Я пройшов оригінальні Crysis та Crysis Warhead 3 роки тому і саме тоді я зрозумів за що ці ігри комусь подобались. Як я тоді і писав – раніше з усієї серії мені подобався лише Crysis 3, і той не дуже сильно. Але після проходження перших двох ігор, хоча в них сьогодні грати трохи складно, я зрозумів за що їх любили. А тепер, коли всі частини Crysis (окрім Warhead, на жаль) отримали ремастер, я вирішив пройти і їх, щоб свіжим оком оцінити серію в цілому.
Tag: рекомендація
Радий: Paranormasight: The Seven Mysteries of Honjo
Мене завжди приємно вражали японські пригодницькі ігри, бо вони завжди органічно об’єднують дуже багато жанрів в одну гру, яка при цьому виглядає стильно і цільно. З іншого боку, такі проекти також часто страждають від того, що вони занадто довго пояснюють прості речі в сюжеті, не дають проходити далі, поки ви не подивитесь на кожен піксель на сцені, а якщо в них є сюжетна схема по якій можна стрибати між подіями, то це вони очікують, що ви подивитесь всі варіації. Тому до Paranormasight: The Seven Mysteries of Honjo я підходив дуже обережно. Та, на щастя, гра виявилась прикольна.
Read more“Радий: Paranormasight: The Seven Mysteries of Honjo”
Радий: Like a Dragon: Ishin!
Чи можете ви собі уявити як би виглядав “покадровий рімейк” відеогри, як це робили з деякими фільмами? З виходом Like a Dragon: Ishin! уявляти більше не треба. Це рімейк Ryū ga Gotoku Ishin!, яка вийшла лише в Японії в 2014-ому (до речі до назви нової версії там додали слово Kiwami). Але на відміну від Kiwami рімейків Yakuza 1 та 2, ця гра грається і має майже майже ідентичну презентацію тому, як це робив оригінал для PS3/PS4. Чи це погано? Чи добре? Мабуть ні те, і не інше, але в результаті ми отримали нову гру серії Like a Dragon яка в цілому прикольна, але нагадує про минуле не лише своїм сеттінгом.
Радий: Crisis Core: Final Fantasy VII Reunion
Оскільки я не дуже великий фан Final Fantasy VII, в мене ніколи не було сильного бажання пограти в пов’язані з основною частиною ігри, які Square Enix назвали “Compilation of Final Fantasy VII”. Я колись подивився Advent Children, подумав що не фільм а лайно, і не дивився на 2 гри, які також вийшли в цій колекції – Dirge of Cerberus (на PS2) та Crisis Core (для PSP). Але хоча Dirge нікому не сподобався, у Crisis Core оцінки були непоганими. Можливо, це одна з причин, чому Square Enix вирішили зробити ремастер (а з технічної сторони рімейк) цієї гри на сучасних платформах і назвали його Reunion. І гра виявилась прикольною.
Радий: ASTLIBRA Revision
Я зовсім не очікував чим виявиться Astlibra Revision. Коли вперше її побачив і проігнорував. Коли про неї нагадали і я почав проходити гру. І навіть коли вже проходив. Я не можу сказати, що проект якийсь інноваційний або зовсім незвичний. Просто гра постійно дивує. І ще вона дуже велика. Можливо навіть це трохи мінус, але все ж таки незвично бачити гру, яка може займати 60 годин на проходження, і навіть на останніх годинах робити щось нове і несподіване.
Радий: The Chant
Я не чув про The Chant аж поки гра несподівано не з’явилась в магазинах і здалась мені достатньо цікавою, щоб звернути на неї увагу. Гра дійсно “цікава”, але в гарному розумінні цього слова. І якщо вам подобаються survival action-подібні action adventure горори, то подивитись на цю гру варто.
Радий: PowerWash Simulator та Chop Goblins
Інколи хочеться пограти в щось просте і відпочити. Ось я знайшов ще два прикольних приклади таких ігор. Маленька FPS від Девіда Шиманські – Chop Goblins. І один з симуляторів, які не серйозні, але при цьому і не повний шитпост – PowerWash Simulator. Обидві гри прикольні, хоча і дуже різні.
Радий: Return to Monkey Island
Для величезної кількість людей перші дві частини Monkey Island мають сентиментальне значення. І це я не кажу про те, наскільки впливовими і важливими для всієї індустрії ігор були ці проекти, з впливом, який досі відчувається. Але я скоріш поважаю їх, ніж обожнюю. І перший раз пройшов їх повністю лише років 10 назад, коли вийшли Special Edition версії. В дитинстві я просто якось частіше попадав на інші ігри LucasArts та пригоди інших розробників. Першою пройденою грою в серії для мене стала Tales from Monkey Island, а в Escape та Curse я все ще не грав взагалі і не знаю коли вирішу.
Чому це важливо? Бо на ваш досвід з Return to Monkey Island буде напряму впливати те, наскільки сильно ви знаєте і любите серію. Що я точно можу тепер сказати, що навіть без глибокого знання інших ігор серії вам цей проект може дуже сподобатись.
Радий: Gerda: A Flame in Winter
Навіть трохи шкода, що сюжетні пригодницькі ігри, а я маю на увазі ті, які майже повністю про сюжет (як ігри Telltale або Life is Strange), перетворились на щось типу свого жанра, окремого від класичних пригод, навіть тих які самі були з величезним акцентом на сюжет. Але хоча б при цьому ми бачимо більше цікавих експериментів. Саме такою грою і є Gerda: A Flame in Winter – тут нема типових загадок чи бродіння по локаціям, нема класичного використання предметів з інвентарю, а весь акцент зроблений на історію і рішення гравців. І робить вона це використовуючи цікаві прийоми, які роблять цю, в цілому трохи незграбну гру, набагато цікавіше.
Радий: Super Lone Survivor
Десять років тому Lone Survivor вийшла в період повної відсутності нового класичного survival horror і вже лише з цієї причини на неї звернули увагу. У гри були і інші позитивні елементи, звичайно, але в деякому сенсі вона стала символом того, що інді розробники будуть робити те, що величезні компанії з купою грошей робити не хочуть. Мене гра не зацікавила з декількох причин, які я опишу нижче, але я теж не пройшов повз неї і мені було цікаво колись дати їй ще один шанс.
Сьогодні жанр класичного survival horror активно розвивається знову і багато проектів експериментують з жанром. Деякі при цьому навіть непогано виходять. І ось, після багатьох років натяків і декількох років розробки, Lone Survivor повернувся у оновленій версії Super Lone Survivor. Але чи варта ця гра вашого часу сьогодні?