A few years ago Marvel’s Spider-Man Remastered had a surprise PC release so I had a chance to finally experience the new superhero open world title – something that I don’t find enjoyable as often as I’d like. But the game, despite having several notable flaws, was really fun and in many ways felt like a new benchmark on how to make an open world title with fun traversal around said world, and how to build the main and side story content in a way that feels well paced and rewarding, while also fitting with the main character so well. Marvel’s Spider-Man: Miles Morales followed soon after, and while it was still good, it also felt a bit “too much of the same”, without fully fixing the issues of the original. So where does this leave Marvel’s Spider-Man 2? Well, in some ways it is the best game in the series so far. But in some – it loses a bit of the personality that the first two games had.
Tag: open world
Радий: Marvel’s Spider-Man 2
Декілька років тому на ПК несподівано вийшла Marvel’s Spider-Man Remastered, яку я одразу вирішив пройти, хоча ігри з відкритим світом мені не так часто подобаються. Але гра виявилась дуже класною і стала для мене новим показником того, як робити захопливі ігри у відкритому світі. Пересуватись по світу було приємно, подача побічних завдань та розкриття основних місій було класно продуманим і гра в цілому ідеально підходила під персонажа. Трохи пізніше вийшла Marvel’s Spider-Man: Miles Morales, яка була майже настільки ж класною, але також відчувалась як повторення того ж самого без повного виправлення проблем, які існували в першій грі. А тепер я зміг оцінити Marvel’s Spider-Man 2, яка одночасно найкраща частина серії, але також при цьому трохи втрачає характеру в порівнянні з першими двома частинами.
Thoughts on: The Elder Scrolls IV: Oblivion Remastered
When all of The Elder Scrolls titles became available digitally on GOG and Steam, I’ve bought all of them. Except Oblivion. Oblivion was, and will remain, the only title I’ve refused to buy again out of principle. Because I found the game to be impossibly boring. But people love Oblivion and bring it up from time to time, singing it praises, sometimes purely ironically because of how silly the game can be. So I did consider revisiting it some day, getting the game digitally after all…
Except, now I don’t have to because The Elder Scrolls IV: Oblivion Remastered exists. And while I still find the game not particularly fun, Remastered version does make it quite a bit more enjoyable.
Read more“Thoughts on: The Elder Scrolls IV: Oblivion Remastered”
Думки про: The Elder Scrolls IV: Oblivion Remastered
Коли всі доступні на той момент частини серії The Elder Scrolls вийшли на цифрових платформах GOG та Steam, я придбав всі ігри. Окрім Oblivion. Бо Oblivion я принципово не хотів купувати знову. Бо гра мені в свій час здалась настільки нудною, що грати в неї знову я ніколи не планував. Але є купа людей, яким подобається ця частина (інколи виключно іронічно), тому я час від часу задумувався про те, щоб все ж таки до неї якось повернутись…
На щастя, мені все ще не треба купувати оригінал, бо тепер вийшла The Elder Scrolls IV: Oblivion Remastered. Яка все ще здається мені доволі нудною, але зі змінами в новому виданні, в неї відчутно цікавіше грати.
Read more“Думки про: The Elder Scrolls IV: Oblivion Remastered”
Thoughts on: Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii
Ever since I’ve started my Like a Dragon journey with Yakuza 0 release on PC, every new release from the Ryu Ga Gotoku Studio would be at least curious. Some of them were a genuine joy to play. Some were just fun. Some I didn’t like that much, but they usually had something about them that I’d grab onto. Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii is the first game in this run where I’m not sure what I was supposed to even get out of it. It’s certainly not bad, but also… What was the point?
Read more“Thoughts on: Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii”
Думки про: Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii
З початку моєї подорожі іграми серії Like a Dragon, яка стартувала з виходом Yakuza 0 на ПК, всі проекти від Ryu Ga Gotoku Studio мене хоч трохи дивували. Деякі були неймовірними. Деякі просто прикольними. Деякі були не дуже, але в них все одно знаходилось хоча б щось цікаве. Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii – перша гра від якої в мене нема емоцій. Вона точно не погана, але також незрозуміло… навіщо вона взагалі існує?
Read more“Думки про: Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii”
Revisiting Grand Theft Auto V (Enhanced)
Ten years ago I’ve experienced Grand Theft Auto V for the first time. My opinion on it was very positive, but somewhat underwhelmed – not by the quality of the game itself, but rather by how evolutionary, rather than revolutionary, it all felt. Again, it wasn’t really much of a fault of a game that it couldn’t quite follow up on the previous entries (especially the first three 3D games) in terms of their inescapable impact on the entire game industry and defined an entire genre. But either way, in 2015 I felt very pleased with the game, but not too excited. Now with the Enhanced version of the game being out, I’ve decided to revisit the entire series with this new playthrough of GTA V being the final title. And surprisingly, I’ve found myself loving the game a lot more than I did ten years ago.
Повертаючись в Grand Theft Auto V (Enhanced)
Десять років назад я вперше пройшов Grand Theft Auto V. Гра мені сподобалась, але я також не був у захваті – вперше в серії, частина відчувалась еволюцією, а не революцією. Звичайно, проблема була не так з якістю гри, як з тим, що минулі частини (особливо перші три 3D гри) сформували цілий новий жанр, якого до цього не існувало. Але все одно в 2015-ому, я був просто дуже радий пройти гру. І ось вийшла Enhanced версія, що і спонукнуло мене на повторне проходження всіх частин серії. Яке закінчується поверненням до GTA V, яка мені сподобалась набагато більше, ніж в перший раз.
Revisiting Grand Theft Auto IV (Complete Edition)
Grand Theft Auto IV is, so far, the only entry in the franchise that I’ve completed more than twice. Yet, something about it just never worked for me. But on my journey of revisiting the franchise, I couldn’t skip this important entry. Plus I’ve never played the Complete Edition version, that combined the original game and Episodes from Liberty City into one game. And it was curious to play it again and see something new about it. Yet, my opinion hasn’t changed much.
Read more“Revisiting Grand Theft Auto IV (Complete Edition)”
Повертаючись в Grand Theft Auto IV (Complete Edition)
З усіх частин серії Grand Theft Auto IV – єдина, яку я пройшов більше ніж два рази. При тому, що вона мені ніколи сильно не подобалась. Але раз я проходив всі частини серії знову, то і цю пропустити не міг. Плюс, я до цього не грав в Complete Edition версію, яка нарешті поєднала оригінальну гру та Episodes from Liberty City в один проєкт. Тому мені було цікаво пройти гру і знову, і троху в новому оформленні. Але думка про гру в результаті майже не змінилась.
Read more“Повертаючись в Grand Theft Auto IV (Complete Edition)”