action adventure – Page 5

Happy about: Like a Dragon Gaiden: The Man Who Erased His Name

31/12/2023 31/12/2023

Weird how I seem to be playing Like a Dragon games more often than I’ve ever played the typical Ubisoft games, but the burnout is far less noticeable… Seriously, though, RGG Studio has been putting out games set in this universe not just annually lately, but often with several games coming out the same year. And in situations like with this game, I’m not sure if there was the point. Not that I disliked Like a Dragon Gaiden, quite the opposite, but it does feel almost unnecessary at points…

Радий: Like a Dragon Gaiden: The Man Who Erased His Name

31/12/2023 31/12/2023

Дивно, що я ігри серії Like a Dragon проходжу частіше ніж типові проекти Ubisoft, але втомлююсь я від них набагато менше… Але без жартів – RGG Studio вирішили випускати ці проекти майже кожен рік, а інколи (як цього року) навіть по декілька ігор за рік. Та у випадках, як з цією конкретною грою, я не певен навіщо вони це роблять. Тобто, Like a Dragon Gaiden мені сподобався, але інколи ця гра здається абсолютно не потрібною для серії, хоча б сюжетно…

Happy about: RoboCop: Rogue City

09/12/2023 09/12/2023

Several years ago I’ve played Terminator: Resistance, which was a really neat mid-budget title from Teyon that managed to feel more fun in many ways than the big budget titles it borrowed ideas from. Additionally, it was also neat to see the studio try to capture the mood of the first two movies and find a way to make a game that made sense in the universe. Well, this time they are doing exactly the same thing with RoboCop. And while I don’t think it works as well as it did for Terminator, it’s still a very enjoyable simple game.

Радий: RoboCop: Rogue City

09/12/2023 09/12/2023

Декілька років назад я пройшов Terminator: Resistance, який виявився несподівано прикольним проектом середнього бюджету від студії Teyon, який місцями був кращим за більш дорогі ігри, механіки з яких він брав. Плюс, розробники спробували відтворити атмосферу перших двох фільмів і зробили світ, який відповідав очікуванням для фанів серії. І тепер вони роблять абсолютно теж саме з RoboCop. Що, на мою думку, працює гірше ніж з Термінатором, але гра все одно вийшла прикольна.

Read more“Радий: RoboCop: Rogue City”

Ugly duckling: Alone in the Dark (2008)

15/11/2023 15/11/2023

Alone in the Dark from 2008 (also known as Alone in the Dark: Inferno on PS3) might be the last truly ambitious game of the last 20 years. That’s one hell of a statement to make, but I have good reasons to say it – what this game attempted to create is on a level that has not been attempted since. Possibly because the game didn’t turn out great and wasn’t positively received. I loved it back in 2008 even now for how frustrating a lot of the game is, I cannot help but love the effort and potential. While at the same time knowing well, that I can’t really recommend playing this game to the majority of people.

Гидке каченя: Alone in the Dark (2008)

15/11/2023 15/11/2023

Alone in the Dark from 2008 (також відома під назвою Alone in the Dark: Inferno на PS3) – це, можливо, остання насправді амбіційна гра останніх 20 років. Знаю як це звучить, але я пишу це не просто так. Цей проект намагався зробити незвичайну комбінацію механік і систем так, як ніхто інший не робив. Можливо лише тому, що результатом цієї спроби став жахливий провал, який майже нікому не сподобався. Мені гра в 2008-ому дуже подобалась не дивлячись на те, що вона дійсно дуже дратує. Чому я і не можу її рекомендувати більшості людей, але при цьому дуже поважаю.

Disapprove: Trine 5: A Clockwork Conspiracy

24/10/2023 24/10/2023

Trine series are a weird beast. The original wasn’t good, but had a lot of really cool ideas. All of which got majorly improved in the sequel, which was the first genuinely enjoyable title in the series. Then Trine 3 was released in Early Access and remained unfinished, mixing lots of very bad ideas with some of the genuinely best ideas in the franchise. And then Trine 4 came along and was mostly a straight up improvement again returning to the formula of 2, but making it more fun and adding fresh ideas. First hours with Trine 5 felt like I was playing 4 again, but with some tweaks and changes. It was charming, as always, and quite fun to play. But the more I played, the less fun the game got. And almost at the end of the game I gave up fed up with horrible design.

Розчарування: Trine 5: A Clockwork Conspiracy

24/10/2023 24/10/2023

З серією Trine я ніколи не знаю чого очікувати. Перша гра була так собі, але з прикольними ідеями, які розквітнули в дійсно прикольному продовженні. Потім в Ранньому Доступі вийшов Trine 3, з якого він вийшов незакінченим і хоча там було багато поганих ідей, були і деякі з найкращих в серії. А потім вийшов Trine 4, який був прямо як 2, але ще краще і з купою нових прикольних ідей. Перші пару годин Trine 5 відчувались як проходження минулої частини знову, лише з декількома змінами. Але грати було прикольно і весело. Та чим далі в гру я проходив, тим менше мені подобалось грати. І майже під кінець гри я вирішив перестати грати, бо дизайн проекту став занадто жахливим, щоб його терпіти.

O tempora: Alone in the Dark 1, 2, 3

08/10/2023 08/10/2023

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

It’s been a while since I’ve last played any Alone in the Dark game. I admired the original and genuinely liked the 2008 game despite all of its numerous flaws. My favorite one was the first reboot, Alone in the Dark: The New Nightmare. But the original still had that “something” about it that I really liked. Not the sequels, however. But for the sake of revisiting every game, I decided against my better judgement to play all of the first three Alone in the Dark games, knowing well that I will not enjoy the two thirds of the journey.

О часи: Alone in the Dark 1, 2, 3

08/10/2023 29/11/2023

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Я дуже давно не грав в серію Alone in the Dark. Оригінал я завжди поважав, а гру 2008-го сильно люблю, не зважаючи на неймовірну кількість проблем. А улюбленою грою серії в мене була перша спроба її перезапуску – Alone in the Dark: The New Nightmare. Та зараз поговоримо про першу трилогію, в якій оригінал досі сприймається з повагою, а от сіквели ні. Тем не менш, я пройшов їх всі, хоча і розумів, що грати в другу і третю частину мені не сподобається.