Хоча мені подобаються metroidvania ігри з акцентом на дослідження, до яких Timespinner і відноситься, я пройшов її лише зараз, через 5 років після її виходу. Навіть не пам’ятаю, чому я її проігнорував на момент виходу. Можливо кількість відгуків, які казали про поганий сценарій (що дійсно є проблемою і я про це напишу). Можливо те, що тоді дуже велика кількість metroidvania ігор почали намагатись стати “складними” і вставляти якомога більше “souls-подібних” механік. Я це не люблю і може хвилювався, що ця гра теж так зробить. В будь-якому випадку, лише тепер, коли анонсували продовження гри, я вирішив цю гру пройти. І лише після того, як її мені описали як “інді Castlevania: Order of Ecclesia”, що мене і зацікавило. Радий, що спробував.
Як ви вже прочитали, Timespinner – це action adventure platformer з акцентом на дослідження локацій, тобто metroidvania. І враховуючи величезну кількість елементів схожих на Order of Ecclesia, то ця гра набагато більше “-vania” ніж велика кількість інших представників жанру. В чому ж ці подібності? Прямо як в OoE замість знаходження зброї ви знаходите спеціальні предмети – у випадку Timespinner це сфери. Коли ви знайшли новий тип сфери, ви можете назначити її на праву, ліву чи обидві руки. Кожен тип сфери має свою швидкість, анімацію удару, тип ураження і силу удару і з часом у вас також з’явиться можливість мати декілька “сетів”, між якими ви зможете швидко переключатись. Тому, при бажанні ви можете створювати незвичайні комбінації і вони можуть бути як симетричними, так і асиметричними, де атака через раз буде різною. Але важливо зазначити, що на відміну від OoE більшість сфер безкоштовно використовуються, тому ману ви зазвичай тримаєте для окремих заклять.
Сфери, фамільяри (які також часто з’являються в Castlevania іграх) та головна героїня можуть отримувати досвід і рівні. Тут є декілька “традиційних” елементів екіпірування для захисту. І також є всілякі предмети, які можна використовувати, наприклад зілля чи протиотрути, що також часто зустрівається в Castlevania іграх. Навіть повторили тут те, що після перемоги над босом в центрі екрану з’являється сфера енергії, яка повністю відновлює здоров’я. Timespinner абсолютно не соромиться того, що бере такі елементи і замість цього намагається зробити з ними щось цікаве і інколи нове.
Досліджувати локації тут теж цікаво. І як можна здогадатись з назви гри, тут також є подорож в часі, тому локації ви будете бачити не лише в одному вигляді. Є і дії, які можна виконати в минулому, щоб змінити майбутнє… все як можна очікувати. Якихось дуже крутих чи несподіваних елементів з цим тут нема, але того, що є, достатньо для цікавої гри. Хоча і шкода, що деякі ідеї для рішення проблем зустрічаються лише раз на всю гру. Баланс боїв тут теж в цілому непоганий і хоча останні локації гри мені не дуже сподобались з точки зору пошкоджень ворогам та від ворогів, це теж, насправді, дуже схоже на типову ситуацію з “IGAvania” типом Castlevania ігор.
Також прямо як в Ecclesia ви можете виконувати побічні квести для різних персонажів і саме тут виникає та сама проблема зі сценарієм, яку я згадував на самому початку. Світ гри і основні події та технології тут в цілому дуже прикольні. Але кожен раз, коли гра намагається опустити сюжет до рівня персонажів і персональних історій, то ситуація стає неймовірно жахливою. Коли якийсь персонаж відкриває рота, ви нібито поринаєте в світ підліткових фанфіків, в яких всі персонажі постійно думають лише про те, з ким зустрічатись, розмовляють лише про сексуальну орієнтацію та ґендер і час від часу починають розповідати “дуже розумні і філософські” речі про війни та політику. І хоча я розумію, що розробники скоріш за все хотіли як краще і зробили це тому, що хотіли цим поділитись зі світом, проблема не в темах, а в тому як це все написано. Через що постійно виникає ситуація, що ви граєте в фантастичні пригоди на дивних планетах, де життя цілих етносів залежить від подій, які відбуваються на фоні, але тут несподівано ці пригоди перетворюються на гей фанфік про Гаррі Поттера-вампіра з точки зору якості тексту. Я дуже сподіваюсь, що розробники винесуть уроки з цього досвіду і сценарій буде краще написаний в продовженні.
Та на щастя, слабкості оповідання можна легко ігнорувати і проходити проект здебільшого заради ґеймплею, який дійсно дуже класний. Не супер крутий, але вартий часу. Та ж ситуація і з саундтреком та візуальним стилем проекту – вони дуже приємні, просто не незабутні. Що в цілому описує всю гру. Timespinner – це якісний приклад metroidvania гри, але не якийсь надзвичайний проект, який треба прямо зараз купувати. Але під настрій обов’язково варто спробувати.