З середини 90-их вийшло немало проектів, які намагались створити горор пригодницькі ігри, в яких хоча б один ворог працює як сталкер/переслідувач. Найвідомішим прикладом тих часів залишається Clock Tower і продовження, але насправді приклади бувають як прості, типу вовкулаки з Ecstatica, так і з дуже складною системою для такого ворога, як в Alien: Isolation. Hollow Cocoon – це спроба дуже маленької студії зробити новий проект з цією основною механікою, і я дуже поважаю те, що в них вийшло зробити. Та з іншого боку, я мало кому можу цю гру рекомендувати.
Це action adventure проект з акцентом на стелс. Акцент настілки сильний, що у вас немає ніякої активної можливості ранити чи налякати ворога, який постійно патрулює більшість локацій гри, і ви можете лише сховатись. Тому більшу частину часу ви будете проводити в дуже повільному дослідженні декількох інтер’єрних локацій, щоб знайти потрібні предмети, які допоможуть вирішити загадки і відкрити шлях далі. А якщо ви почули чи побачили, що ворог поруч, то вам треба сховатись, бо інакше ніяк.
З опису може бути вже зрозумілим, що на відміну від серії Clock Tower тут немає чіткого розділення на “фази” дослідження та переслідування. А значить, що якщо ви сховались чи використали контекстну і прив’язану до локації дію по відштовхування ворога, то ворог вас загубить, але не зникне. І ви можете випадково наштовхнутись на нього майже одразу після минулого переслідування, починаючи його знову. Щоб це працювало з іншими системами, гра просто блокує вирішення загадок та інші особливі взаємодії, поки вас активно переслідують – ви побачите точки взаємодії, але вони будуть недоступні. Але через цей підхід, динаміка гри дуже дивно відчувається, бо по факту в будь-якій локації де може бути ворог, вас можуть помітити в будь-який момент. І замість типових драматичних стрибків між високою інтенсивністю ґеймплею та низькою, “темп” як концепція фактично відсутній.
Що я дуже поважаю як сміливу ідею, але грати в це не дуже прикольно. Як ви пам’ятаєте – ви можете лише сховатись від ворога, а значить якщо вам треба щось зробити в певній кімнаті і так ось вийшло, що саме в це крило прийшов ворог, то ви можете лише залізти в якесь місце де вас не знайдуть і сидіти. Інколи це займає хвилини, під час яких ви абсолютно нічого не можете зробити. Бо якщо ви не будете чекати, то нічого “корисного” ви зробити все одно не зможете, бо ці дії заблоковані, якщо вас помітили – а це майже стовідсоткова гарантія. Що на практиці не відчувається напруженою ситуацією, а скоріш просто дуже нудною.
Шкода, бо в грі багато дуже прикольних елементів і якщо патруль ворога співпадає з вашими планами, то дійсно з’являється напруга і інтерес. І загадки тут хоча і прості, все одно цікаві. Та дивно, що хоча зазвичай ворог працює “по-чесному” в своїх патрулях, в грі є декілька моментів, коли він телепортується прямо біля вас заради “страшного моменту”. Що, якщо чесно, через цю відмінність від типової поведінки скоріш дратує, ніж відчувається “драматичним”.
Ну а додаткові елементи для нової гри плюс тут дуже дивні. З одного боку, я радий бачити купу прикольних і інколи дурних (в гарному сенсі) речей, які можна отримати при повторному проходженні гри, включаючи декілька нових фіналів. Але з іншого, їх треба купувати за бали, які можна отримати в різних міні-іграх, які можна знайти на локаціях. І ті міні-ігри просто жахливі. Ну і плюс, мені складно уявити навіщо гравці захочуть проходити гру знову, окрім цих додаткових фіналів (які ще треба купити), бо механіки тут настільки обмежені. Тому тут теж класна ідея, але реалізація дуже дивна.
Думаю, що ті, кому подобаються стелс action adventure ігри з горор тематикою (особливо якщо вам подобаються Clock Tower та подібні ігри), зможуть знайти задоволення в цьому проекті. Якщо вам це не цікаво, то в принципі все одно можна запустити гру на легкій складності і подивитись, як вона працює. Бо тут дійсно багато прикольних елементів та ідей. Але мені здається, що проектом можуть зацікавитись інші люди, яким це буде не цікаво. Бо це не survival horror, якщо ви його шукали. І це не сюжетна і класно продумана до деталей гра, в стилі SOMA. Я радий, що пограв в Hollow Cocoon. Здебільшого тому, що сам завжди хотів побачити більше ігор з незникаючим переслідувачем в ролі головного ворога. Але я також думаю, що саме ця спроба зробити таку гру виявилась невдалою.