О часи: Grand Theft Auto: San Andreas – The Definitive Edition

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Grand Theft Auto: San Andreas стала початком дуже кардинальних змін для серії. В певному сенсі, гра намагалась зробити те ж саме що робила Metal Gear Solid 3 для своєї серії. Вона все ще залишалась еволюцією ідей, які можна було побачити ще в перших частинах серії, але при цьому тут були великі зміни, які попереджали про майбутнє для цих ігор. Результат став неймовірно популярним і гру вважають однією з найкращих в історії. Але мені вона ніколи сильно не подобалась. Я пам’ятав про неї багато позитивного, але також і ще більше негативного. Тому проходження гри знову в версії The Definitive Edition не повинно було сильно змінити мою думку. Але змінило і гра мені сподобалась набагато більше. Хоча все ще не супер.

Read more“О часи: Grand Theft Auto: San Andreas – The Definitive Edition”

О часи: Grand Theft Auto: Vice City – The Definitive Edition

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Хоча серія Grand Theft Auto існувала ще з 1997-го і більша частина її ключових елементів не змінились до сьогодні, Vice City була важливою частиною її еволюції. В цій грі все ще була купа шалених аркадних елементів, але саме з цієї частини Rockstar почали пробувати розповідати історії з цікавими персонажами і робити більш “реалістичний” ґеймплей. Це була друга гра ери 3D, і за розміром вона була відчутно менша за GTAIII. Та при цьому, я довго її вважав найулюбленішою в серії. І під час проходження гри знову, в доволі проблемній версії Definitive Edition, я був радий побачити, що гра все ще прикольна.

Read more“О часи: Grand Theft Auto: Vice City – The Definitive Edition”

О часи: Tomb Raider IV-VI Remastered

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Майже рівно рік тому я пройшов колекцію Tomb Raider I-III Remastered, яка викликала в мене змішані почуття. З одного боку, вона була найкращим способом пройти три класичні частини важливої ігрової серії. З іншої – лише перша частина була дійсно сильною, плюс сама колекція мала безліч проблем. Тому я сподівався, що потенційна колекція Tomb Raider IV-VI Remastered буде краще, бо The Last Revelation – моя улюблена класична частина, та й Chronicles прикольна гра. І з часом вони стали, як мені здавалось, не сильно гірше. В колекції також, правда, є і The Angel of Darkness, але від цього перевидання я багато не очікував – моє перше проходження гри в 2003-ому було жахливим і знову грати в неї я трохи боявся. Тож, якою насправді виявилась колекція? Багато в чому гіршою, на жаль і питань вона викликає немало.

Read more“О часи: Tomb Raider IV-VI Remastered”

Радий: The Beekeeper’s Picnic – A Sherlockian Adventure

Існує величезна кількість творів про Шерлока Голмса, деякі з яких намагаються повторити стиль та атмосферу оригінальних творів сера Артура Конан Дойла, а деякі роблять щось зовсім нове. Я дуже любив оригінальні книги з дитинства і мав нагоду працювати над розробкою двох проектів про персонажа в дорослому віці, тому мене зацікавила The Beekeeper’s Picnic – A Sherlockian Adventure. Це дуже мила пригодницька гра про більш мирні роки життя персонажа, після того, як він пішов у відставку. І вона дуже прикольна.

Read more“Радий: The Beekeeper’s Picnic – A Sherlockian Adventure”

Зачарований: The Roottrees are Dead

Я не хочу знову підіймати це порівняння, але… Return of the Obra Dinn була неймовірно важливою грою і чим далі, тим більше це видно. Чудові ігри про розслідування існували і до неї, але після її виходу, майже всі проекти хоча б частково були зроблені під її впливом. Але вплив це не погано, бо найкращі приклади цих проектів також мали достатньо унікальних ідей, щоб не відчуватись просто повторенням. Саме до таких ігор і можна віднести The Roottrees are Dead, в якій легко впізнати Obra Dinn, але при цьому вона більше нагадує старі пригодницькі ігри, які подавали себе як справжнє розслідування і вимагали від вас використання інтернету в пошуках інформації.

