action adventure – Page 5

Thoughts on: Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii

29/06/2025 29/06/2025

Ever since I’ve started my Like a Dragon journey with Yakuza 0 release on PC, every new release from the Ryu Ga Gotoku Studio would be at least curious. Some of them were a genuine joy to play. Some were just fun. Some I didn’t like that much, but they usually had something about them that I’d grab onto. Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii is the first game in this run where I’m not sure what I was supposed to even get out of it. It’s certainly not bad, but also… What was the point?

Думки про: Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii

29/06/2025 29/06/2025

З початку моєї подорожі іграми серії Like a Dragon, яка стартувала з виходом Yakuza 0 на ПК, всі проекти від Ryu Ga Gotoku Studio мене хоч трохи дивували. Деякі були неймовірними. Деякі просто прикольними. Деякі були не дуже, але в них все одно знаходилось хоча б щось цікаве. Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii – перша гра від якої в мене нема емоцій. Вона точно не погана, але також незрозуміло… навіщо вона взагалі існує?

O tempora: Tomb Raider IV-VI Remastered

11/05/2025 11/05/2025

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Almost precisely a year ago, I’ve experienced Tomb Raider I-III Remastered collection and my thoughts on it were conflicted. One one hand, it was the best way to experience three classic titles in the influential franchise. On another – all games apart from the original weren’t that good and collection itself had some questionable choices made. As a result, I was quite curious about what Tomb Raider IV-VI Remastered could be, given that I already considered The Last Revelation the best classic TR title and liked most of Chronicles. These were the games I’ve played a lot and the games that, in my opinion, aged a lot better. The collection includes The Angel of Darkness as well, of course, that I did not expect much from this re-release, given how dreadful my first and only experience with the game was over 20 years ago. So, how did it go this time? In some ways worse with the collection itself raising a lot more questions.

О часи: Tomb Raider IV-VI Remastered

11/05/2025 11/05/2025

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Майже рівно рік тому я пройшов колекцію Tomb Raider I-III Remastered, яка викликала в мене змішані почуття. З одного боку, вона була найкращим способом пройти три класичні частини важливої ігрової серії. З іншої – лише перша частина була дійсно сильною, плюс сама колекція мала безліч проблем. Тому я сподівався, що потенційна колекція Tomb Raider IV-VI Remastered буде краще, бо The Last Revelation – моя улюблена класична частина, та й Chronicles прикольна гра. І з часом вони стали, як мені здавалось, не сильно гірше. В колекції також, правда, є і The Angel of Darkness, але від цього перевидання я багато не очікував – моє перше проходження гри в 2003-ому було жахливим і знову грати в неї я трохи боявся. Тож, якою насправді виявилась колекція? Багато в чому гіршою, на жаль і питань вона викликає немало.

Happy about: Ninja Gaiden 2 Black

18/04/2025 18/04/2025

This has been the first Ninja Gaiden game I have completed. Sure, I have played the classic NES titles, but I was never a fan of action platformers, so I saw more of those games more than played them myself. And of course I have heard a lot about the reboot of on the original Xbox, later re-released as Ninja Gaiden Black. But didn’t own the consoles you could play it, or its sequels on. I did plan to grab the Master Collection when it was announced, but was dissuaded by the negative reviews on the PC port quality. It was as if playing Ninja Gaiden is just not going to happen, until earlier this year an upcoming sequel to the rebooted series was announced. And, even more surprising, the announcement was accompanied by the same day release of Ninja Gaiden 2 Black – a remake of a remake of the second game, but now running on Unreal Engine 5. I had to finally play this game, and I am extremely glad I did.

