Зазвичай в “escape room” ігри я не граю. Для мене жанр пригод був завжди в першу чергу про історії і персонажів, а вирішення загадок мене цікавить набагато менше. Але час від часу я стикаюсь з проектом, який мені подобається, навіть коли це “не моє”, зазвичай через інші механіки. У випадку з The Inheritance of Crimson Manor мені дуже сподобалось досліджувати локацію. І взагалі вся ідея зі страшним великим будинком у стилі готичного горору (з секретними кімнатами і сімейними таємницями) мені дуже імпонує. Що, на щастя, у гри вийшло непогано.
Tag: огляд на гру
Думки про: Nightmare of Decay
Класичні survivor horror ігри (справжні) останні декілька років виходять все частіше, і я радий. Це один з моїх найулюбленіших жанрів і приємно бачити, як нові розробники до нього звертаються. І нехай, що більшість з них, як і в золоту епоху жанру, не дуже гарні ігри. Деякі, наприклад Them and Us, занадто амбіціозні. Деякі, наприклад Alisa, настільки намагаються відтворити класичний стиль, що грати в них більш дратує, ніж сідати заново за перший Alone in the Dark. А деякі, як вийшло з Tormented Souls, виходять гарно зробленими і приємними, хоч на справді нічого нового вони не роблять. Nightmare of Decay намагається попасти в останню категорію, але занадто часто в гри це не виходить. Хоч результат цікавий.
Зачарований: The Stanley Parable: Ultra Deluxe
Пройшло вже більше 10 років з виходу оригінального моду, тому повертатись в The Stanley Parable якось дивно. Особливо тому, що тоді я з ентузіазмом запропонував розробникам перекласти мод російською і через це був одним з перших, хто знав про перетворення моду на гру. І ось вийшла нова версія гри, яка сама знає, що вона нова версія гри, чого можна було очікувати від цієї “серії”. І нова версія дуже прикольна… Але мені складно про неї думати без зв’язку зі старими версіями.
Ну і щоб одразу відповісти – до цієї версії гри я абсолютно не причетний. Я б і так не захотів щось перекладати російською, але в будь якому разі, я радий що гру професіонально перекладала якась студія, а не якийсь український мудило, як минулого разу.
Радий: Halo Infinite
Оскільки я рідко граю в багатокористувацькі ігри або консольні FPS, серія Halo мене не так сильно цікавила. Але я все одно з задоволенням пройшов всі ігри в Master Chief Collection на ПК. Особливо мені сподобались ODST та Reach, але і в інші ігри було приємно грати. Ну, окрім найпершої частини, від якої я просто хотів спати. Halo 5 на ПК чомусь досі не вийшла, тому цю частину я не проходив. Та не дивлячись на це, і знаючи які зазвичай в серії необов’язкові історії, мені все одно було цікаво пограти в Infinite. Гра виявилась доволі прикольною.
Думки про: Lego Star Wars: The Skywalker Saga
З виходу Lego Star Wars: The Video Game в 2005 Traveller’s Tales майже виключно розробляють action adventure ігри по ліцензії Lego. Та всі вони зроблені по шаблону, який майже не змінювався з виходу тієї першої гри. Персонажі спочатку бурмотали, потім почали розмовляти голосами вирізаними з фільмів, а тепер мають унікальний сценарій, який пишуть спеціально для ігор. Декілька механік серйозно змінили, а елементи відкритого світу все частіше з’являлись в проектах. Але не дивлячись на це, формула цих проектів залишалась гидотно передбачуваною. Саме через це я не звертав уваги на ці проекти після виходу The Lord of the Rings, мені просто набридло проходити одну й ту ж саму гру з різними ліцензіями. На жаль, через це я пропустив доволі цікавий експеримент в 2017-ому – Ninjago Movie Video Game. Навіть вона мені набридла, але хоча б там були дійсно свіжі ідеї і грати в неї через це було цікавіше (гру розробляла не основна студія Traveller’s Tales).
