Після того, наскільки мені сподобався Judgment, очікування від Lost Judgment в мене були дуже високі. Але виявилось, що хоча технічно гру можна вважати в майже усіх сенсах краще, більша частина продовження мені здалась нудною. Але це все одно дуже класна гра серії Like a Dragon з механічної точки зору. І сюжет тут все одно доволі непоганий.
Як і перша гра, Lost Judgment є спробою трохи змінити фокус типової Like a Dragon формули під гру детективом. Тому це все ще beat ’em up action adventure у відкритому світові, але з механіками для розслідування кримінальних справ. Гра так само розділена на окремі режими adventure і action, бійки з ворогами бувають складними, вороги на вулицях все ще з’являються випадково. Але якщо action елементи не сильно відрізняються від типової гри серії, то adventure механік тут набагато більше ніж зазвичай. Більшість перейшли з першої гри, але при цьому в Lost Judgment майже всі з них покращили і ще з’явились нові. Хоч можливо і не варто їх було додавати…
Наведу декілька прикладів. Детектив Ягамі все ще час від часу може перевдягатись і слідкувати за людьми, але сам процес став набагато краще, швидше і зручніше. В першій грі багато кому ця механіка не подобалась, тому її зробили банально краще. Погоні теж зробили краще, хоча вони і так вже були прикольними. Вид від першої особи став важливіше і зручніше і тепер дозволяє швидко перемикатись між різними гаджетами. Бо окрім дрону Ягамі-сан отримає ще декілька інструментів і навіть пса, який може шукати людей за запахом. Ще тепер з’явився стелс, який теоретично повинен ідеально підійти під гру, але на жаль механічно зроблений абсолютно жахливо. Серйозно, за останні 10 років я не так часто бачу поганий стелс в іграх, але цей був ніби з малобюджетних PS2 ігор початку 00-их.
Але найгірше те, що майже всі ці покращення які я назвав вище абсолютно не потрібні. Наприклад слідкувати за людьми за всю гру (включаючи взагалі всі необов’язкові квести) ви будете лише декілька разів, не дивлячись на те, що в грі все ще є декілька навичок для цієї механіки. Дрон майже не з’являється окрім заставок, а майже всі нові гаджети (включаючи собаку) насправді можна було б легко зробити частиною дрону, замість того, щоб робити їх окремими. Чат-додаток Chatter, яким ви дуже часто користувались для спілкування з людьми в першій грі, тепер на всю гру має лише 4 контакти. І лише один з них вам регулярно пише. А ви ніколи не можете написати самі чи мати якісь цікаві опції в розмовах. Але цього разу можна шукати злочини по фільтру повідомлень інтерактивно, а не лише в заставках. І це дуже прикольно… але настільки автоматизовано, що думати вам майже не треба, гра за вас все вирішить. Ну і можливість перевдягання так і не знайшли як цікаво використовувати, вони все ще з’являються лише декілька разів і ваш вибір костюму ні на що не впливає.
В цілому, Lost Judgment робить те, що на жаль робить більша частина сіквелів серії Like a Dragon – намагається зробити якомога більше, в порівнянні з минулою грою. Більше бойових стилів, більше локацій, більше міні-ігор, більше навичок, більше речей, які можна зробити… І результат цього завжди однаковий – фокус, який допомагав минулій грі бути цікавою, зникає і гра починає губити свою ідею. Приклад – Друзі з першої гри. Система, де ви крок за кроком допомагали людям Камурочо і ставали їх друзями, що давало більше характеру самій локації і під кінець мало чудову додаткову історію. Її, по факту, більше нема. А значить тепер і головні локації гри не мають персональних історій, якщо гра їх не додає окремо… чого вона теж майже не робить. Це просто вулиці по яким ви ходите. І єдина локація, який приділяють окрему увагу – це школа, де і намагаються відтворити систему Друзів, але вона так не працює. Головною локацією (на додаток до Камурочо) тут стає Ісезакі Іжінчо з Yakuza: Like a Dragon, яка сама по собі доволі не цікава (на відміну від Камурочо, який дуже характерно виглядає). І чомусь нічого цікавого про цю локацію гра теж не розповідає, тому якщо ви не проходили Yakuza: Like a Dragon, вона навряд буде запам’ятовуватись або викликати якісь емоції.
Шкільні історії намагаються додати цікавих історій, але оскільки вони настільки різні і не пов’язані емоційно та стилем, це не працює. Не кажучи про те, що Ягамі, як персонаж, в них виглядає дуже дивно. Lost Judgment відчувається як 5 різних ігрових концепцій, які просто об’єднали в одну гру, тому Ягамі-сан грає роль декількох різних героїв, навіть коли це йому взагалі не личить. Навіть основна історія після початку і майже повних дві третіх гри відчувається як просто набір подій про Головного Героя Гри, Якого Потребував Сюжет, а не історія Ягамі-сана і його друзів.
Останню третину гри це нормалізується, але це дуже запізно і не так цікаво. Тут прикольні центральні ідеї сюжету, є класні персонажі і моменти. Але все це було б набагато краще, якби воно було в окремих іграх з окремими головними героями у всесвіті Like a Dragon, а не однією грою яка намагається все це об’єднати. В результаті, гра просто не може довести до нормального закінчення будь-яку з початих історій, відчувається дуже поверхневою, а шарм першої частини тут майже повністю відсутній.
А от сюжетне DLC Kaito Files відчувається набагато ближче до того, за що був прикольний перший Judgment. Це дуже проста, доволі коротка, але неймовірно прикольна історія, де ви будете грати за Кайто, а не Ягамі. Багато чого тут спростили, бо це DLC, але того, що тут є, достатньо. І зміни механік під персонажа тут дуже забавні. Плюс, декілька нових механік основної гри тут навіть зробили краще.
Хоча Lost Judgment і покращує більшість елементів першої грі, вона мене дуже розчарувала. Без деталей, без характеру, без шарму і персональних історій які дійсно запам’ятовуються. Грати в неї простіше, тут все одно є прикольні моменти. Ну а Kaito Files взагалі критикувати майже нема за що. Але рекомендувати цей проект я можу лише тим, кому дуже сподобалась перша частина. І навіть для таких (як я) існує ризик розчарування, в залежності від того, що вам сподобалось в Judgment. Ну і лише заради DLC купувати цю гру теж не варто. Я лише сподіваюсь, що якщо будуть ще сіквели Judgment, то вони будуть більше акцентувати розслідування, харизматичні персональні історії і друзів, а не будуть далі намагатись зробити все що можливо. Або, якщо їм так дуже хочеться це робити, то хоча б давайте нам нових персонажів які під ці історії підходять.