Саме так я знайомлюсь з серією Dragon Quest. Трохи дивно, що я до цього в них не грав, бо серія стала неймовірно впливовою на розвиток всіх японських RPG, хоча і сама в першу чергу була зроблена під впливом від Wizardry та Ultima. Але якось так вийшло, що я пройшов майже всі існуючі Final Fantasy, але не грав в жоден Dragon Quest. Добре, що знайомство почалось саме з DQ XI, бо я бачу чому цю гру часто називають однією з найкращих в жанрі.
Оскільки в інші ігри серії я не грав, я можу порівнювати лише з тим, що я чув та бачив, поки шукав більше контексту про серію. Як я розумію, більшість ігор серії (прямо як і в Final Fantasy) зовсім не пов’язані між собою, але мають деяких схожих персонажів, ідей, типів монстрів та базових механік. І ґеймплей в серії з самого початку і до сьогодні більш класично використовує покрокові битви в окремій арені. Тоді як сюжет завжди намагається створити епічну пригоду, акомпановану чудовим саундтреком, яка обов’язково означає дослідження цікавого світу, як в підземеллях та містах, так і в мапі світу. Ну і дизайн монстрів тут завжди незабутній і прикольний. Конкретно в DQ XI ворогів видно в ігровому світі (в 3D режимі, потім поясню про що я) і ви можете навіть атакувати першим і це пошкодить ворога перед стартом бійки. Але коли почнеться бійка на арені, то це перестане на щось впливати і вороги все одно можуть мати ініціативу для першого ходу. Також в 3D режимі окрема мапа світу існує лише для певних видів пересування, тоді як зазвичай між містами та підземеллями ногами (чи на коні) ви будете бігати по повноцінним відкритим локаціям. Для дослідження яких тут також додали механіки типу стрибків, можливості залазити на виступи і ще декілька сюрпризів. В результаті, гра відчувається як open world рівно настільки, щоб це створило атмосферу пригоди у великому світі, але не викликало нудьгу.
А ще я був шокованим тим, наскільки битви в грі швидкі, зручні і приємні. Майже всі приклади jRPG в повному 3D, які мені попадались за життя, при переході в битву займають набагато більше часу, ніж хочеться. Тоді як в DQ XI все займає рівно стільки, скільки треба. І ви навіть можете налаштувати, щоб ваша команда атакувала автоматично (на основі одного з декількох правил поведінки), через що ви можете взагалі не хвилюватись про всі прості битви і переключати команду в ручний режим лише під час битв з босами. Автоматизація тут не настільки крута і глибока, як це було в FF XII, але це теж зроблено навмисно. Битви тут дійсно класично покрокові, але є деякі маленькі модифікації базової ідеї, включаючи спеціальні підсилені режими персонажів і ворогів в стилі Limit Break системи з FF, але вони тут зазвичай грають набагато меншу роль. Ну і також мені дуже сподобалось, що вороги, які набагато слабші за вашу команду, взагалі від вас тікають, що також допомагає зрозуміти, якщо ви трохи перекачали команду і варто вже йти далі.
Сюжетно гра доволі проста, але при цьому все одно захоплива і персонажі тут дуже прикольні. Локалізація англійською та озвучення тут взагалі неймовірні і я давно не бачив в ігрових проектах стільки стилю в перекладі. Оповідання час від часу дивує новими сюжетними поворотами, більшість з яких дійсно класно написані та подані. Та і в цілому, в цього проекту дійсно виходить створити відчуття захопливої пригоди, де ви і світ врятуєте, і про історію світу багато дізнаєтесь, хоча під кінець гра стає трохи слабше в цьому плані.
Та я проходив гру в 3D режимі і варто нарешті пояснити, що це означає. Оригінальна версія гри 2017-го насправді мала дві доволі різні версії гри. 3D режим оснований на версії для PS4. А на Nintendo 3DS гра використовувала два екрани консолі щоб показувати гру в двох стилях – один показував гру в 3D, але в стилі (жахливих, на мою думку) DS рімейків старих Final Fantasy, а другий екран показував теж саме, але в 2D і в стилі 16-бітної RPG 90-их. І хоча сюжет і більша частина основного ґеймплею між версіями не відрізнялась, то локації і деякі механіки були абсолютно іншими. Наприклад, в 3DS версії замість окремих локацій між містами та підземеллями була класична мапа світу, і битви в ньому завжди були випадкові, без видимих ворогів на екрані. Механіки боїв були також навіть ще більш класичними, повністю відтворюючи презентацію старих ігор. Включаючи навіть той факт, що оновлення по битві показувались по одному реченню за оновлення. Іншими словами, якщо ви одним ударом вбиваєте в цій версії 6 ворогів, то екран битви буде по одному реченню виводити оновлення типу “ворог 1 отримав Х ураження, ворог 1 помер, ворог 2 отримав Х ураження, ворог 2 помер, ворог 3…” і так далі. І через це битви на 3DS займають більше часу, ніж на PS4.
