Мене завжди дивувало, наскільки сильно люди просили рімейк Final Fantasy VII. Частина причини була в тому, що мені самому оригінал не так і сильно подобався, але куди важливіше було те, що мені складно було уявити як такий рімейк буде працювати. Просто така ж jRPG, але з більш красивим геофоном? Звучить як згаяний час. Але після декількох років чуток і обговорень рімейк все ж анонсували, і він виявився абсолютно неочікуваним. Той факт, що “Remake” – це назва цієї гри, а не її статус, – вже є дивним. Те, що це лише перший проект серії рімейків оригінальної історії Final Fantasy VII – теж цікаво. Але найдивніше те, як саме змінили ґеймплей. І те, наскільки мені сподобалось проходити Remake, враховуючи що оригінал я проходив трохи через силу.
Tag: вельми рекомендую
Зачарований: Judgment
На сьогоднішній день серія Ryū ga Gotoku, яку раніше видавали за межами Японії як Yakuza але тепер будуть називати Like a Dragon, стала дуже популярною. Колись не основні ігри серії не виходили в перекладі зовсім, а основні затримувались на рік чи більше. Але сьогодні ігри виходять по всьому світові майже без затримок на локалізацію, а недавні анонси нових проектів порадували аудиторію, в розмір якої всього декілька років тому ніхто б не повірив.
Judgment – це перша гра серії, сюжет якої відбувається в тому ж всесвіті що і інші ігри, але в якої немає “Like a Dragon” в назві зовсім. Гра вийшла в 2018 на PS4, минулого року була перевидана на найновішому поколінні консолей а тепер нарешті доступна і на ПК, причому вийшла вона в один день з ПК релізом Lost Judgement. І хоча мені дуже подобається серія в цілому, зі справжнім захопленням я пройшов лише дві з основних ігор. А оскільки вони не короткі і минулого року я пройшов дуже багато з них підряд, я трохи втомився від серії. Тому я трохи боявся, що не дивлячись на гарні відгуки про Judgment, в мене може не вистачити терпіння на неї. Але цього не лише не трапилось – гра стала третьою в серії, яку я можу без сумнівів всім рекомендувати.
О часи: Chrono Trigger (порт на ПК)
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Chrono Trigger представляти не треба. Якщо вас хоч трохи цікавлять jRPGs, ви точно про неї чули. Якщо ні, ви все одно скоріш за все про неї знаєте. Гру часто називають однією з найкращих в історії і вона цього абсолютно точно заслуговує. І хоча я далі буду розповідати що в ній такого класного, одразу можу сказати, що пройти її обов’язково треба. Захоплююча історія, класний ґеймплей, фантастичний саундтрек, чудові персонажі, 10 з 10, готовий залюбки відправлюсь у подорож крізь час знову.
Але все не так просто. З якихось дивних причин, лише оригінальний реліз на SNES в 1995-ому був без проблем і дивних рішень, а всі перевидання з тих пір викликають питання. Порт на ПК, який я і пройшов, хоча і працює краще ніж коли він лише вийшов, але все одно поганий. Але інших варіантів у вас для проходження гри може і не бути.
Зачарований: Axiom Verge 2
Сім років тому вийшла Axiom Verge, і не дивлячись на деякі мінуси, була чудовою metroidvania грою. Без суттєвих інновацій, гра додала декілька дуже прикольних елементів в формулу жанру. Плюс, окрім того що сам ґеймплей був прикольним, у гри був незабутній саундтрек і прекрасний візуальний стиль. Рік тому вийшов сіквел гри на декількох платформах, якими я не користуюсь, і відгуки на Axiom Verge 2 в цілому були менш позитивними, з найбільшою критикою націленою на зміну акцентів з екшену на дослідження локацій. Що особисто мене зацікавило ще сильніше, бо екшен в оригіналі мені не зайшов. В результаті продовження мені сподобалось навіть більше ніж перша частина. Але певен, що не всі зі мною би погодились.