Read more“Зачарований: The Roottrees are Dead”

О часи: Sonic Origins Plus

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Я дивився як мої друзі проходили ігри про Соніка, сам грав в багато з них, мені подобаються саундтреки, стиль, найкращий хлопець Наклз… В мене багато класних спогадів про ці ігри, які, насправді, не настільки й сильно мені подобались. Бо я не великий любитель платформерів, окрім тих, які про дослідження чи загадки, тому величезна кількість ігор мого дитинства були “не для мене”. Але після повторного проходження Sonic Generations, перед написанням огляду на оновлене видання Sonic X Shadow Generations, яке мені сподобалось, в мене з’явився настрій на синіх їжаків. Тому я спочатку спробував пройти Frontiers, який, на жаль, я закинув (там багато класних ідей, але також немало поганих). А потім в Sonic Origins з доповненням Plus. І відчуття від цього повернення в класику були передбачуваними, але це треба було зробити.

Read more“О часи: Sonic Origins Plus”

Радий: Ninja Gaiden 2 Black

Я нарешті пройшов хоча б одну гру серії Ninja Gaiden. Звичайно, я в дитинстві стикався з класичними 2D частинами на NES клонах, але екшен платформери мені не дуже подобаються, тому я скоріше дивився, як їх проходять друзі. Про перезапуск серії на оригінальному Xbox, який потім вийшов в оновленому варіанті Ninja Gaiden Black, я чув багато позитивного, але в мене ніколи не було консолей, на яких виходила ця гра, або її продовження. Тому коли анонсували Master Collection, де всі вони були на ПК, я хотів її придбати… Аж поки інші гравці не відписали, що порт на ПК був доволі поганим. Аж раптом, цього року анонсували Ninja Gaiden 4 і в той же день випустили рімейк другої 3D частини серії, тепер під назвою Ninja Gaiden 2 Black (і на Unreal Engine 5). Цього шансу я не хотів упустити. І дуже радий, що нарешті пограв в цю гру.

Read more“Радий: Ninja Gaiden 2 Black”

Радий: ASYLUM

В 2006-ому маленька студія з Аргентини випустила атмосферну пригодницьку гру з пререндерною графікою від першою особи з горор тематикою під назвою Scratches. І хоча гра стала доволі відомою, після виходу оновленої версії гри “Director’s Cut” через рік, студія розформувалась. В 2010-ому році головний дизайнер та програміст гри Аґустін Кордес анонсував створення нової студії і також нового проекту – ASYLUM. З тих пір пройшло майже 15 років і гра нарешті вийшла. Та, на щастя, виявилась дуже прикольною.

Read more“Радий: ASYLUM”

Розчарування: Final Fantasy VII Rebirth

Важливо зазначити, що Final Fantasy VII Remake Intergrade мені дуже сподобалась, хоча я ніколи сильно не любив оригінал. Та ж FF8 мені більш цікава, хоч проходити її не супер приємно. Але той Remake з Episode INTERmission DLC був неймовірним. Тому і в Rebirth я хотів пограти. Але поки нарешті грав, то не міг дочекатись, коли гра нарешті скінчиться… Це не погана гра, але кажу одразу, що якщо остання частина цієї трилогії буде працювати так само як ця, я не збираюсь її проходити. Гаяти час можна цікавіше.

Read more“Розчарування: Final Fantasy VII Rebirth”

О часи: Metal Gear Solid 3: Snake Eater – Master Collection Version

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Серед усіх частин серії Metal Gear найбільш улюбленою для більшості завжди була Metal Gear Solid 3: Snake Eater. Ця гра вражала на момент виходу на PS2 та чудово поєднувала ґеймплей та оповідання, гумор та драму, системність та аркадність і простоту. Та моєю улюбленою вона не була. Я проходив її до цього (в версії Subsistence) лише раз і хоча мені вона сподобалась, багато що мене також дратувало. Тому роками я більше любив MGS2. Але при проходженні Master Collection я зрозумів, що MGS1 та 2 з часом стали сприйматись набагато гірше. А зате MGS3 мені сподобалась набагато більше.

Read more“О часи: Metal Gear Solid 3: Snake Eater – Master Collection Version”