Lego Star Wars: The Skywalker Saga рекламували як довгоочікуване оновлення формули. Може не революція, але хоча б еволюція. Гру розробляли на новому рушії, світ гри був по новому представлений, вже знайомі з минулих Lego Star Wars ігор ідеї оновлені. І як відомо, розробка була складною. Саме тому мені трохи сумно, що результатом цієї тяжкої роботи вийшов проект, який занадто схожий на те, що TT Games випускають вже 17 років.
Радий: Hitman 3
Трохи дивно, що Codename 47 вийшла більше 20 років тому. Серія Hitman пройшла через багато змін, інколи приймала не найкращі рішення, але “трилогія World of Assassination” може найкращий період для фанатів. Вона почалась з епізодичних релізів та “live service” ідей в 2016 і перетворилась на трилогію, в якій кожна наступна гра може включати в собі попередню і покращувати їх новими механіками та покращеннями. Але цей період закінчується з Hitman 3 і якщо дивитись на цю гру, як на колекцію з усіх трьох, то звичайно вона найкраща. Але окремо від інших… розмова буде трохи іншою.
Кілька думок про: Iron Lung (і знову про The Music Machine)
Девід Шиманські (David Szymanski) вже давно випускає маленькі тривожні горор ігри, хоч його найбільш популярним проектом став неперевершений класичний FPS DUSK. Що трохи смішно, бо гра була зовсім не схожою на його типові проекти. Але навіть після гучного успіху він не полишив свою нішу і багато років працював з іншими розробниками над різними проектами, включаючи збірники маленький ігор та демо версій (наприклад Dread X Collection). А тепер і випустив нову самостійну гру – Iron Lung. Пройшовши неї я також вирішив знову пройти The Music Machine, яка мені дуже сподобалась сім років тому.
Read more“Кілька думок про: Iron Lung (і знову про The Music Machine)”
Думки про: Fatal Frame: Maiden of Black Water
Хоча я і дуже добре знайомий з серією Fatal Frame, до цього релізу я спромігся не пройти жодної гри до кінця. Багато років тому я з радістю проходив перші дві частини, але з багатьох різних причин (однією з яких я чесно можу назвати той факт, що мені стало дуже страшно в них грати) я їх тоді не пройшов. Maiden of Black Water – це п’ята частина серії, яку випустили в 2014-ому році для Wii U і нещодавно на ПК. Цю гру не вважають гіршою частиною серії (це звання заслужив жахливий спіноф Spirit Camera), але фанатів в неї теж не багато. І тепер я можу зрозуміти чому саме люди про неї таке писали і казали. Хоча мені в ній багато чого сподобалось.
Радий: Myst (2021)
Myst – це дуже важлива гра не лише для жанру пригодницьких ігор, але і для всіх відеоігор взагалі. Її вплив на індустрію можна побачити навіть в сучасних проектах, а деконструкція її ідей створила нові жанри. І до цього моменту я ніколи її не проходив. Я намагався пройти майже всі існуючі на сьогодні версії гри, яких накопичилось немало, але постійно переставав від нудьги. А весь цей важливий вплив який я бачив в інших проектах зазвичай був жахливим і робив ігри гірше, акцентуючи картинку чи незрозумілі “загадки” замість цікавого геймплею.
Але я завжди хотів дізнатись за що всі так люблять цю гру. З виходом ще одного рімейку в 2021 я нарешті її пройшов і не без задоволення.
Радий: Ghostwire: Tokyo
Пам’ятаю що коли був анонс Ghostwire: Tokyo, то всі в інтернеті були в захваті, хоч ніхто не міг зрозуміти що це взагалі за гра. Тепер ясно, що це open world action adventure з елементами immersive sim від першої особи, яка в принципі непогано грається. Але все одно найголовніше, що виглядає круто.