Колись я регулярно грав в аркадні гонки. Але цього доволі давно не відбувається, бо в жанрі змінились дві речі. Перша – майже всі гоночні ігри почали змінювати дизайн трас з купи різноманітних локацій на один відкритий світ. Друга – навіть аркадні гонки стали ближче до симуляторів, а мені такі ігри, типу Forza Horizon чи Grid, зовсім не заходять. Тому, останні дві гри жанру, в які я грав із задоволенням, вийшли ще в 2010-ому – це були Split/Second та Need for Speed: Hot Pursuit. І з того часу жодна з гоночних ігор (окрім ремастеру цього чудового Hot Pursuit) мені не подобалась. І чи була сама Split/Second настільки ж крутою, як мені тоді здавалось?
Описувати гру типу Split/Second словами одночасно легко і дуже складно. Це кінематографічна гоночна гра, якщо коротко. І що це означає на практиці, так те, що проходиться вона як аркадні гонки (наприклад більшість Need for Speed), але суперників в гонках можна тимчасово вибивати з гри. На відміну від Burnout чи FlatOut, ви це робите не тараном. І навіть не зброєю, як в Twisted Metal чи різних карт рейсерах. Замість цього, впродовж майже всієї траси гонки встановлені пастки, які ви (чи ваші суперники) можуть активувати, поки в них достатньо заповнена смужка механіки “power play”.
Є два типи такої “силової гри”. Синій зазвичай дешевше і простіше – це маленькі вибухи, вмикання якихось будівельних кранів чи відкривання, та закривання різних шляхів. Червоний зазвичай набагато гучніше, скидає цілі будівлі чи літаки на суперників і має можливість повністю змінити трасу – деякі роблять це частково, а деякі повністю і назавжди змінюють маршрут. Зміни такі теж дуже вибухові, з падаючими баштами чи потонулими кораблями. І виглядає це неймовірно круто і ніколи не набридає, незалежно від того, чи ви використовуєте це на суперників, чи самі в останню хвилину вирулюєте з небезпечного вибуху.
Майже нічого зайвого в грі немає – всі елементи фокусують лише основний ґеймплей. Вибрали машину, вибрали трасу, поїхали. Інтерфейс тут взагалі один з найрозумніших, які я зустрічав у іграх – показує лише потрібну інформацію і прямо біля машини, щоб ви навіть не відволікались від основних подій. Траси теж різноманітні, хоча самих маршрутів не так багато. Вони виграють за рахунок зміни часу дню і того, що в багатьох з них, як я вже описав, ви можете повністю змінити маршрут. І в цілому презентація гри неймовірна – все подається в стилі телевізійної програми, яка розділена на епізоди. Кожна “серія” має свою заставку і завершальну вставку, яка показує що очікувати в наступній серії. Робота зі звуком тут неперевершена, а саундтрек просто чудовий – ніякої ліцензійної музики, лише повністю динамічна музика, яка змішує “кіношний” оркестровий саундтрек та електроніку.
Та деякі елементи гри дратували ще в 2010-ому. Режими виживання в грі дуже прикольні в задумці – увертайся від ракет, які стріляє гелікоптер, чи від вибухових бочок, які падають з вантажівок. Але на практиці, вони занадто непередбачувані і доволі погано подають важливу інформацію. Інтелект ворогів теж може бісити, бо якщо хтось дуже далеко виїхав вперед, то наздогнати їх без силової гри майже неможливо – інші суперники нічого їм зазвичай не зроблять, тут скоріше всі проти вас. Але все ж таки, хоча б у вас є силова гра, якою можна накрити цих мудил, тоді як в якомусь FlatOut 2/UC ти з таким вже нічого не поробиш. Але найбільше в грі бісить те, що інколи вона вважає, що ви розбились в абсолютно неочікувані моменти – інколи ви можете різко в’їхати боком в стіну і спокійно продовжувати далі, а інколи ні. Прямо посеред однієї траси, коли нічого не змінилось. І на жаль тут прямо як в Burnout та Hot Pursuit тут неможливо відключити камери, які показують як розбиваються суперники, хоча це зазвичай лише заважає.
Деякі з проблем з’явились лише з часом. ПК порт, наприклад, так і не отримав жодного з DLC, які вийшли на консолях. А підтримка ґеймпаду чомусь стала гірше – на релізі вони працювали і в меню, і в грі, а тепер “з коробки” вони працюють лише в гонках. Тому мені довелось використовувати Steam Input налаштування для зручності. Деякі елементи гри, на жаль, були повністю адаптовані під 1080p або нижче, тому на дуже високих рівнях роздільної здатності екрану гра виглядає місцями гірше, ніж очікуєш (бо в цілому вона все ще виглядає чудово). Онлайн теж давно не працює (а він був прикольний), але хоча б LAN є, тому можна організовувати Remote Play чи аналогічні рішення для онлайн гри.
Я майже певен, що якби Black Rock Studio дали можливість зробити сіквел, то він би повністю виправив всі проблеми цієї гри і став би однією з найкращих аркадних гонок. Але замість цього, Disney закрили студію через рік і відмінили всі проекти, над якими вони працювали. Скоріш за все, я би вихваляв саме ту гру і згадував би, що першу частину теж варто подивитись. Але іншої гри немає, і нічого навіть схожого на Split/Second не існує, тому не дивлячись на деякі мінуси, я не можу не рекомендувати цю гру всім, кому подобаються швидкі і прості гоночні ігри.