Хоч жанр пазл ігор від першої особи став популярним ще з 2007-го, коли вийшов Portal, і я проходив дуже багато прикладів жанру, жодна з них не викликала в мене настільки змішані почуття, як Viewfinder. Частіше за все, такі проекти просто забуваються. Інколи вони особливо дратують чи виявляються занадто нудними. Але буває і так, що їх проходити дуже приємно до кінця. Основні механіки в Viewfinder – незабутні і загадки навколо них прикольні, але… Тут є декілька речей які помітно псують досвід.
Tag: огляд на гру
Я теж люблю: We Love Katamari REROLL+ Royal Reverie
Коли Katamari Damacy REROLL викотилась в цифрові магазини, я із неймовірним задоволенням її пройшов. І тоді моєю основною критикою була відсутність рівнів We ♥ Katamari, бо я вважав, що було б набагато краще зробити одну гру з обох частин серії. Але тепер окремо вийшла і We Love Katamari REROLL, в якій виправили багато проблем першого ремастеру, додали декілька нових рівнів у вигляді Royal Reverie і, на жаль, також з’явились проблеми нові.
Read more“Я теж люблю: We Love Katamari REROLL+ Royal Reverie”
Думки про: Persona 5 Strikers
Я би хотів сказати, що неперевершеність Persona 5 Royal вплинула на те, що Persona 5 Strikers на її фоні мене розчарувала, але проблема не в цьому. Бо я почав проходити цю гру, очікуючи тупий hack and slash action RPG з сюжетом, який хоча б не буде жахливим, але навіть цього гра нормально не зробила. І хоча інколи мені навіть подобалось її проходити, мені складно уявити кому саме цей проект повинен подобатись.
Гидке каченя: Cold Fear
Cold Fear – гра, яку я люблю час від часу проходити знову. Вона ще те гидке каченя з величезною кількістю амбіціозних чудових ідей, але в яке грати не завжди приємно. І з кожним моїм новим поверненням, я знаходжу все більше речей, які мені не подобаються, бо і працює вона з часом все гірше, і терпіти застарілі невдалі механіки мені стає все складніше. Але я все одно з задоволенням пройшов гру знову, хоч і певен, що для більшості людей проходження не було б радісним.
Зачарований: Persona 5 Royal
Persona 1996-ого стала першою грою серії Megami Tensei з англомовною локалізацією, яка познайомила з серією людей за межами Японії. Persona 3 2006-го стала першим міжнародним успіхом для серії серед фанатів jRPG (щоб ви під цим жанром не мали на увазі). Persona 5 2016-го стала першою грою серії, яка отримала величезну популярність за межами своєї жанрової ніші.
Насправді, звичайно, процес був не таким несподіваним і моя презентація цих фактів через “кожні 10 років” не дає повної картини, бо кожен реліз в серії поступово давав їй більше популярності. І навіть якщо спробувати цей приклад перекласти як те, що кожна гра серії через одну стає чимось важливим, це теж буде неправдою. Бо ми тоді будемо упускати всі перевидання, побочні ігри і особливо той факт, що існує дві гри під назвою Persona 2, і обидві з них канонічні. Що важливо з цього вступу винести, так це те, що Persona 5, в оновленому виданні Royal, яке нарешті доступне для всіх сучасних платформ, – перша гра серії, яку дуже легко рекомендувати будь-кому. Без додаткових пояснень і уточнень. Бо в Persona 5 Royal дуже легко почати грати, і складно зупинитись.
