When Marvel’s Spider-Man Remastered finally arrived on PC last year, I couldn’t believe how much I was enjoying it. Despite being a more “typical” example of an open world game formula, it managed to feel fresh and exciting nonetheless and, most importantly, made the open world itself be fun – usually more fun than linear story-driven segments. So, even though I felt that the DLC package The City That Never Sleeps was absolute garbage and stopped playing it midway through the second one, I was still excited to play more of the same with Miles Morales. And now that I’ve done that, I’m glad that I did. Even though it does feel like more of the same.
Tag: action adventure
Думки про: Marvel’s Spider-Man: Miles Morales
Коли Marvel’s Spider-Man Remastered нарешті вийшов на ПК минулого року, він мене дуже приємно здивував. Не дивлячись на те, що гра була більш “типовим” прикладом гри з відкритим світом, вона відчувалась свіжою і зробила свій світ і події в ньому дійсно прикольними. Часто навіть кращими за сюжетні місії. Тому, хоча набір DLC The City That Never Sleeps мені здався жахливим і я перестав в них грати на середині другого, я все одно був дуже зацікавленим в Miles Morales. На щастя, цей проект дійсно не розчарував… Але все ж таки, цей проект в цілому просто добавка того ж самого, що ви вже бачили.
Happy about: Like a Dragon: Ishin!
Have you ever considered how a “shot-for-shot” videogame remake would look and play like? Well, now we have the answer – Like a Dragon: Ishin! is, for all intents and purposes, a remake of the 2014 Japanese-only title Ryū ga Gotoku Ishin! (and to avoid confusion the Japanese title of this remake just added Kiwami, just like with previous remakes). But unlike the Yakuza 1 and 2 remakes, this one feels, looks and plays almost exactly the same as the original game did. Is it good? Is it bad? Probably neither, but the result is a pretty cool entry in the Like a Dragon franchise that, however, does feel like it’s from the past in more ways than the setting.
Радий: Like a Dragon: Ishin!
Чи можете ви собі уявити як би виглядав “покадровий рімейк” відеогри, як це робили з деякими фільмами? З виходом Like a Dragon: Ishin! уявляти більше не треба. Це рімейк Ryū ga Gotoku Ishin!, яка вийшла лише в Японії в 2014-ому (до речі до назви нової версії там додали слово Kiwami). Але на відміну від Kiwami рімейків Yakuza 1 та 2, ця гра грається і має майже майже ідентичну презентацію тому, як це робив оригінал для PS3/PS4. Чи це погано? Чи добре? Мабуть ні те, і не інше, але в результаті ми отримали нову гру серії Like a Dragon яка в цілому прикольна, але нагадує про минуле не лише своїм сеттінгом.
In love with: Dead Space (2023)
I’ve revisited the original set of 4 Dead Space games (and related media), starting with the still wonderful original, less than 3 years ago. The original remains one of the most interesting survival action (and almost survival horror) titles in history, while Extraction and Dead Space 2 were really awesome and memorable in their own right. And there’s also Dead Space 3. And after EA so unceremoniously ran the franchise into the ground and then closed Visceral Games, and no I’m not forgetting that, you’d think they would give up on the franchise. Yet, in a completely unexpected turn of events, instead we now get Dead Space, the remake of the original that is basically attempting to be Resident Evil 2002 (know as REmake) for this franchise. A remake that is both extremely faithful, but also expanding on the title and introducing elements meant to surprise returning players. And it is really great… if lacking in finesse.
Зачарований: Dead Space (2023)
Я знову пройшов 4 оригінальні гри Dead Space (і поговорив про інші медіа релізи), починаючи з все ще чудової першої частини, менше за 3 роки тому. Перша частина досі залишається одним з найцікавіших прикладів survival action (гра майже survival horror), Extraction та Dead Space 2 круті по своєму і теж варті уваги. А Dead Space 3 існує. Після того, як EA знищили серію і після того закрили студію Visceral Games (і ні, я цього не забуду), можна було очікувати, що нових ігор серії вже не буде. Але абсолютно неочікувано ми тепер отримуємо Dead Space – рімейк оригінальної гри, який технічно намагається повторити приклад Resident Evil 2002 (який називають REmake). Рімейк, який одночасно детально відтворює оригінал, але при цьому розширює його і додає елементи, які здивують. Результат чудовий… але не завжди продуманий.