В Definitive Edition версії DQ XI є 2D режим, який працює як переосмислення саме того другого екрану 3DS версії, який показував гру в 16-бітному стилі. Режим в цій версії працює абсолютно окремо (бо локації все ще абсолютно різні по дизайну) і хоча з 3D режиму можна переключитись в 2D, перехід має свої обмеження, потребує окремого збереження гри і переключитись назад в 3D також неможливо. Ще важливо, що в оновленому виданні додали багато зручних швидких меню, але лише в 3D режим, тоді як 2D режим цих зручних елементів не має. До речі, ця Definitive Edition версія в цілому, з того що я почитав, зробила гру набагато зручніше. І більшість елементів, які мені особливо сподобались при проходженні, як я зрозумів, були додані саме в цій версії. В ній, правда, декілька речей вирізали, включаючи одну міні-гру. Але з того що писали інші гравці, та міні-гра майже нікому не подобалась, тому може це покращення.
На жаль, якщо ви хочете пройти гру на 100%, то з особливостями і мінусами 2D режиму вам доведеться зіштовхнутись навіть якщо всю гру ви проходите в 3D режимі. В 3DS версії була додаткова локація (яку тепер додали і в Definitive Edition в обидва режими), але в якому б режимі ви не грали, ця локація завжди існує лише в 2D. Більш того, вам обов’язково треба зберігати гру перед тим, як ви туди потрапите, і всередині цієї локації зберігатись теж неможливо – треба виходити назад. Локація, судячи з усього, основана навколо персонажів та підземель з минулих ігор серії, і якщо чесно мені весь цей сегмент гри сподобався найменше. Чомусь тут розробники вирішили згадати всі найгірші елементи жанру, включаючи одне підземелля, яке працює як незрозумілий і нелогічний лабіринт. І всі підземелля, які мають бої, особливо нудні, бо бої (як я вже описав) дуже довгі і всі випадкові. Але бонусна локація до основного сюжету нічого важливого не додає, тому якщо вам вона теж почне набридати, то просто перестаньте в неї повертатись.
Основний сюжет, з іншого боку, теж на жаль трохи погіршується в останню четвертину гри (може навіть трохи довше. Я з неймовірним задоволенням грав до певного моменту, але після цього гра нібито бере типову концепцію секретних супербосів і необов’язкових підземель, які люблять в жанрі відкривати під кінець гри, і зробити їх обов’язковою частиною сюжету. Через що після десятків годин, під час яких темп гри був майже ідеальним і захопливим, несподівано вам треба грайндити і темп повністю вмирає. І до того як це сталось, я відчував що був би радий колись знову пройти гру. Але через 20 годин такого дивного фіналу я був просто радий, що гра нарешті скінчилась.
Тем не менш, Dragon Quest XI в версії Definitive Edition – неймовірно чудовий приклад жанру, в який обов’язково варто пограти. Тут багато речей зроблено з досвідом і доведено майже до ідеалу. Гра виглядає чудово, в неї приємно грати, її саундтрек приємно слухати і він не набридає. Причому, це також один з випадків, те повністю оркестрове аранжування дійсно класне, замість того щоб звучати як нудна “кінематографічна оркестрова музика”, як це також успішно зробили в Pixel Remaster музиці FF. Але ви можете також увімкнути і синтезаторний саундтрек на основі якого робили оркестрове аранжування. Гра вам сподобається, якщо ви фанат jRPG. А якщо ні – вона може стати проектом, який вас зацікавить в жанрі. Я зазвичай від покрокових ігор починаю нудьгувати, як і від великих і довгих ігор з величезними світами, але у випадку з DQ XI вирішив пройти сюжет на 100%. І більшу частину проходження був дуже цьому рішенню радий. Судячи з усього, тепер мені доведеться і в старі частини серії пограти…