О часи: Star Wars Knights of the Old Republic II: The Sith Lords
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Існує декілька відомих історій в ігровій індустрії, де гра виходила в стані, який самі розробники вважали незакінченим і гравцям залишається лише вигадувати те, якою могла б бути гра, якби їй дали більше часу. Результати таких історій не завжди з багами і проблемами, але в них завжди чогось не вистачає, навіть коли частина цього “щось” існує в ігрових файлах. Найсумнішим прикладом такої ситуації, як на мене, була Star Wars Knights of the Old Republic II: The Sith Lords – перша гра від Obsidian Entertainment, колективу талановитих розробників, як з досвідом після роботи в Black Isle Studios, так і новачків. Бо ця гра – досі моя улюблена історія у всесвіті Зоряних Війн, але навіть з неймовірним модом The Sith Lords Restored Content Modification (або коротко TSLRCM), який в нинішній версії 1.8.6 відновлює багато вирізаного контенту, ця історія відчувається незакінченою і інколи дуже дратуючою.
Read more“О часи: Star Wars Knights of the Old Republic II: The Sith Lords”
О часи: Star Wars: Knights of the Old Republic
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
З усіх проектів BioWare, жодна з ігор не мала настільки великого впливу на індустрію як Star Wars: Knights of the Old Republic. Вона вийшла в 2003-ому на Xbox і була кульмінацією всього досвіду, який компанія набрала за час свого існування. Але цей досвід тепер був навмисно “спрощений” (в найкращому сенсі) для консольної аудиторії, завдяки чому (і бренду Зоряних Війн, звичайно) гра була, мабуть, найпопулярнішою “західною” RPG. Саме з неї стало популярним робити системи моралі, заводити романи з персонажами, мати свою “базу” для гравців, де можна вибирати напарників в подорож. Всі ці елементи вже зустрічались в іграх, але саме KotOR стала шаблоном, якому стали наслідувати. Ну і плюс, Зоряні Війни тоді багато хто переставав любити, а ця гра всім все одно подобалась.
Я багато проходив цю гру, але після виходу сіквелу (який мені подобається набагато більше), то майже жодного разу не грав знову. Тому останні раз я проходив проект років 15 назад. Цього року грі буде 20 і я вирішив, що саме час знову її пройти.
О часи: Aliens versus Predator 2
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Описуючи No one Lives Forever 1 та 2, я сказав що окрім тих двох ігор є ще одна класика Monolith Productions, яку в цифрі придбати неможливо – Aliens versus Predator 2. Цей проект вийшов між NOLF 1 і 2, та був моїм найулюбленішим з трьох, і в свій час я проходив гру багато разів. Та я не робив цього вже дужа давно і після повернення в NOLF почав хвилюватись, що гра може мене розчарувати. Але не варто було.
Радий: HROT
Оскільки я не намагаюсь проходити всі класичні FPS сучасної хвилі (тим паче що більшість з них не дуже), я не часто звертаю увагу на нові проекти жанру. Та HROT мене зацікавив своїм стилем і атмосферою з моменту, коли несподівано з’явився в Early Access пару років тому. Повна версія гри тепер доступна, тому я взяв гру і пройшовся рушницею по її рівням. І… хм… проект дуже дивний. Але в більшій мірі прикольний.
О часи: No One Lives Forever 1 та 2
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Monolith Productions в свої золоті часи були неймовірними. Не кожна їх гра була чудовою чи популярною, але скільки неймовірних проектів вони випустили, більшість з яких ще й були зроблені на рушії, який вони самі зробили для Microsoft, щоб показати крутість DirectX. І хоча першою грою на ньому була бридотна Blood 2, в яку навіть не намагайтесь грати, перша половина 00-их складалась з дуже важливих проектів: The Operative: No One Lives Forever, Aliens Versus Predator 2, No One Lives Forever 2: A Spy in H.A.R.M.’s Way, Tron 2.0, F.E.A.R., Condemned: Criminal Origins. Всі ці ігри майже миттєво стали хітами і багато хто їх досі пам’ятає. Але три з цих шести ігор зараз придбати в цифрі неможливо.
Мені дуже подобалась серія NOLF. Ігри були одними з найперших, в які я грав на своєму першому “сучасному” ПК і я багато разів їх проходив. Але останній такий раз був дуже давно – я навіть не згадаю вже коли. Тому я нарешті вирішив, що настав час пройти їх знову і згадати, за що їх так любили.