Я би хотів назвати третю частину F.E.A.R. не такою як інші, але кожна частина серії була різною. Тим не менш, саме F.E.A.R. 3 люблять менше за всі інші (якщо ігнорувати доповнення і DLC) і на це є оправдані причини. Достатньо лише згадати те, що назву гри гидотно стилізували як F.3.A.R. Коли гра тільки вийшла, я був далеко не в захваті, але навіть тоді мені сподобались деякі елементи проекту. З тих пір про розробку гри стало відомо більше і з новим контекстом проходити гру в 2023-ому було ще приємніше. Навіть хоча гра все ще викликає купу питань.
Як на сьогодні вже відомо, розробка проекту, який вийшов під назвою F.E.A.R. 3 почалася, коли проект планувався як F.E.A.R. 2. Day 1 Studios почали роботу по контракту з Vivendi Games, яким належала частина прав на серію F.E.A.R. (включаючи назву серії), з задачею зробити сіквел для першої частини, поки інші студії робили для тієї гри доповнення. Студія, яка створила серію (Monolith Productions) в той же час почала роботу над проектом, назвою якого було вибрано “Project Origin” шляхом інтернет голосування. Через декілька років розробки, Warner, яким в той час вже належали Monolith, викупили всі залишки прав на серію у Vivendi, тоді як останніх купили і майже одразу розформували Activision. В результаті всіх цих махінацій з правами, проект “Project Origin” перейменували в офіційний сіквел F.E.A.R. 2: Project Origin, тоді як проект Day 1 Studios вже не можна було назвати сіквелом і його почали переплановувати. Ідеї для сюжету і персонажів повністю переробили, фокусом проекту став кооперативний режим і через ще пару складних років розробки гра нарешті вийшла під назвою F.E.A.R. 3.
Такі зміни в проекті негативно вплинули на фінальний результат, що шкода, бо в грі є багато дійсно прикольних ідей. На базовому рівні, хоча F.E.A.R. 3 нагадує “типову консольну FPS кінця 00-их” навіть більше ніж друга частина (тут навіть систему укриття чомусь додали), коли екшен повноцінно стартує, грати все одно дуже весело. Швидкість персонажу більш обмежена, ніж в першій частині, але недалека від другої. Зброя тут здебільшого чудова, а рівні дуже різноманітні і прикольні.
Особливо прикольно тут грати за Пакстона Феттела, який виступає напарником для Пойнтмена (якому ім’я так і не вигадали). Пойнтмен, як і в першій грі, все ще користується уповільненням часу і працює як доволі типовий FPS персонаж. Тоді як Феттел працює абсолютно інакше. Сам він може телепатично бити ворогів на відстані або на близьких дистанціях, але в такому форматі його використання дуже обмежено. Але якщо ви телепатично підхопите ворога і у вас повністю заповнена енергія для уповільнення часу, то у вас є можливість в нього вселитись і тоді ви можете грати за цього ворога поки енергії вистачає. З інших вбитих ворогів постійно випадає енергія, яку ви можете підбирати і залишатись в одному тілі довше, або ви в будь-який момент можете вилізти з тіла самі. А значить, гра постійно мотивує гравця за цього персонажа намагатись залізти прямо в середину ворогів і почати сіяти хаос, бо якщо вбили тіло, в якому ви знаходитесь, вас це не вбиває.
Якщо грати в кооперативному режимі це навіть ще веселіше, бо персонажі прикольно доповнюють один одного. Феттелем грати трохи веселіше і легше, тому гравцю в його тілі варто буде себе трохи стримувати, але все одно проходження таким чином стає особливо прикольним і динамічним. Тим паче, що гра одночасно мотивує і кооперацію і конкуренцію, бо кожен з гравців буде набирати певні бали і фінал гри (тут один на кожного з персонажів) вибирається в залежності від того, в кого балів більше. В додаток до цього, деякі елементи гри частково рандоматизовані, а деякі унікальні для окремих персонажів, тому кожне проходження може відчуватись свіжим.
Але якщо кооперативно пограти у вас можливості нема, то всі проблеми гри стають особливо помітними. Наприклад, хоча грати за Феттела так весело, в сінглі його можна вибрати лише коли ви пройшли всю гру Пойнтменом. Частково це логічно, звичайно, бо на першому рівні Феттел доволі слабкий та… Ах точно, ви все правильно прочитали – я написав “рівні”, бо в цій грі є система досвіду, яка працює на ваш профіль в цілому. Отримувати досвід можна виконуючи прості задачі, та знаходячи колекційні предмети, а рівні можуть сильно змінити досвід з грою. Бо у вас буде більше здоров’я (яке в цій частині регенерує без аптечок), більше енергії, більше патронів, сильніша зброя… Саме чому також бісить і те, що хоча гра підтримує хмарне збереження сейвів, воно не запам’ятовує ваш прогрес в сюжеті і ваш рівень. Тому якщо ви пограли раз, а потім через пару років вирішили пограти ще раз, але за Феттела – вам треба його знову відкрити, якщо старі локальні сейви загубились.
Сюжет в цих іграх завжди був не найкращою частиною, але в проектах від Monolith Productions оповідання було якісним і завжди можна було очікувати прикольні несподіванки. На відміну від них, в F.E.A.R. 3 дуже примітивна, а інколи просто комедійна. Але хоча б стиль Day 1 Studios підтримали. Багато прикольних візуальних елементів перших двох ігор тут відтворили (гра на іншому рушії), і зверху ще накидали декілька нових симпатичних ідей. Музика теж буває непоганою. Але з іншого боку переходи між рівнями гри, а інколи навіть локаціями в середині одного рівня, зроблені дуже бюджетно. Тому гра відчувається, ніби її створювали з набагато меншим бюджетом, в порівнянні з першими двома проектами.
В якомусь іншому світі, проект, який вийшов як F.E.A.R. 3, міг би стати дуже крутим. Та навіть те, що ми дійсно отримали, в цілому непогане і точно краще за те, як гру часто критикують. Ну, це якщо ви пориєтесь в файлах і знайдете як FOV таким, щоб від нього не блювати, бо в налаштуваннях цього нема… Так що, якщо у вас є можливість придбати гру за низькою ціною, особливо з друзями, то пограти в неї є прикольно. Будуть нудні моменти, але й прикольних тут вистачає. Просто не очікуйте гри якості першої частини, та навіть і другої. Якщо пограти з друзями можливості не буде, то більше шансів, що гра вам не сподобається, але навіть так вона непогана. Взагалі, було б прикольно колись побачити серію F.E.A.R. знову, але може з урахуванням досвіду цієї гри.