Коли гру видає Wadjet Eye Games, я не можу хоча б не звернути на неї уваги. Нехай не всі проекти, які вони видали, мені подобались, кожен з них був своєрідним і цікавим прикладом гри зробленої в Adventure Game Studio. Тому я не міг не звернути увагу і на The Excavation of Hob’s Barrow. Першу годину ця гра повністю виправдовувала мою зацікавленість і я лише сподівався, що вона такою і залишиться. На жаль, цього не сталося, хоча грати мені сподобалось.
В теорії The Excavation of Hob’s Barrow – дуже проста історія, але нічого поганого в цьому нема. Молода антиквар/археологиня їде за запрошенням в маленьке англійське село провести розкопки відомого в тих місцях захоронення. Але зустрічають її прохолодно, людину, яка її запросила, неможливо знайти, а про захоронення ніхто не чув. Певен, що ви одразу можете передбачити що буде далі і багато в чому будете праві, але не дивлячись на це гра чудово будує атмосферу першу годину і затягує. Коли стався перший різкий перехід між сценами, я зрозумів, що гра не боїться ризикувати в подачі історії і чудово комбінує такі незвичні прийоми з також неочікуваним вибором стилю для музики. Ніби Джон Карпентер вирішив написати англійський фолк. Тому, довгий час гра тримала мою увагу.
Але на жаль з часом гра перетворилась на дуже типову пригоду, в якій все зав’язане на пошуку предметів і вирішенні загадок. Можливо бюджет не дозволив зробити інше, можливо вони думали що так краще. Але в результаті, навіть коли ви вирішуєте більш “земні” проблеми, а не абстрактні загадки (тих буде багато в кінці), ви робите це через “знайди якийсь предмет в одній локації, а потім він знадобиться тобі для чогось в іншій”, навіть коли ці маніпуляції не підходять під тон історії, характер персонажів і взагалі якусь логіку. В результаті, ви не думаєте про те як вам щось вирішити, а просто ходите по локаціям, клікаєте на все, робите неочевидні чи абсолютно тупі речі, а потім проблема якось сама вирішується.
На фоні цього і слабкі сторони історії стають більш помітними, а під кінець сюжет взагалі складає руки. Тут дуже багато елементів історії, які чистим текстом в книзі би працювали як ефектний горор написаний від першої особи. Але оскільки це інтерактивний аудіовізуальний твір, в якому ніколи не дається достатньо мотивації повірити у персонажа або її перспективу, ви дуже ясно бачите тупіть більшості рішень і занадто абстраговані від того, як світ бачить вона. Тому кожен раз коли відбувається те, що в тексті було б напруженим і страшним, в грі виглядає смішним і тупим.
В цілому The Excavation of Hob’s Barrow – непогана гра. В неї незвичний стиль, темп доволі непоганий і атмосферу, яку створює перша година, дійсно варто відчути. Але після фіналу, гра не залишає ніяких емоцій. Проект мені нагадав чудову серію The Last Door, яка хоча і простіше, але все одно створює схожу атмосферу та робить це набагато краще. Якщо ви вирішите проходити The Excavation of Hob’s Barrow, то ви скоріш за все не пожалієте свого часу. Але з іншого боку, про гру ви через якийсь час згадувати теж не будете.