідування з акцентом на космічний/лавкрафтіанський горор з дуже незвичайним візуальним стилем була анонсована ще декілька років тому. Але цього року отримала нову назву – The Séance of Blake Manor. І нарешті вийшла. Гра мені дуже сподобалась, але проблем в неї все ж вистачає.
Happy about: The Lacerator
When you first see The Lacerator store page pop up, you almost instinctively want to move on. It looks like one of way too many linear trashy horror themed action games designed as low budget slasher movies that became extremely popular ever since Puppet Combo cracked that formula. But where those types of games are linear romps with little to no interesting gameplay, The Lacerator is the complete opposite. It’s a branching paths non-linear horror themed action adventure game with a crazy amount of variation and discovery. Not quite as ridiculous as True Crime: Streets of LA was back in the day, I suppose, but fresh and impressive nonetheless.
Радий: The Lacerator
Якщо ви випадково натрапите на сторінку The Lacerator в магазині, то скоріш за все інстинктивно захочете пройти повз. На перший погляд, гра виглядає як ще один лінійний низькобюджетний горор трешак, яких стало занадто багато після того, як Puppet Combo навчились робити такі ігри непоганими. Але зазвичай такі ігри дуже лінійні і без цікавих ґеймплейних ідей, тоді як The Lacerator дуже винахідливий. Ця гра нелінійна, з купою різних варіантів розвитку сюжету. І хоча тут гра не настільки нелінійна, як колись була True Crime: Streets of LA, кількість варіацій тут все одно дійсно вражає.
Laughing at: Dementium: The Ward (now on PC)
This one’s a bit of an outlier. You see, I have played Dementium: The Ward back on Nintendo DS. And watched people play it to completion on streams. So I was fully aware of what an absolute garbage this game is. But I wanted to get it out of my system, I guess, and have a playable PC version. And be able to easily install it to listen to some of the worst soundtracks in history of gaming. So, without going any further – you shouldn’t consider this game seriously at all. But, it is very cheap, the PC port is really good, so if you’re in the mood for some astonishing horror themed trash, this can be entertaining.
Сміючись з: Dementium: The Ward (тепер на ПК)
Окей, це огляд буде трохи нестандартним. Бо я грав в Dementium: The Ward на Nintendo DS і багато разів дивився, як люди проходили гру на стрімах. Тому я завчасно чудово знав, що гра – лайно. Але мені все одно хотілось, щоб вона в мене була на ПК. Плюс, так мені дуже легко нагадувати собі, наскільки жахливими можуть бути саундтреки в іграх. Тож, одразу кажу – на цей проект серйозно дивитись сенсу немає взагалі. Але, ПК порт якісний, дуже дешевий і якщо вам хочеться пограти в дуже забавний горор треш, то це не найгірший варіант.