Відродження класичних FPS продовжується. І ігор жанру стало настільки багато, що зазвичай їх простіше ігнорувати ніж проходити, бо більшість з них все одно швидко забуваються. Prodeus анонсували коли таких проектів було набагато менше, і Kickstarter кампанія у гри теж була успішною. Після декількох років в Ранньому Доступі, гра нарешті вийшла, і хоч посередньою її не назвеш, це достатньо примітивний приклад жанру. Але для FPS і такого може бути достатньо.
Prodeus – неймовірно швидкий класичний FPS з унікальним візуальним стилем, який трохи нагадує відомий мод Brutal Doom, але ще з купою незвичайних ефектів. Кожен постріл в грі потужний і голосний, вороги буквально вибухають при смерті і залишають після себе все в крові і шматках м’яса, і персонажем вам треба управляти не зупиняючись ні на секунду. Ендрю Халшалт (Andrew Hulshult) написав саундтрек, який, як зазвичай для його музики, чудово вписується в гру такого плану. У кожного типу зброї є альтернативний тип пострілу і всі вони корисні по своєму. Вороги тут дуже нагадують, і дизайном і поведінкою, ворогів з Doom II, тому якщо ви знайомі з тією класикою, то і тут вам все дуже швидко сподобається.
По рівням гри бігати весело, але хоча тут і є всілякі додаткові умови для того щоб дійти до виходу з рівня, по типу ключів-карток, гра лінійна. І якщо вам треба якось потрапити на початок рівня з кінця, зазвичай гра просто надасть вам новий шлях, а не попросить йти назад. Більш того, тут багато моментів, коли ви взагалі не можете повернутись назад, тому деякі з секретів можна пропустити до повного рівня знову. Зазвичай в цих секретах ви можете знаходити спеціальну “руду”, яка також інколи і не є секретом, і ця руда працює як валюта для отримання нових видів зброї та декількох покращень персонажа в магазині, наприклад подвійного стрибка чи можливості зробити швидкий ривок в якусь сторону. Ідея в цілому непогана, але якщо чесно реалізована трохи поверхнево, плюс деякі з секретів на рівнях здається взагалі неможливо отримати з першого раз через такий підхід, тому тим, хто хоче отримати всі секрети, доведеться проходити декілька перших рівнів знову після придбання покращення.
Між рівнями ви ходите по карті, і для того щоб відкрився наступний рівень, треба пройти рівень перед ним. Але інколи вони також зачинені спеціальними рунами, які треба знайти на доступних рівнях. Це теж дуже дивне обмеження, бо абсолютно всі руни ви знайдете по сюжету і вони не надають якихось цікавих альтернативних шляхів, або вибору. Мені здається, що це просто якась ідея, яку хотіли розвити, але залишили як є і в такому вигляді вона здається зайвою. Деяка зброя теж здається зайвою. Хоча вся вона може бути корисною, але деякі, включаючи з тих, які треба ще купити в магазині, на момент придбання будуть просто гірше за те, що у вас і так є.
Але моя головна критика Prodeus в тому, що хоча в настільки примітивний шутер дуже весело грати, бо всі основні елементи FPS тут дійсно круто реалізовані, в грі нема жодного сюрпризу. Навіть коли у рівня тут буває якась унікальна ідея або механіка, вона настільки швидко забувається, що її навіть “фішкою” назвати складно. Дуже великий шмат другої половини гри також в цілому доволі нудний, бо чомусь гра починає посилати на гравців ворогів, які не дуже цікаві, але в яких багато здоров’я. Але при цьому у вас майже завжди є можливість нескінченно поповнювати патрони, тому сенсу використовувати будь що окрім найпотужнішої зброї просто нема. В принципі, взагалі друга половина гри мені нагадала типову для класичних FPS проблему, коли перший епізод гри найкращий, а потім у розробників закінчились ідеї і вони просто зробили що змогли, щоб випустити гру.
Prodeus не був чимось дивовижним чи вражаючим – це зовсім не DUSK, звичайно. Але з іншого боку, це чудова, хоч і дуже проста, класична FPS гра з прикольним стилем і нормальними рівнями. Дивувати вона вас навряд буде, але все одно пробігати гру від початку до кінця ви будете з задоволенням. А для класичного FPS і такого може бути достатньо.