I am very happy about the rebirth of classic FPS popularity. That said, not many games that attempt to recapture the simplicity and excitement of that pre-Quake/Quake era of titles end up being worth playing. To the point, where I sometimes start to wonder – with how few actual classics there were that passed the test of time and are still beloved, perhaps the “dungeon crawling with guns” approach to FPS is too limiting?.. But then countless imaginative WADs for Doom appear and I come around something like Cultic and my doubts dissipate – no, there’s still a lot of fun and creative stuff that can be done withing the classic limitations. And while I didn’t love Cultic as much as many people seem to, especially the recently released closing Chapter Two, this is a really cool FPS.
Category: Reviews
Радий: CULTIC (обидва розділи)
Я дуже радію відродженню класичних FPS. Та, на жаль, небагато з нових таких проектів розуміють як саме відтворити той простий, але захопливий ґеймплей шутерів періоду перед та під час виходу Quake. Тому я інколи навіть задавався питанням – може причина, чому не так багато класичних FPS люблять і пам’ятають сьогодні в тому, що жанр вже зробив все що міг, і що “dungeon crawler з пушками”, як дизайн, занадто обмежений?.. Але потім виходить якийсь новий неймовірно винахідливий WAD для Doom, або новий проект типу Cultic і я розумію, що ні – в цьому жанрі ще багато чого можна зробити, що раніше навіть не намагались. І хоча Cultic мені сподобалась менше, ніж більшості гравців (як я бачу), особливо Chapter Two, ця гра все одно неймовірно класна.
Happy about: TR-49
While I didn’t care about most of their projects, inkle have established themselves as a small but inspired team that always tries to find new ways to make narratively driven games mechanically interesting and non-linear. My only proper experience with their titles has previously been Heaven’s Vault, which I found to be highly flawed, but also very cool and definitely unforgettable. With TR-49 the team is doing something that is a bit easier to explain and understand, especially if you have played Her Story and The Roottrees are Dead.
Радий: TR-49
Хоча більшість проектів студії inkle мене не зацікавила, вони заслуговують на репутацію команди, яка регулярно створюють дуже цікаві наративні ігри з великим акцентом на нелінійність. Моїм єдиним повноцінним досвідом зі студією була Heaven’s Vault, яка мала достатньо проблем, але також була дійсно цікавою та незабутньою. В TR-49 студія робить ґеймплей, який пояснити набагато простіше, особливо, якщо ви раніше грали в Her Story та The Roottrees are Dead.
Thoughts on: Keeper
Just a couple of months ago I was talking about Herdling and mentioned how these types of atmospheric journey action adventure games are surprisingly easy to fail. They usually have very little in terms of “challenge” or problem solving, so they need to either do something interesting with their mechanics, or at least know how to be short and beautiful enough to be a fun distraction. Where Sword of the Sea has extremely fun movement tech, Herdling has the herding mechanic, Keeper has basically nothing. But it is, thankfully, short and beautiful enough to at least be alright.
Думки про: Keeper
Декілька місяців тому я писав про Herdling і висловив думку, що такі атмосферні пригоди про подорож доволі легко зробити погано. В них рідко буває якийсь “важкий ґеймплей” чи навіть серйозні загадки, тож кожній треба мати щось особливе і цікаве або з механіками, або хоча б просто бути достатньо короткою грою, щоб не набриднути. В Sword of the Sea пересуватись світом дуже весело. В Herdling пасти тваринок доволі цікаво. В Keeper майже нічого захопливого нема. Але хоча б гра красива і коротка.
Thoughts on: ROUTINE
Now that I’ve played ROUTINE, after over a decade of waiting, I can safely say that the story of waiting for the game turned out to be far more interesting than the game itself. Announced back in 2012, the game looked very promising. It seemed like curious continuation of ideas from System Shock 2 and Doom 3, mixed with more modern (for the time) approaches made by Frictional Games with their Penumbra and Amnesia titles. But also mentioned some more unconventional concepts, like the idea of a permadeath or highly non-linearity… Then, development troubles ensued and after moving from Unreal Engine 3 to 4, then to 5 and changing quite a bit from those initial trailers, the game is finally out.
During the years of development, the craze for the Amnesia: The Dark Descent-like games have died out, as did the “scarecam” popularity of YouTube videos. In fact, streaming or recordings of streams seem to be far more popular for games nowadays than pre-recorded videos. A lot of the elements that people were hoping to see in Routine were realized to great effect in the fantastic Alien: Isolation back in 2014. And in 2017 Capcom revived the proper classic survival horror with Resident Evil 7, with the genre still being popular today. All of which would be hard to ignore going into Routine. But even if I did, even if I would imagine this game coming out in 2013 the same way it came out today, I’m not sure the game would’ve felt any less mediocre.
Думки про: ROUTINE
Тепер, коли я нарешті пограв в ROUTINE після більше 10 років очікування, можу спокійно сказати, що цей час очікування виявився цікавішим за саму гру. Анонс проекту відбувся ще в далекому 2012-ому і проект виглядав як цікаве поєднання ідей System Shock 2 та Doom 3, але також з очевидним впливом ще свіжих на той момент проектів від Frictional Games типу Penumbra та Amnesia. В інтерв’ю розробники також розмовляли про цікаві і нетипові механіки та ідеї, типу смертей без можливості продовжити гру чи майже повної нелінійності проходження… Але після цього почались проблеми з розробкою, гра перейшла з Unreal Engine 3 на 4, а потім і на 5, і в процесі дуже сильно відрізняється від того, що показували в найперших трейлерах.
Також з часів анонсу популярність ігор, які схожі на Amnesia: The Dark Descent, впала, а відео де гравці лякаються на камеру вже майже ніхто не робить. Відео про ігри в цілому стало менш популярним ніж стрімінг. А купа речей, які люди очікували від Routine, були реалізовані в інших іграх, особливо в Alien: Isolation ще в 2014-ому. В 2017-ому Capcom повноцінно оживили жанр класичного survival horror з виходом Resident Evil 7 і саме цей жанр (знову) став найбільш популярним для копіювання. Все це неможливо ігнорувати, коли починаєш проходити Routine. Хоча… Навіть, якби я зміг, навіть якби ця гра вийшла в 2013-ому році, вона все одно би сприймалась як дуже посередня.
Happy about: Ghost of Tsushima Director’s Cut
Over the years I’ve grown extremely tired of open world games. It’s very rare that the prospect of playing one excites me, especially if the title is clearly inspired by the type of open world design that Ubisoft have popularized with their Assassin’s Creed titles. But I still find interesting titles from time to time and Ghost of Tsushima had a lot of positivity about it from people I tend to share opinions with. After ignoring the PC release of the game for over a year, I’ve decided to give it a shot and while the game still has a lot of faults, it did end up among the better examples of the genre.
Радий: Ghost of Tsushima Director’s Cut
Чим далі, тим менше мене цікавлять ігри з відкритим світом. Я дуже рідко зацікавлений в них грати, особливо якщо вони явно побудовані за шаблонами Ubisoft, які вони вперше використали в першому Assassin’s Creed. Але тем не менш, цікаві проекти з такою структурою мені зустрічаються і про Ghost of Tsushima я чув багато позитивних речей від людей, смаки яких часто співпадають з моїми. То ж, через рік після виходу гри на ПК я вирішив нарешті її пройти. І хоча проблем в неї вистачає, вона мені дуже сподобалась.