Tag: horror

Thoughts on: Silent Hill 2 (2024)

 , , , , , ,

I still find it odd that Silent Hill 2 got remade. Original game was such a surprise to those who played the first game, but that one did not get a remake and is still exclusive to PlayStation 1. When I revisited both Silent Hill and Silent Hill 2 last year it felt “right” to play them in sequence, despite no direct story connection between the games. But that is far from the only reason I wasn’t exactly sure about what to expect from this new game. The franchise has been dead for over a decade and apart from few bright spots here and there, Silent Hill began losing relevance with SH4, 20 years ago. Was there even a point in reviving the franchise not just with a remake, instead of a new game, but also a remake of one of the most praised games in history?..

Well, whatever the case, Silent Hill 2 (2024) is here now. And it’s… alright, actually. I can see lots of people loving this game much more than the original. But only time will tell, if the remake will have the same “timeless” appeal. I have my doubts.

Read more“Thoughts on: Silent Hill 2 (2024)”

Думки про: Silent Hill 2 (2024)

 , , , , , ,

Все ще дивно, що у Silent Hill 2 тепер є рімейк. Оригінальна гра була справжнім сюрпризом для тих, хто проходив першу частину, але у неї нема рімейку і гру можна пройти лише на першій PlayStation. Минулого року, коли я заново пройшов і перший Silent Hill, і потім Silent Hill 2, проходити їх підряд було дуже приємно, хоча за сюжетом ігри взагалі не пов’язані. Та це не єдина причина, чому в мене були сумніви про цей рімейк. Серія вмерла більше десятка років тому. Та й в цілому, окрім рідких приємних винятків, в серію перестали вірити ще з SH4, а це 20 років тому. Чи варто було підходити до відновлення серії через рімейк, а не нову гру? Причому, рімейк однієї з найвідоміших ігор в історії?..

Але пізно про це думати, бо Silent Hill 2 (2024) вийшла. І виявилась доволі непоганою грою. Я навіть очікую, що великій кількості людей ця гра сподобається більше за оригінал. Але лише з часом стане видно, чи зможе рімейк бути актуальним навіть через 20 років. Я сумніваюсь.

Read more“Думки про: Silent Hill 2 (2024)”

Thoughts on: Sylvio: Black Waters

 , , , , ,

About 9 years ago a very unique and underappreciated game by the name of Sylvio was released. It dealt with a really curious concept of EVP – Electronic Voice Phenomena and made for a really cool and creepy ghost horror adventure with light combat mechanics. It had just the right amount of ambition for the one-person development team at Stroboskop, so while it was somewhat ugly looking and had lots of minor frustrating issues and bugs, the experience was unlike any other so the game was worth playing anyway. The game was to be followed up by an equally ambitious sequel that would move EVP research from audio to video, but, sadly, the Kickstarter campaign to support the development failed. Sylvio 2 that we got two years later was simplified in most ways in comparison to the original and while it still had cool ideas (and one of its sequences with spectrograms still gives me nightmares), it was somewhat disappointing. A few years after the release of Sylvio 2, the developer decided to stop making games.

However, the rise of the “Haunted PS1 Demo Disc” and “Dread X Collection” communities, releasing short form horror titles, got Stroboskop excited again and after participating in Dread X Collection 5 with the short title “Karao”, they’ve decided to return to bigger games with this new release of Sylvio: Black Waters. Which I’m very happy about… yet I can’t say that the resulting game is very good.

Read more“Thoughts on: Sylvio: Black Waters”

Думки про: Sylvio: Black Waters

 , , , , ,

Близько 9 років тому вийшла дуже унікальна і недооцінена гра Sylvio. Її акцентом був “феномен електронного голосу” і ґеймплей був побудований на дослідженні локацій, в яких вам інколи треба було стикатись з привидами. Гра була достатньо амбіційною, як для команди Stroboskop, яка складається з однієї людини, але не дивлячись на те, що виглядала вона не дуже красиво і мала купу різних проблем та багів, я все одно дуже рекомендував в неї пограти, і рекомендую досі. Після виходу проекту, розробник почав збирати гроші на Kickstarter для розробки продовження, в якому акцент був повинен зміститись з аналізу аудіо на відеозаписи, але на жаль проект не зміг досягнути своєї мети. І замість цього, розробник зробив більш урізану за амбіціями Sylvio 2, яка вийшла через два роки. В ній все одно вистачало прикольних ідей (і від одного з моментів зі спектрограмами мені досі моторошно), але гра була набагато простіша в порівнянні з оригіналом. І через декілька років після виходу гри, розробник вирішив, що втомився від розробки ігор.

Але за останні декілька років купа малих інді студій та розробників почали випускати різні колекції маленьких горор ігор, такі як Haunted PS1 Demo Disc” чи “Dread X Collection”, що надихнуло Stroboskop на повернення в розробку. І після створення Karao для Dread X Collection 5, розробник вирішив повернутись до більш “великих” ігор з новою частиною серії Sylvio: Black Waters. Чому я дуже радію, хоч і гра вийшла не найкраща.

