Навіть прямо перед виходом гри, я не до кінця розумів чим виявиться The Making of Karateka. Колекцією ігор? Серією документальних відео? Ремастери чи переосмислення оригінальних ігор? Як виявилось, все це і одразу. Результат дуже незвичайний і можливий, по факту, завдяки тому, наскільки важливою була Karateka, і тому що її дизайнер Джордан Мекнер (Jordan Mechner), записував всі події того часу в щоденник, який вже окремо видавався книгою.
Персонально для мене Karateka не була неймовірно важливою грою – вона вийшла до того як я народився і була не першою моєю грою. Не певен, чи я на той момент вже бачив Prince of Persia, але в будь-якому випадку саме цей наступний проект автора став для мене важливим. Та я все одно чудово пам’ятаю, наскільки мене вразив її стиль і елегантність дизайну. Що я пам’ятаю, що деякі вороги та пастки в грі були дуже нечесними, що (на жаль) добре відображало підхід до дизайну ігор тих часів. І все ж в Karateka настільки нечесних прикладів дизайну було не так багато, просто ті, які були, були неймовірно жорстокими.
Мені було дуже цікаво побачити, як саме історію створення гри можна буде передати інтерактивно. І The Making of Karateka відчувається новим словом для такого жанру. Тут є інтерв’ю та інші відео в яких вистачає цікавих фактів та деталей. Є скани документів, фотографій та різних фізичних об’єктів, які можна роздивитись і почитати. І в додаток до цього, вам дають пограти в декілька різних версій ігор, фактично даючи можливість відчути процес розробки тих ідей. Ви зможете пограти в так і не випущену раніше гру Deathbounce, яку Джордан розробляв до того як переключитись на Karateka, та в різні версії самої Karateka. Тут і ранні прототипи, і декілька випущених версій Karateka на Apple II, Commodore 64 та Atari 8-bit і навіть нові “ремастер” версії ігор, які створили на основі оригінальних ідей спеціально для цієї колекції. В кожну версію гри ви можете просто грати окремо з бібліотеки в меню. Але за задумкою, ви будете продивлятись історію хронологічно і відповідно грати в ці версії з тим контекстом, який створюють інші матеріали, що дійсно захопливо.
Звичайно, головним питанням для багатьох стане – чи приємно сьогодні грати в Karateka, яку б версію ви не вибрали? І відповідь не може бути простою. Я би сказав, що пограти варто, хоча б для розуміння історії ігор, якщо вам не сподобається процес. Всі версії гри за дизайном повільні, навіть в Remastered версії, деякі з пасток так і залишились дуже неприємними, але щось в цій грі досі зворушує. А деякі з ідей та механік все ще відчуваються свіжими. Як наприклад ідея двох режимів для персонажу, що в Prince of Persia буде грати ще більш важливу роль, – з цього виросли цілі жанри, де є чітке розділення на, наприклад, атаку чи дослідження локацій в залежності від того яку кнопку ви тримаєте чи натиснули. Здоров’я у головного героя та ворогів регенерує навіть під час битви (але швидше за її межами) досі чудово працює і мотивує бути агресивним, але все одно обережним. Деякі з кінематографічних прийомів оповідання історії все ще виглядають чудово, а кожен кадр гри, якою примітивною не була б графіка, все ще дуже красивий. І хоча мені здається що для Remastered версії не обов’язково було прямо один в один передавати навіть найгірші ідеї, а абсолютно нові елементи (які планувались, але не попали в гру в 1984-ому) інколи роблять ще гірше… Я також розумію це рішення і можливо різних зручних полегшень для життя, які балансують ідеальне відтворення гри “як вона задумувалась” достатньо, щоб людям було приємно грати.
Судячи з усього, з цим релізом Digital Eclipse починають цілу серію інтерактивних документальних релізів і мені дуже цікаво побачити, що в них вийде далі. Починати колекцію з Karateka було розумним рішенням і я рекомендую всім, кому цікавить історія ігор, обов’язково пограти в The Making of Karateka. Якщо ви грали в цю класику раніше, вам буде цікаво дізнатись про неї більше. А якщо ви ніколи навіть про неї не чули, то вам буде захопливо побачити, наскільки важливою для розвитку ігор була ця гра.