In love with: Cyberpunk 2077 (2.01 with Phantom Liberty)

I suppose, Cyberpunk 2077 is the perfect example of why is it I try to avoid playing and reviewing games until they’re “complete”. Though, surprisingly, the big change that makes my old review somewhat outdated isn’t the new expansion Phantom Liberty, but rather the 2.0 patch that overhauled the game in a substantial way and all of the patches that preceded it. I loved playing the game even more than before, but this time I can also easily recommend it to others. All it took was “just” 3 extra years of development…

Read more“In love with: Cyberpunk 2077 (2.01 with Phantom Liberty)”

Зачарований: Cyberpunk 2077 (2.01 з Phantom Liberty)

Cyberpunk 2077, мабуть, найкращий приклад того, чому я зазвичай уникаю оглядів на ігри, поки їх не можна назвати “повною версією”. Хоча, як не дивно, головною причиною назвати мій старий огляд на гру менш актуальним стало не доповнення Phantom Liberty, а оновлення 2.0, яке настільки оновило гру, що вона сприймається як нова. Гра мені сподобалась і перший раз, але саме зараз я нарешті можу спокійно її рекомендувати іншим. Три роки після виходу гри…

Read more“Зачарований: Cyberpunk 2077 (2.01 з Phantom Liberty)”

Happy about: Resident Evil 4 – Separate Ways

While every Resident Evil release since the wonderful new RE2 has evoked varying degrees of disappointment, you never know if the next one will be exciting again. The remake of Resident Evil 4, released earlier this year, was quite good but also full of infuriatingly baffling decisions and most people were sure that Separate Ways mode won’t be added to it, if it wasn’t there on release. It was a remake, after all, and it made all the sense to include everything that was canonical to the original version, including the additional modes that the original game had. And even though Separate Ways were not part of the first release of Resident Evil 4, they were added since the PS2 version and were included in all of the newer releases.

Yet here we are, with the Separate Ways paid DLC that is released half a year after the main game. And to my surprise, I find it more entertaining than the main game itself.

Read more“Happy about: Resident Evil 4 – Separate Ways”

Радий: Resident Evil 4 – Separate Ways

Хоча кожна нова Resident Evil після виходу чудової нової RE2 викликала різні рівні розчарування, я продовжую очікувати, що наступна гра може знову бути класною. Рімейк Resident Evil 4, який вийшов на початку цього року, був доволі непоганим, але також повним абсолютно ідіотських рішень і люди не очікували, що режим Separate Ways до нього взагалі буде. Все ж таки, ми отримали рімейк гри, від якого очікуєш, що всі канонічні елементи оригіналу будуть в нього включені. І хоча Separate Ways не був в оригінальній грі з релізу і його додали лише з PS2 версії, цей режим потрапляв в абсолютно кожний наступний реліз і порт гри, та став його важливою частиною.

Але, як виявилось, Capcom вирішили випустити Separate Ways як платне DLC через пів року після основної гри. І мені цей режим сподобався більше за саму гру.

Read more“Радий: Resident Evil 4 – Separate Ways”

Disapprove: Resident Evil Village – Winters’ Expansion

Two years ago I’ve completed Resident Evil Village and while my first playthrough of it was very entertaining, it turned out to be the least replayable RE game for me. I got bored on my third playthrough, while trying to unlock more stuff as I usually do, and found myself so utterly bored with the game that I stopped and haven’t looked at it since then. That is, until Winters’ Expansion, a new DLC, got released and I’ve finally decided to play it. At worst I expected this to be more of the same and, following this logic, at least fun on the first playthrough. But no. It wasn’t fun even the first time around.

Read more“Disapprove: Resident Evil Village – Winters’ Expansion”

Розчарування: Resident Evil Village – Winters’ Expansion

Два роки тому я пройшов Resident Evil Village і хоча перше проходження було прикольним, перепроходити її було дуже неприємно, що незвично для серії. На третьому проходженні гри я просто втомився, видалив гру і не дивився в її сторону аж боки не вийшло DLC Winters’ Expansion. Воно виглядало не настільки цікавим, щоб брати його за повну ціну, тому я лише нещодавно нарешті взяв його і пройшов. В гіршому випадку, я очікував що і воно хоча б перший раз зайде мені нормально, просто грати більше одного разу я не буду. Виявилось, що DLC навіть перший раз не дуже.

Read more“Розчарування: Resident Evil Village – Winters’ Expansion”

Revisiting The Elder Scrolls V: Skyrim (Anniversary Edition)

Well, it’s been more than a decade since I’ve played The Elder Scrolls V: Skyrim originally and over 8 years since I’ve played the “Legendary Edition” with all of the official DLCs. The “Special Edition” has been released 2 years after that and last year, another 6 years later, the Anniversary Edition got announced and released. The amount of ports and re-releases of Skyrim has long since became a widely known joke… and yet, here I was playing Skyrim again, spending dozens upon dozens of hours on a game that I’ve completed twice before. A game that doesn’t have that much of a compelling storyline or involved and exciting mechanics. Why is it that Skyrim still has a strange addictive charm to it and its legacy is still felt through all of the open world titles released ever since?

Read more“Revisiting The Elder Scrolls V: Skyrim (Anniversary Edition)”

Повертаючись в The Elder Scrolls V: Skyrim (Anniversary Edition)

Пройшло більше 10 років з мого першого проходження The Elder Scrolls V: Skyrim і більше 8 з тих пір, як я пройшов “Legendary Edition” з усіма DLC. Ще через 2 роки вийшла “Special Edition” (яку я тоді вирішив пропустити), а ще через 6 після цього Anniversary Edition. Кількість портів та перевидань Skyrim давно стали жартом, але не дивлячись на це я знову сів витрачати декілька десятків годин на гру, яку вже два рази пройшов. Історія в ній не така й захоплююча, а геймплей в кращому випадку “нормальний”, але я не міг відірватись. Що такого в Skyrim, що в неї навіть сьогодні хочеться грати, і що особливого з її дизайном відкритого світу який досі беруть за основу інші ігри?

Read more“Повертаючись в The Elder Scrolls V: Skyrim (Anniversary Edition)”

Disapprove: Wasteland 3 (with DLCs)

Even though I’ve still never gotten in the mood to try and conquer the original Wasteland, as with many other cRPGs of that era, I did enjoy Wasteland 2: Director’s Cut quite a lot. Back then I said that it didn’t feel like a Fallout game not because it couldn’t be one, but because it didn’t want to be one. It had its own take on a post-apocalyptic tactical turn-based RPG that still remains enjoyable today despite some flaws.

Wasteland 3 aims to be… different? Frankly, I’m not sure what it aims to be, but the result is not great.

Read more“Disapprove: Wasteland 3 (with DLCs)”

Розчарування: Wasteland 3 (та DLC)

Хоч я досі так і не знайшов у себе сил пройти перший Wasteland (як і багато інших cRPG тих часів) Wasteland 2: Director’s Cut мені дуже сподобався. Тоді я наголосив, що гра могла би стати крутим продовженням Fallout якби захотіла. Але вона хотіла бути чимось іншим, зробити свій підхід до пост-апокаліпсісу. І до сьогодні залишається дуже классною покроковою тактичною RPG.

Wasteland 3 вочевидь хотів бути знову… іншим? Чесно кажучи, я не знаю чим, бо результат вийшов так собі.

Read more“Розчарування: Wasteland 3 (та DLC)”