Ну що ж, схоже на те що FMV ігри повноцінно повернулись. Від проектів які більше нагадують візуальні новели, до пригодницьких ігор і навіть проектів, які намагаються бути побудованими на стелсі, ігри знаходять способи змішати відео з живими акторами з ґеймплеєм. І роблять це набагато краще ніж більша частина FMV проектів початку-середини 90-их, коли вони були особливо популярні і їх виходило дуже багато. The Centennial Case: A Shijima Story, FMV пригода від (неочікувано) Square Enix намагається бути детективною грою з живими акторами і в неї це доволі непогано вдається.
Це нова гра від сценариста культового FMV проекту 428: Shibuya Scramble який сподобався і мені, хоча проблем з ним теж вистачало. І хоча цього разу ми не отримали декілька зовсім тонально різних історій в головних ролях яких виступають різні люди, цей проект не менш амбіціозний. Цього разу, гра розповідає декілька різних, але пов’язаних, розслідувань які траплялись в період останніх 100 років історії Японії. І хоча тут не трапляється настільки ж шалених поворотів і дивних подій, як це бувало в 428, гра все одно вміє бути несподіваною і легко викликати емоції, коли історії це потрібно.
Ну і грається цей проект абсолютно не так, як 428. Та гра була візуальною новелою, а цього разу гра працює трошки інакше (і має один неочікуваний поворот з ґеймплеєм в одній главі). Спочатку вам показують кіно, інколи в ньому ви можете щось вибрати (але це зазвичай ні на що не впливає), але зазвичай ви просто дивитесь і чекаєте на важливу інформацію, яку ви можете “запам’ятати” натиснувши кнопку. Цей сегмент знайомить вас з персонажами, з ситуацією, зі злочином, а потім і з розслідуванням злочину. Після того як вся важлива інформація була зібрана, ви переходите в віртуальне місце для дедукції (і як розробник ігор про Шерлока Холмса мені складно не називати це “Палацом пам’яті”, бо концепція тут така ж сама). В цій ментальній конструкції ви бачите “дорогу”, яка складається з пустих шестикутників, і деякі з них мають якесь важливе питання, на яке вам треба відповісти, щоб проаналізувати ситуації. Для цього вам треба класти шестикутники з тією важливою інформацією, яку ви збирали коли дивились відео (але деякі додаються туди автоматично).
Що мені тут особливо сподобалось, тому що таких питань і інформації стає дуже багато, що у кожного шматочку пазлу є невелика частинка ілюстрації, яка повинна співпадати з тією, яка є у шестикутника з питанням. А значить, ви можете здогадуватись про відповіді не лише по тексту, а і по таким малюнкам. Хоча, треба сказати, що це настільки зручно, що читати текст інформації стає майже не потрібно – малюнок працює набагато зручніше. В будь якому разі, як тільки ви відповідаєте на питання інформацією, ви отримуєте одну гіпотезу, але їх зазвичай більше ніж одна. Коли на всі потрібні питання на цій “дорозі” ви відповіли, то гра дасть вам можливість сказати “я хочу йти далі”. Але ви можете замість цього відповісти на абсолютно всі питання всіма можливими варіантами, що впливає на кількість доступних відповідей в наступній секції розслідування. Треба ще додати, що багато з потенційних відповідей можуть взагалі ніколи не використовуватись.
Коли ви вирішили йти далі, гра переходить спочатку в дуже дивну фазу, коли ви можете протестувати свої гіпотези (перший раз коли я це побачив, я подумав що гра тут дає важливий вибір, але ні – це просто тест перед реальною перевіркою). А потім ми знову повертаємось до FMV, коли головний герої історії збирає всіх персонажів і починає драматично розповідати що трапилось. Але час від часу гра зупиняється і вам потрібно вибрати відповідь. Зазвичай це ті гіпотези, які ви сформували, але інколи це окреме питання, але щоб на нього відповісти, ви повинні були самі сформувати свою думку на основі того, що ви зібрали в грі. Ці відповіді можна провалити і гра дасть вам шанс спробувати знову. Що добре, бо в грі є декілька питань, які дуже не очевидні. Хоча в цілому тут з цим нема проблем і все дуже логічно працює.
Треба похвалити гру за це – балансувати процес дедукції в грі дуже складно. Бо якщо відповідь занадто очевидна, то гравцям не цікаво, а якщо вона трохи незрозуміла, то гравці можуть образитись, що до неї додуматись складно. В The Centennial Case: A Shijima Story з цим дуже добре. Ви дивитесь ситуацію, формуєте свої питання, потім сортуєте всі ці питання і відповідаєте на них в процесі дедукції, після чого у вас скоріш за все вже є чітке розуміння в яку сторону піде драматичне викриття. І вже в останній фазі ви абсолютно точно впевнені коли ви праві. Через це, кожен крок процесу розслідування дійсно цікавий. Ну і як я вже казав – одна з глав навіть змінює основний ґеймплей. І хоча це виходить в неї не дуже добре, все одно це цікаво.
Є тут більш слабкі моменти. Наприклад, декілька сцен викликають питання в плані якості акторської гри, особливо на фоні інших, де вони чудово грають ролі. Історія в цілому гарна, але не обійшлося без дивних рішень, які можна було б і не робити. І декілька з розслідувань не настільки цікаві, як інші.
Та в цілому, це дуже прикольна гра, особливо якщо вам подобаються детективні ігри і не лякають FMV проекти. Ця гра не настільки незвичайна, яким інколи був 428: Shibuya Scramble, але в результаті цього вона також сприймається як більш цілісна історія з краще продуманим ґеймплеєм. І гарною історією.