Read more“Думки про: Sylvio: Black Waters”

In love with: Withering Rooms

 , , , , , , ,

Withering Rooms is the kind of game you don’t get every day. Back when the title was still in Early Access, one of the ways the developer described this game was somewhere along the lines of “If Clock Tower was an action RPG”. Which… fits and, even more surprisingly, works incredibly well. This game is so strange, yet so fascinating and inventive. Its influences are recognizable, yet its mood is immaculate… And while I didn’t enjoy every second of the game and do find faults with some of its aspects, it was also one of the most inspiring gaming experiences I’ve had in quite a while.

Read more“In love with: Withering Rooms”

Зачарований: Withering Rooms

 , , , , , , ,

Withering Rooms – це така гра, яку не кожен день побачиш. Коли розробник випустив її в Early Access, то описував її в стилі “якби Clock Tower була action RPG”. Що дійсно непогано описує гру і, ще дивовижніше, дуже прикольно грається. Гра вийшла з одного боку винахідлива і ні на що не схожа, але з іншого – ви скоріш за все впізнаєте вплив інших проектів. Просто, навіть з цим впливом у гри свій унікальний голос… Який не завжди мені подобався, але тим не менш, проходження гри стало для мене мабуть найцікавішим ігровим досвідом, який я мав за доволі довгий час.

Read more“Зачарований: Withering Rooms”

Thoughts on: Still Wakes the Deep

 , , , , ,

It’s odd. I know, from talking to Dan Pinchbeck, the founder and creative director of The Chinese Room, over 10 years ago, that they never wanted to stick to the story exploration games (or walking simulators as people often dismissively call them). Amnesia: A Machine for Pigs, which I still like a lot, was supposed to be more systems driven, before cutting down on features in favor of story on recommendation from Frictional Games. Everybody’s Gone to the Rapture was envisioned as a simulation game where you live out the last moments before the world ends, not a game where you see echoes of these events. And while I didn’t find their first title after being purchased by Sumo Digital, that is Little Orpheus, interesting and never finished it, it was trying to be a cinematic/puzzle platformer, not a game driven by narration. Maybe with the Vampire: The Masquerade – Bloodlines 2 they would finally be able to deliver a title that’s great not just narratively, but also in terms of gameplay. Because Still Wakes the Deep isn’t doing it. It isn’t doing much at all, sadly.

Read more“Thoughts on: Still Wakes the Deep”

Думки про: Still Wakes the Deep

 , , , , ,

Дивно якось виходить. З довгої розмови з Деном Пінчбеком, засновником та творчим директором The Chinese Room, яку я публікував більше 10 років тому, я дізнався, що студія ніколи не планувала обмежувати себе жанром ігор дослідження історії (які часто називають симулятор прогулянки). Amnesia: A Machine for Pigs, яка мені все ще дуже подобається, повинна була мати більше системного ґеймплею, але Frictional Games порекомендували їм це порізати і акцентувати сюжет. Everybody’s Gone to the Rapture задумувалась як симуляція, де ви зможете прожити останні години перед кінцем світу, але у фінальному продукті ви лише дивитесь ехо цих подій. І хоча Little Orpheus, їх перший проект після ре-організації під видавцем Sumo Digital, мені не сподобався (тому я його не пройшов до кінця), в тому проекті вони хоча б намагались зробити кінематографічний платформер, а не просто напів-інтерактивне оповідання. Можливо в Vampire: The Masquerade – Bloodlines 2 вони нарешті зможуть зробити прикольні системи, а не лише чудовий сценарій, бо, нажаль, в Still Wakes the Deep вони цього не зробили.

Read more“Думки про: Still Wakes the Deep”

Thoughts on: Hollow Cocoon

 , , , ,

There has been a lot of attempts at creating horror themed adventures that focus on a stalker-type enemy ever since the 90s. Clock Tower series are possibly the best known example, but one can think of plenty of other examples, starting from something simple like the werewolf in Ecstatica, to the more recent and complex xenomorph in Alien: Isolation. Hollow Cocoon is a very respectable attempt at creating a horror themed stealth action adventure with a persistent stalker from a small studio. I’m very happy it exists and I really admire it. But it’s also not a game that I could recommend to most players.

Read more“Thoughts on: Hollow Cocoon”

Думки про: Hollow Cocoon

 , , , ,

З середини 90-их вийшло немало проектів, які намагались створити горор пригодницькі ігри, в яких хоча б один ворог працює як сталкер/переслідувач. Найвідомішим прикладом тих часів залишається Clock Tower і продовження, але насправді приклади бувають як прості, типу вовкулаки з Ecstatica, так і з дуже складною системою для такого ворога, як в Alien: Isolation. Hollow Cocoon – це спроба дуже маленької студії зробити новий проект з цією основною механікою, і я дуже поважаю те, що в них вийшло зробити. Та з іншого боку, я мало кому можу цю гру рекомендувати.

Read more“Думки про: Hollow Cocoon”