Повертаючись в Resident Evil 4
Мої відносини з Resident Evil 4 досить складні. Більшість людей полюбили її з першої спроби, але мені вона здавалась дратуючою. І лише після багатьох років і спроб пройти її знову я зміг “зрозуміти” гру. Що мабуть не сталось би, якби не той факт, що дуже багато інших проектів почали робити теж саме, і свій досвід з іншими проектами допоміг мені зрозуміти, як насолоджуватись RE4. Я все ще вважаю, що у неї багато проблем, але проходити гру мені подобається. Тому з роками я пройшов гру в багатьох версіях, включаючи це видання 2014-го “Ultimate HD Edition”, яке досі залишається кращим.
Головною причиною для цього проходження стало те, що видання стало ще краще після виходу моду RE4HD, тому я хотів нарешті спробувати його фінальну версію. Але окрім цього я вирішив ще додати мод, який рандоматизує ворогів, предмети і багато різних дрібниць, щоб побачити гру новими очами. І коли я вже зібрався грати, Capcom анонсували рімейк RE4, тому причин нарешті знову пограти в оригінал було занадто багато. Як я і очікував, навіть в 2022 грати в цей проект весело, хоча він постійно хоче вас вбити.
Зачарований: In Sound Mind
Зараз існує стільки горорів від першої особи, що моя перша реакція – їх ігнорувати. In Sound Mind мене трохи зацікавила, але зі скріншотів та опису вона нагадала мені Cry of Fear. Що само по собі не погано – FPS action adventure з акцентом на горор може бути цікавою, але коли такі ігри починають розповідати сюжет з акцентом на психологію, дуже мало з них роблять це нормально. А більшість робить супер драматичну дурню на зразок вже названого Cry of Fear, тому я вирішив, що гра мого часу не варта.
Багато місяців потому люди, у яких схожа думка про вищезгадані ігри, почали говорити дуже позитивні речі про цей проект, тому я засумнівався в своєму рішенні. І тепер дуже радий, що все ж пограв в In Sound Mind.
Зачарований: The Stanley Parable: Ultra Deluxe
Пройшло вже більше 10 років з виходу оригінального моду, тому повертатись в The Stanley Parable якось дивно. Особливо тому, що тоді я з ентузіазмом запропонував розробникам перекласти мод російською і через це був одним з перших, хто знав про перетворення моду на гру. І ось вийшла нова версія гри, яка сама знає, що вона нова версія гри, чого можна було очікувати від цієї “серії”. І нова версія дуже прикольна… Але мені складно про неї думати без зв’язку зі старими версіями.
Ну і щоб одразу відповісти – до цієї версії гри я абсолютно не причетний. Я б і так не захотів щось перекладати російською, але в будь якому разі, я радий що гру професіонально перекладала якась студія, а не якийсь український мудило, як минулого разу.
Повертаючись в The Elder Scrolls V: Skyrim (Anniversary Edition)
Пройшло більше 10 років з мого першого проходження The Elder Scrolls V: Skyrim і більше 8 з тих пір, як я пройшов “Legendary Edition” з усіма DLC. Ще через 2 роки вийшла “Special Edition” (яку я тоді вирішив пропустити), а ще через 6 після цього Anniversary Edition. Кількість портів та перевидань Skyrim давно стали жартом, але не дивлячись на це я знову сів витрачати декілька десятків годин на гру, яку вже два рази пройшов. Історія в ній не така й захоплююча, а геймплей в кращому випадку “нормальний”, але я не міг відірватись. Що такого в Skyrim, що в неї навіть сьогодні хочеться грати, і що особливого з її дизайном відкритого світу який досі беруть за основу інші ігри?
Read more“Повертаючись в The Elder Scrolls V: Skyrim (Anniversary Edition)”
О часи: Final Fantasy VI (Pixel Remaster)
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Ну ось, Final Fantasy VI – це кінець колекції ремастерів Pixel Remaster. Навіть шкода, що більше поки не планується, оскільки колекція вийшла настільки гарною, що хотілося б більше класичних ігор побачити в такому вигляді. Але хоча би закінчуємо серію на незабутній грі.