Кілька думок про: Iron Lung (і знову про The Music Machine)

Девід Шиманські (David Szymanski) вже давно випускає маленькі тривожні горор ігри, хоч його найбільш популярним проектом став неперевершений класичний FPS DUSK. Що трохи смішно, бо гра була зовсім не схожою на його типові проекти. Але навіть після гучного успіху він не полишив свою нішу і багато років працював з іншими розробниками над різними проектами, включаючи збірники маленький ігор та демо версій (наприклад Dread X Collection). А тепер і випустив нову самостійну гру – Iron Lung. Пройшовши неї я також вирішив знову пройти The Music Machine, яка мені дуже сподобалась сім років тому.

Read more“Кілька думок про: Iron Lung (і знову про The Music Machine)”

Думки про: Fatal Frame: Maiden of Black Water

Хоча я і дуже добре знайомий з серією Fatal Frame, до цього релізу я спромігся не пройти жодної гри до кінця. Багато років тому я з радістю проходив перші дві частини, але з багатьох різних причин (однією з яких я чесно можу назвати той факт, що мені стало дуже страшно в них грати) я їх тоді не пройшов. Maiden of Black Water – це п’ята частина серії, яку випустили в 2014-ому році для Wii U і нещодавно на ПК. Цю гру не вважають гіршою частиною серії (це звання заслужив жахливий спіноф Spirit Camera), але фанатів в неї теж не багато. І тепер я можу зрозуміти чому саме люди про неї таке писали і казали. Хоча мені в ній багато чого сподобалось.

Read more“Думки про: Fatal Frame: Maiden of Black Water”

Радий: Myst (2021)

Myst – це дуже важлива гра не лише для жанру пригодницьких ігор, але і для всіх відеоігор взагалі. Її вплив на індустрію можна побачити навіть в сучасних проектах, а деконструкція її ідей створила нові жанри. І до цього моменту я ніколи її не проходив. Я намагався пройти майже всі існуючі на сьогодні версії гри, яких накопичилось немало, але постійно переставав від нудьги. А весь цей важливий вплив який я бачив в інших проектах зазвичай був жахливим і робив ігри гірше, акцентуючи картинку чи незрозумілі “загадки” замість цікавого геймплею.

Але я завжди хотів дізнатись за що всі так люблять цю гру. З виходом ще одного рімейку в 2021 я нарешті її пройшов і не без задоволення.

Read more“Радий: Myst (2021)”

Радий: Ghostwire: Tokyo

Пам’ятаю що коли був анонс Ghostwire: Tokyo, то всі в інтернеті були в захваті, хоч ніхто не міг зрозуміти що це взагалі за гра. Тепер ясно, що це open world action adventure з елементами immersive sim від першої особи, яка в принципі непогано грається. Але все одно найголовніше, що виглядає круто.

Read more“Радий: Ghostwire: Tokyo”

Повертаючись в The Elder Scrolls V: Skyrim (Anniversary Edition)

Пройшло більше 10 років з мого першого проходження The Elder Scrolls V: Skyrim і більше 8 з тих пір, як я пройшов “Legendary Edition” з усіма DLC. Ще через 2 роки вийшла “Special Edition” (яку я тоді вирішив пропустити), а ще через 6 після цього Anniversary Edition. Кількість портів та перевидань Skyrim давно стали жартом, але не дивлячись на це я знову сів витрачати декілька десятків годин на гру, яку вже два рази пройшов. Історія в ній не така й захоплююча, а геймплей в кращому випадку “нормальний”, але я не міг відірватись. Що такого в Skyrim, що в неї навіть сьогодні хочеться грати, і що особливого з її дизайном відкритого світу який досі беруть за основу інші ігри?

Read more“Повертаючись в The Elder Scrolls V: Skyrim (Anniversary Edition)”

О часи: Final Fantasy VI (Pixel Remaster)

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Ну ось, Final Fantasy VI – це кінець колекції ремастерів Pixel Remaster. Навіть шкода, що більше поки не планується, оскільки колекція вийшла настільки гарною, що хотілося б більше класичних ігор побачити в такому вигляді. Але хоча би закінчуємо серію на незабутній грі.

Read more“О часи: Final Fantasy VI (Pixel Remaster)”

Радий: Gnosia

З одного боку Gnosia змішує два жанри, які я не дуже сильно люблю – соціальну дедукцію та візуальну новелу. Але з іншого боку – ця суміш настільки захоплююча та гарно створена, що я з радістю пройшов гру до кінця.

Read more“Радий: Gnosia”

Думки про: Scarlet Nexus

Мій досвід з Scarlet Nexus був вкрай неоднозначним. Виглядає гра чудово, саундтрек запальний, а система бою виглядає стильно і весело. Але чим більше я грав, тим більше гра починала мене дратувати. Тому хоча я обожнюю ігри в яких є дві паралельні сюжетні кампанії за двох персонажів, я не зміг пересилити себе і пройти другу кампанію до кінця. Просто сил вже не вистачало. Хоч гра дійсно дуже цікава.

Read more“Думки про: Scarlet Nexus”

Розчарування: Wasteland 3 (та DLC)

Хоч я досі так і не знайшов у себе сил пройти перший Wasteland (як і багато інших cRPG тих часів) Wasteland 2: Director’s Cut мені дуже сподобався. Тоді я наголосив, що гра могла би стати крутим продовженням Fallout якби захотіла. Але вона хотіла бути чимось іншим, зробити свій підхід до пост-апокаліпсісу. І до сьогодні залишається дуже классною покроковою тактичною RPG.

Wasteland 3 вочевидь хотів бути знову… іншим? Чесно кажучи, я не знаю чим, бо результат вийшов так собі.

Read more“Розчарування: Wasteland 3 (та DLC)”

Думки про: Firework

Спочатку Firework вийшла лише китайською і відгуки на неї були дуже позитивними. Коли вийшла англійська локалізація, я нарешті зміг перевірити сам за що цю гру так нахвалюють. Гра дійсно непогана, але нічого особливого.

Read more“Думки про: Firework”