О часи: Final Fantasy VII

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Після повторного проходження перших 6 частин серії в фантастичному Pixel Remaster варіанті, я вирішив, що треба нарешті і PlayStation 1 епоху Final Fantasy знову подивитись. Починаючи з гри, яка неймовірно впливова і можливо найбільш успішна в серії – Final Fantasy VII.

Для мене FFVII теж стала частиною, з якої я познайомився з серією, але це сталось через декілька років після виходу гри і до того моменту, в мене був вже досвід з іншими jRPG. Диск з грою який я придбав на Дарниці був жахливо подряпаним і постійно підвисав, тому я далеко не з першого разу зміг нарешті пройти гру. Досвід цей, звичайно, був дуже неприємним і не міг не вплинути на моє сприйняття гри, тому дуже довго я думав що саме в цьому причина того, що ця частина серії мені не дуже сподобалась. Але після цього проходження, повинен признати, що проблема була не в тому, а в самій грі. Хоча грати зараз в неї було приємніше, все одно в неї достатньо проблем. Але і сучасний ПК порт гри, якщо чесно, теж не дуже.

Read more“О часи: Final Fantasy VII”

Радий: Prodeus

Відродження класичних FPS продовжується. І ігор жанру стало настільки багато, що зазвичай їх простіше ігнорувати ніж проходити, бо більшість з них все одно швидко забуваються. Prodeus анонсували коли таких проектів було набагато менше, і Kickstarter кампанія у гри теж була успішною. Після декількох років в Ранньому Доступі, гра нарешті вийшла, і хоч посередньою її не назвеш, це достатньо примітивний приклад жанру. Але для FPS і такого може бути достатньо.

Read more“Радий: Prodeus”

О часи: Red Faction та Red Faction II

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Я дуже давно не грав в оригінальний Red Faction. Настільки давно, що в мене були абсолютно неправильні спогади про неї, включаючи довжину гри. На щастя, гра не дуже довга і досі проходиться з задоволенням, особливо з декількома модами. А от сіквел не дуже, але про це буде далі.

Read more“О часи: Red Faction та Red Faction II”

Радий: Marvel’s Spider-Man Remastered

Зазвичай мене open world ігри не дуже цікавлять, бо більшість таких проектів використовують цей “відкритий світ” для маркетингу і того, щоб ігри просто були довше. Більшість open world проектів, які прикольні, частіше використовують цей формат для фону і технічно їх механіки та історії можуть існувати навіть якби гра була розділена на рівні. Але час від часу я натрапляю на виключення з цього правила і насолоджуюсь в таких проектах саме структурою світу. Раніше найкращим прикладом цього був [Prototype]. Але з виходом PS4 ексклюзиву 2018-го Marvel’s Spider-Man (в версії Remastered 2020-го для PS5) на ПК, в мене є новий приклад як це треба робити.

Read more“Радий: Marvel’s Spider-Man Remastered”

О часи: Blade of Darkness

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Коли Demon’s Souls вийшов у Європі (а це було майже 13 років тому) я був серед певної ніші людей, які порівнювали гру з Blade of Darkness. Бо на той час, цей класичний проект 2001-го (також відомий як Severance: Blade of Darkness) був кращим прикладом того, як робити hack and slash action adventure з більш “методичним” підходом до пригодницької частини і імерсивною бойовою системою. Тепер, коли Blade of Darkness перевидали з декількома дуже корисними сучасними покращеннями, мені було особливо цікаво знову пройти гру і перевірити наскільки в неї цікаво грати сьогодні.

Read more“О часи: Blade of Darkness”

Радий: The Centennial Case: A Shijima Story

Ну що ж, схоже на те що FMV ігри повноцінно повернулись. Від проектів які більше нагадують візуальні новели, до пригодницьких ігор і навіть проектів, які намагаються бути побудованими на стелсі, ігри знаходять способи змішати відео з живими акторами з ґеймплеєм. І роблять це набагато краще ніж більша частина FMV проектів початку-середини 90-их, коли вони були особливо популярні і їх виходило дуже багато. The Centennial Case: A Shijima Story, FMV пригода від (неочікувано) Square Enix намагається бути детективною грою з живими акторами і в неї це доволі непогано вдається.

Read more“Радий: The Centennial Case: A Shijima Story”

Радий: Eternal Threads

Eternal Threads – приємний приклад гри, яка нічого нового не вигадує, але чудово використовує вже відомі по іншим проектам ідеї і механіки і збирає їх в щось, що раніше ніхто не створював. Поки ви проходите гру, це просто прикольно, але дуже знайомо. Але коли ви її пройшли і розглядаєте її уважніше, то стає очевидно, що на справді в саме такі ігри ви ще не грали. Звичайно, якби гра при цьому вийшла не дуже гарною, то новітня чи ні було б не важливим. Але результат хороший.

Read more“Радий: Eternal Threads”

Радий: Teenage Mutant Ninja Turtles: Shredder’s Revenge

Я доволі погано вмію грати в beat ’em up чи файтінги, але вони мені часто подобаються. Скоріш за все тому, що коли я був малим саме ці жанри були дуже популярними. А може ще й тому, що beat ’em up ігри зазвичай забивають на реалізм і вигадують все що забажають, зазвичай з веселими результатами. Також в дитинстві я багато грав в консольні версії ігор від Konami про Черепашок-ніндзя, навіть перша частина на NES досі подобається, хоч вона об’єктивно доволі фігова гра.

Але минуло багато часу, жанр beat ’em up майже зник, Konami перетворились на лайно і навіть Черепашки сильно змінювались з кожною новою екранізацією і ніколи не досягли такої популярності, яка в них була за часів мультиків 80-их та першої кіно екранізації. Але фанати нікуди не зникли (не фанати Konami, таких нема). Тому з новим народженням жанру beat ’em up і ніколи повністю не зникаючою популярністю TMNT було очікувано, що щось на зразок Shredder’s Revenge з’явиться. І результат класний.

Read more“Радий: Teenage Mutant Ninja Turtles: Shredder’s Revenge”