Виходить все більше ігор або в жанрі класичного survival horror, або чогось схожого, і інколи серед них зустрічаються дуже свіжі ідеї. Причому, навіть коли гра виявляється все ж таки розчаруванням, свіжість її ідей залишає після себе приємні спогади. Бо занадто довго ігри намагались просто копіювати існуючі проекти, без нормального розуміння за що люди їх полюбляли. Broken Pieces не розчаровує, хоч проблем у гри вистачає.
Tag: огляд на гру
Думки про: SIGNALIS
Відродження класичного survival horror продовжується і мені особливо приємно бачити ігри, які не просто називають себе “survival horror”, а дійсно мають хоча б деякі з основних характеристик жанру. SIGNALIS не привернув мою увагу з самого початку, але чи більше я чув про гру, тим цікавіше мені було. І після виходу, її багато хто почав вихваляти, тому я не міг продовжувати її ігнорувати. Плюс, прикольно коли жанр роблять в якомусь новому ракурсі, а ця гра з видом зверху (інколи і від першої особи), що не ново для жанру (зверніть увагу на Heaven Dust), але рідко зустрічається. На жаль, окрім крутого стилю в гри небагато позитивного.
Розчарування: Q.U.B.E. 10th Anniversary
Я не можу згадати інших серій, окрім Q.U.B.E., де з кожним релізом ігри ставали лише гірше, але у цієї серії це якось вдається. Оригінальна гра вийшла в 2011 і досі залишається дуже прикольною пазл грою від першої особи з дуже мінімалістичним стилем і простими механіками. І вона досі прикольно виглядає, не зважаючи на застарілу графіку. Тому 3 години на її проходження варто витратити. Але потім було зайве перевидання Director’s Cut і неймовірно нудний Q.U.B.E. 2 і ось тепер виходить Q.U.B.E. 10th Anniversary, яка рекламує себе як покращене перевидання оригінальної гри. Вона бреше.
О часи: Call of Cthulhu: Dark Corners of the Earth
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Call of Cthulhu: Dark Corners of the Earth з початку була корявою грою. Вона вийшла в 2005 на Xbox і півтори роки пізніше на ПК і вже тоді виглядала не дуже, була повна багів і дуже погано збалансованих сегментів. Але не дивлячись на ці проблеми, її любили за неймовірну атмосферу і велику кількість незабутніх моментів та ідей, які в інших іграх не зустрічались. Мені гра теж подобалась, але я був майже впевнений, що проходити її знову буде дуже важко через всі її проблеми. Та треба було, тому, я встановив її і пройшов щоб дізнатись як вона сприймається в 2022-ому.
Read more“О часи: Call of Cthulhu: Dark Corners of the Earth”
Думки про: No one lives under the lighthouse (Director’s cut)
Я насправді бачив повне проходження No one lives under the lighthouse десь 2 роки тому і хоча гра мені здалась цікавою, в мене не виникло бажання в неї грати. Плюс, під кінець в ній було багато дивних дизайнерських рішень. Але нещодавно я знову натрапив на проект і побачив, що його оновили до версії Director’s cut, в якій той самий кінець гри серйозно переробили. Тому я вирішив в неї все ж таки пограти і… Так, вона прикольна, хоч і не можу сказати що нововведення цієї версії сильно виправляють всі недоліки, які в грі є.
Read more“Думки про: No one lives under the lighthouse (Director’s cut)”
О часи: Final Fantasy VII
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Після повторного проходження перших 6 частин серії в фантастичному Pixel Remaster варіанті, я вирішив, що треба нарешті і PlayStation 1 епоху Final Fantasy знову подивитись. Починаючи з гри, яка неймовірно впливова і можливо найбільш успішна в серії – Final Fantasy VII.
Для мене FFVII теж стала частиною, з якої я познайомився з серією, але це сталось через декілька років після виходу гри і до того моменту, в мене був вже досвід з іншими jRPG. Диск з грою який я придбав на Дарниці був жахливо подряпаним і постійно підвисав, тому я далеко не з першого разу зміг нарешті пройти гру. Досвід цей, звичайно, був дуже неприємним і не міг не вплинути на моє сприйняття гри, тому дуже довго я думав що саме в цьому причина того, що ця частина серії мені не дуже сподобалась. Але після цього проходження, повинен признати, що проблема була не в тому, а в самій грі. Хоча грати зараз в неї було приємніше, все одно в неї достатньо проблем. Але і сучасний ПК порт гри, якщо чесно, теж не дуже.
Радий: Prodeus
Відродження класичних FPS продовжується. І ігор жанру стало настільки багато, що зазвичай їх простіше ігнорувати ніж проходити, бо більшість з них все одно швидко забуваються. Prodeus анонсували коли таких проектів було набагато менше, і Kickstarter кампанія у гри теж була успішною. Після декількох років в Ранньому Доступі, гра нарешті вийшла, і хоч посередньою її не назвеш, це достатньо примітивний приклад жанру. Але для FPS і такого може бути достатньо.
О часи: Red Faction та Red Faction II
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Я дуже давно не грав в оригінальний Red Faction. Настільки давно, що в мене були абсолютно неправильні спогади про неї, включаючи довжину гри. На щастя, гра не дуже довга і досі проходиться з задоволенням, особливо з декількома модами. А от сіквел не дуже, але про це буде далі.
Радий: Marvel’s Spider-Man Remastered
Зазвичай мене open world ігри не дуже цікавлять, бо більшість таких проектів використовують цей “відкритий світ” для маркетингу і того, щоб ігри просто були довше. Більшість open world проектів, які прикольні, частіше використовують цей формат для фону і технічно їх механіки та історії можуть існувати навіть якби гра була розділена на рівні. Але час від часу я натрапляю на виключення з цього правила і насолоджуюсь в таких проектах саме структурою світу. Раніше найкращим прикладом цього був [Prototype]. Але з виходом PS4 ексклюзиву 2018-го Marvel’s Spider-Man (в версії Remastered 2020-го для PS5) на ПК, в мене є новий приклад як це треба робити.
О часи: Chrono Trigger (порт на ПК)
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Chrono Trigger представляти не треба. Якщо вас хоч трохи цікавлять jRPGs, ви точно про неї чули. Якщо ні, ви все одно скоріш за все про неї знаєте. Гру часто називають однією з найкращих в історії і вона цього абсолютно точно заслуговує. І хоча я далі буду розповідати що в ній такого класного, одразу можу сказати, що пройти її обов’язково треба. Захоплююча історія, класний ґеймплей, фантастичний саундтрек, чудові персонажі, 10 з 10, готовий залюбки відправлюсь у подорож крізь час знову.
Але все не так просто. З якихось дивних причин, лише оригінальний реліз на SNES в 1995-ому був без проблем і дивних рішень, а всі перевидання з тих пір викликають питання. Порт на ПК, який я і пройшов, хоча і працює краще ніж коли він лише вийшов, але все одно поганий. Але інших варіантів у вас для проходження гри може і не бути.