Радий: Ninja Gaiden 2 Black

18/04/2025 18/04/2025

Я нарешті пройшов хоча б одну гру серії Ninja Gaiden. Звичайно, я в дитинстві стикався з класичними 2D частинами на NES клонах, але екшен платформери мені не дуже подобаються, тому я скоріше дивився, як їх проходять друзі. Про перезапуск серії на оригінальному Xbox, який потім вийшов в оновленому варіанті Ninja Gaiden Black, я чув багато позитивного, але в мене ніколи не було консолей, на яких виходила ця гра, або її продовження. Тому коли анонсували Master Collection, де всі вони були на ПК, я хотів її придбати… Аж поки інші гравці не відписали, що порт на ПК був доволі поганим. Аж раптом, цього року анонсували Ninja Gaiden 4 і в той же день випустили рімейк другої 3D частини серії, тепер під назвою Ninja Gaiden 2 Black (і на Unreal Engine 5). Цього шансу я не хотів упустити. І дуже радий, що нарешті пограв в цю гру.

Read more“Радий: Ninja Gaiden 2 Black”

O tempora: Metal Gear Solid 3: Snake Eater – Master Collection Version

02/04/2025 02/04/2025

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

If there is one entry in the Metal Gear franchise that is unanimously beloved, it would be Metal Gear Solid 3: Snake Eater. Impressive for a PS2 release, wonderfully balanced in gameplay and storytelling, funny and dramatic, systemic but easy to understand. Yet, it was never among my personal favorites. I’ve only played the game (specifically Subsistence release) once and while I liked it enough, many things about the game frustrated me. And due to that, MGS2 remained my favorite. And yet, surprisingly, as I was revisiting the games through the Master Collection, I found how MGS1 and 2 didn’t age as well as I had hoped… While MGS3 felt a lot better than I have remembered.

О часи: Metal Gear Solid 3: Snake Eater – Master Collection Version

02/04/2025 02/04/2025

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Серед усіх частин серії Metal Gear найбільш улюбленою для більшості завжди була Metal Gear Solid 3: Snake Eater. Ця гра вражала на момент виходу на PS2 та чудово поєднувала ґеймплей та оповідання, гумор та драму, системність та аркадність і простоту. Та моєю улюбленою вона не була. Я проходив її до цього (в версії Subsistence) лише раз і хоча мені вона сподобалась, багато що мене також дратувало. Тому роками я більше любив MGS2. Але при проходженні Master Collection я зрозумів, що MGS1 та 2 з часом стали сприйматись набагато гірше. А зате MGS3 мені сподобалась набагато більше.

Happy about: Blade Chimera

29/03/2025 29/03/2025

There’ve been quite a lot of metroidvania titles in the past decade, however most of them now love to lean into the whole Souls-like design language, with huge emphasis on precise and punishing combat and limited healing. And there have been some fantastic examples of games done that way, some of which I could even enjoy, although in general this is entirely not my cup of tea. But apart from the great Bloodstained: Ritual of the Night, that I grew to like more as the years went by, very few games felt like a Castlevania-type metroidvania, the IGAvania, if you will. Or at least, few that seemed interesting enough to play. Blade Chimera was another such titles I didn’t get interested in at first. However, after seeing it played on streams, I found it curious enough to check it for myself. And for the most part, it is a very solid and fun game.

Read more“Happy about: Blade Chimera”

Радий: Blade Chimera

29/03/2025 29/03/2025

За останні десять років вийшло немало метроїдваній проектів, але на жаль, більшість з них тепер намагаються повторювати Souls-подібний дизайн і акцентувати складні бойові системи та обмеження по лікуванню. Є купа дуже класних проектів в такому стилі, деякі з яких мені навіть сподобались, але зазвичай мені такий підхід взагалі не цікавий. І окрім чудової Bloodstained: Ritual of the Night, яка мені з роками подобається все більше, інших нових Castlevania-подібних метроїдваній майже не було. Або, якщо були, то можливо не настільки цікаві, щоб я про них чув. Blade Chimera на перший погляд мені теж здалась не сильно цікавою. Але після того, як я побачив декілька проходжень гри в інтернеті, гра мене зацікавила і я вирішив пограти в неї сам. Вона виявилась дійсно прикольною.

Read more“Радий: Blade Chimera”