Думки про: Death Stranding 2: On the Beach

Death Stranding вийшла в 2019-ому році, але я нарешті пограв в неї (у версії Director’s Cut) лише 2 роки тому. 2 years ago. І хоча в мене вистачало критики, гра мені дуже сподобалась. Це був дійсно унікальний проєкт про подорож, де деталі цієї подорожі були найважливішим елементом. Так, деякі речі працювали погано, оповідання час від часу ставало дуже дурним і затягнутим, бої та стелс виявились примітивними і не дуже цікавими. Але рух між точкою А та точкою Б захоплював. Планування доставки, особливості руху складними дорогами виявились значно цікавішими за мої очікування.

І Коджіма вирішив якимось чином для такої гри зробити пряме продовження. Про що я, в принципі, вже знав коли грав в першу частину, але це рішення все одно здавалось дивним. Чи виявилось продовження таким же чарівним, як оригінал? Ні. Але гра все одно цікава.

Як і з першою частиною, ідея у гри дуже проста – вам треба робити доставки з пункту А в пункт Б у відкритому світі. Для чого вам треба планувати шлях, враховувати погоду, особливості ландшафту, присутність страшних BT (різних привидів) або бандитів на шляху, вагу та кількість предметів для доставки і яке обладнання ви хочете з собою нести. Може ви завчасно відбудували дороги та нові для цієї гри монорейкові шляхи або відкрили якесь нове обладнання, з яким шлях буде набагато зручнішим і простішим. Може ви ви хочете ризикнути зробити доставку на транспорті прямо через зону з ворогами і сподіватись, що ви встигнете проскочити. Можливо у вас достатньо часу, щоб обійти всі очевидні шляхи і вибрати більш довгий, але також більш безпечний. Вибір за вами і лише декілька місій в грі сильно обмежують варіанти, або взагалі не про доставку.

І що прикольно, в Death Stranding 2 спробували розвити та покращити майже все, що було в першій грі і зробити всі елементи більш зручними. Швидкі меню тепер навіть ще більш швидкі і ходити в повні меню для більшості речей не треба. Майже всі типи зброї доступні дуже рано і підходять для всіх ситуацій, щоб мотивувати гравців більше експериментувати з боєм. Нагадаю, що ідея в цьому світі така, що вбивати людей дуже небезпечно для світу, тому треба бандитів відрубати, а не вбивати, тому в першій частині більшість зброї для боїв з людьми не підходила взагалі. Але в продовженні в більшості ситуацій вбити когось майже неможливо, тому і бій і стелс має набагато більше варіантів проходження. Обидва типи транспорту стали зручніше з самого початку. В гру додали додаткову систему спеціальних навичок, які роблять деякі елементи гри ще більш зручними чи легкими. Швидке пересування світом отримало більше зручних опцій, включаючи “мобільну базу”, якою ви можете навіть доставки робити (але це впливає на рейтинг). Навіть сам світ цього разу побудований не як стрічка від берега до берега, а як коло, яке ви повільно малюєте на цій мініатюрній версії Австралії за годинниковою стрілкою.

Кожен з цих елементів робить гру трошки іншою. Але з іншого боку, якби розробники більшість цих елементів додали в першу частину якимось великим патчем, то та гра не сильно б змінилась. На бої та стелс це вплинуло б найбільше, бо їх планувати стало б простіше. Але перша Death Stranding все одно не втратила б свого обличчя. Але структура світу перетворила Death Stranding 2 на абсолютно інший проєкт. В першій частині я часто використовував машини, але не частіше, ніж ходив пішки. Бо дуже багато сегментів віртуальних США були занадто непридатними для транспорту і зазвичай гра була побудована так, що кожен новий основний сегмент шляху треба робити пішки. В горах взагалі було зазвичай неможливо нормально їздити, навіть в кінці гри. Тоді як в цьому продовженні я витратив десь 80% всього часу в машині. Бо майже всюди можна їхати на машині, майже завжди це найбільш зручний варіант доставки. Що не обов’язково погано – можливо продовження хотіло бути менше “симулятором ходи” і більше Euro Truck Simulator. Але ж всі особливі механіки гри, які роблять її цікавою та унікальною, залишились на ногах і для машин нічого схожого не придумали.

Навіщо планувати вагу, обладнання, тягати мотузки та драбини і налаштовувати зіплайн шляхи, якщо можна просто поїхати вантажівкою? Не важливо, чи занадто багато окремих елементів вантажу, якщо вони всі влізуть в багажник. Трохи нерівна поверхня? Небезпечний струмок? Вам не треба думати про це і те, як правильно тримати баланс, коли ви їдете в машині.

Продовження випадково видалило майже все, що робило подорож між локаціями в першій частині унікальною і перетворилась на просто ще одну гру з відкритим світом з машинами. Більш того, складається враження, ніби розробники навіть не зрозуміли, що зробили гру про машини, бо всі проблеми з ними з першої частини залишились без змін. Вони все ще можуть застрягати ні на чому або “ударити” повітря, що також пошкодить вантаж. Не мають ніяких цікавих елементів симуляції, які б робили процес подорожі настільки ж захопливим, як пішки. А коли ви під час виконання важливих місій підходите близько до точки доставки гра, як і в першій частині, починає грати якусь пісню. Але цього разу ви ці пісні зазвичай навіть послухати не встигнете, бо на транспорті ви занадто швидко прибуваєте куди треба.

Сюжет цього разу також не дуже захоплює. Тобто, ще раз повторюсь, що перша гра дуже часто була дурненькою та з заставками, які занадто любили слухати самих себе. Але світ гри, різні теми, які піднімались, загальна атмосфера – все це було дуже захопливим. Цього разу оповідання стало набагато краще і не так часто робить щось дурне. Все одно робить і тут вистачає абсолютно непотрібних відсилок до Metal Gear, які ця гра навіть не заслужила, але сміятись над грою, замість разом з грою, цього разу мені хотілось набагато менше. Плюс, нові персонажі прикольні, а ті, які повернулись, залишились цікавими. Та проблема в тому, що основні питання цього світу ми розкрили ще в першій грі, а нічого принципово нового продовженню сказати нема. Головний злодій прикольний, але по факту ні про що. Є новий “загадковий військовий” зі своїми окремими стелс-екшен сегментами, але його існування відчувається притягнутим за вуха – ніби це додали просто щоб повторити першу гру і сюжетні елементи з цим набагато менш цікаві, ніж в першій грі. Є тут навіть один дуже важливий величезний сюжетний поворот, який відбувається і миттєво закривається і забувається протягом однієї заставки.

Гра прикольна, особливо, якщо вам вже подобалась перша частина. Вона все ще довше, ніж хотілось би, і цього разу, через те, що подорож менш захоплива, це особливо дратує. Стелс і бої стали більш різноманітними, але не більш цікавими. Музика написана для гри все ще дуже прикольна, і ліцензовані пісні, хоч і не до мого смаку, теж класні. Виглядає гра неймовірно круто. Покращили тут багато того, що варто було покращити. Але, я все одно не певен, що створювати це продовження був якийсь сенс. Вона відчувається як дуже дуже довгий додатковий концерт “на біс”, який слабше за дуже прикольне основне шоу. Прикольно, що він є, але достатньо було і основного шоу.