Happy about: The Chant
I’ve never heard about The Chant until it suddenly appeared at the storefronts and something about it made me curious. And now that I’ve finished it, I’d still call it “curious”. A pleasant variety of curious, though, and quite likely worth your time if you like horror themed action adventure titles of the survival action-esque variety.
Радий: The Chant
Я не чув про The Chant аж поки гра несподівано не з’явилась в магазинах і здалась мені достатньо цікавою, щоб звернути на неї увагу. Гра дійсно “цікава”, але в гарному розумінні цього слова. І якщо вам подобаються survival action-подібні action adventure горори, то подивитись на цю гру варто.
O tempora: The Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay and Assault on Dark Athena
O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.
I’ve replayed The Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay, in its PC “Developer’s Cut” release, back in 2004-2005 quite a few times. At the time and to this day, this game felt like an experience unlike anything else. Being an action adventure with stealth, quests, FPS, multiple solutions to problems, constantly changing situations it wasn’t quite an “immersive sim”, yet it wasn’t just a simple action adventure either. And I’d say that ever since then, the only other game that attempted to be something as varied and unique was The Darkness, a game also from Starbreeze Studios released 3 years after EfBB. A lot of the members from this team later went to form MachineGames that started with something more unique, the game being Wolfenstein: The New Order, but even that title has never been quite as varied as EfBB and all of their follow ups have been more and more primitive and generic.
The game was a critical success, remains to this day an example of how good tie-in games can be (this title was released to coincide with The Chronicles of Riddick movie) and in 2009 an extended version/sequel was released – Assault on Dark Athena. This new release contained almost the entirety of Escape from Butcher Bay content, but now on the updated engine and with some tweaks and rebalancing, and an expansion-sequel campaign that was about 2/3 the size of the original game. It wasn’t received as warmly, later had several strange attempts at digital release, including the DRM-Free GOG version which I’ve bought back in the day and replayed right now, but now it remains completely unavailable for purchase digitally. And since I’ve not played this game ever since 2009, I was curious to see just how much my opinion on it might change today.
Read more“O tempora: The Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay and Assault on Dark Athena”
О часи: The Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay та Assault on Dark Athena
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Я проходив The Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay, а точніше ПК реліз “Developer’s Cut”, в 2004-2005-их не раз. Гра і тоді і сьогодні сприймається як щось абсолютно унікальне. Action adventure в якій і стелс, і квести, і FPS, і декілька рішень проблем, і постійні зміні в темпі та акцентах на механіках… Це не “immersive sim”, але і “просто” action adventure її назвати теж складно. І я би сказав, що лише один інший проект робив щось настільки ж унікальне і різноманітне – це The Darkness. А тобто, наступний проект Starbreeze Studios, який вийшов через 3 роки після EfBB. Багато людей з команди потім створили студію MachineGames, і Wolfenstein: The New Order теж був доволі унікальним, але навіть приблизно не доходив до рівнів, які були постійними в EfBB. Ну а все що вони випускали після цього, було набагато більш примітивним.
Цей проект був дуже високо оціненим критиками і став золотим стандартом для всіх проектів, які випускали по ліцензії під вихід фільму (реліз гри був підібраний щоб співпадати з Хроніками Ріддіка). В 2009 вийшла нова версія гри з продовженням – Assault on Dark Athena. В цю версію попав майже весь контент ПК версії Escape from Butcher Bay, але тепер на оновленій версії рушія і з деякими змінами та оновленим балансом. І також новою сюжетною частиною, яка займала десь 2/3 часу основної гри. Перевидання зустріли більш прохолодно, в цифровому варіанті гру видавали дуже сумнівно (єдиною адекватною версією стала версія на GOG де не було DRM, саме в неї я і грав), а потім зовсім зняли з продажу і тепер її придбати просто неможливо. Я не грав в гру з 2009-ого, тому мені було особливо цікаво, чи зміниться моя думка про проект.
Read more“О часи: The Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay та Assault on Dark Athena”