The Thing originally came out in 2002 and was one of several odd “games that were kind of official sequels to movies that didn’t get sequels”. It was sometimes done really well, as it happened with TRON 2.0, which is arguably a more interesting sequel than the actual sequel that followed less than a decade later. The Thing was not done well, but then again – neither was the prequel released in 2011. I have played this game on PC back when it just released and while I didn’t find it great, it held huge promise. A lot of its core mechanical ideas could support the paranoia driven action horror gameplay… it’s just that they didn’t in practice. Then I revisited the game about 13 years ago or so and my opinion on it hasn’t changed much. Now with The Thing: Remastered being the best this game ever could be (without being a different game entirely) I can safely say – it’s not a good game and could not be. But that promise I saw years ago is still there.
Tag: horror
Гидке каченя: The Thing: Remastered
The Thing вийшла в 2002-ому і стала однією з тих дивних ігор, які були по кіно-ліцензії, але вийшли через багато років після самого фільму. Були непогані приклади таких релізів, наприклад TRON 2.0, яка, я вважаю, була краща за кіно-продовження, що вийшло декілька років пізніше. Але The Thing вийшла не дуже, в принципі як і кіно-продовження 2011-го. Я пройшов гру на ПК приблизно в рік її виходу, і хоча гра мені не дуже сподобалась, в неї був величезний потенціал. Купа крутих і неочікуваних ідей, які дійсно могли відтворювати відчуття параної в екшен грі. Але реалізація була так собі. Років 13 назад я знову пройшов гру і моя думка залишалась незмінною. І тепер вийшла The Thing: Remastered, оновлена версія, краще якої бути не може (окрім повного рімейку). І я без сумнівів можу сказати, що цю гру якісною не зробити. Хоч ідеї в ній дійсно прикольні.
Thoughts on: Nightmare House: The Original Mod
One of the main reasons In Sound Mind was such a pleasant surprise to me a few years ago was because I heard it was from the team who made Nightmare House. In my memory, Nightmare House was a very annoying jump scare Half-Life 2 mod that was of the same obnoxious horror design mentality as something like Cry of Fear. But then, I saw a lot of people speak of that mod with genuine admiration and it popped up in different conversations described as one of the best single-player Source mods of all time… As I’ve come to learn, what I was thinking is the original Nightmare House, while what people love is Nightmare House 2.
Which is where Nightmare House: The Original Mod comes in to clear things up a bit. Released as a free game on Steam, partially to promote the development of a complete remake of this mod, this game combines both of the original Nightmare House mods into one experience. With the original mod serving as a “Prologue” and the praised Nightmare House 2 taking up the most of your playtime. As far as I’m aware, apart from many quality of life tweaks allowed by a standalone release, both mods are presented almost exactly as is with only minor changes.
Думки про: Nightmare House: The Original Mod
Однією з головних причин того, чому In Sound Mind мене так приємно здивувала, було те, що гру розробляла команда, які до цього робили Nightmare House. Цей мод для Half-Life 2 за моїми спогадами був типовим жахливим горором, який любить несподівано кричати на гравця і робити найтупіші і найпримітивніші речі, які від жанру можна очікувати – прямо як це робить жахливий Cry of Fear. Але відгуки на мод були дуже позитивними і час від часу я бачив, як його описували як один з найкращих модів на Source… Як виявилось, мої спогади були правильні і я думав про Nightmare House, а хвалили люди Nightmare House 2.
З виходом Nightmare House: The Original Mod такої плутанини більше не буде. Це безкоштовний “ремастер” обидвох модів, який не потребує встановлення ігор від Valve, і розробники випустили його як рекламу повного рімейку, який зараз знаходиться в розробці. Перший мод тепер вважається “Прологом” сюжету, а Nightmare House 2 – основна гра. І наскільки я зрозумів, окрім купи різних виправлень проблем та маленьких покращень, обидва моди представлені в тому вигляді, в якому вони виходили раніше.
In love with: Slitterhead
Right from its initial announcement, Slitterhead was promising to be something special. The first title from a new studio formed by some of the key personnel who previously headed the original Silent Hill, the Siren series and Gravity Rush series had very little chance of being a “typical” game. I expected it to be at least a little bit jank and sometimes frustrating – and it is, – but I also expected to be amazed and excited. And I was. So while I can safely assume, Slitterhead might not “click” with a large amount of players, it is something to be experienced nonetheless.
Зачарований: Slitterhead
Ще з анонсу Slitterhead я очікував від гри приємних сюрпризів. Це перший проект студії, яку сформували деякі з ключових членів команди, які до цього працювали над першим Silent Hill, та серіями Siren і Gravity Rush, тому “типовою” гра не могла бути. Знаючи ці проекти, я також очікував, що гра буде трохи корява і дратуюча, в чому виявився правим. Але також я очікував, що гра мене вразить. І з цим розробники теж впорались. Slitterhead багато кому може здатись занадто “дивною” грою, але пограти в неї в будь-якому випадку варто.
Thoughts on: Silent Hill 2 (2024)
I still find it odd that Silent Hill 2 got remade. Original game was such a surprise to those who played the first game, but that one did not get a remake and is still exclusive to PlayStation 1. When I revisited both Silent Hill and Silent Hill 2 last year it felt “right” to play them in sequence, despite no direct story connection between the games. But that is far from the only reason I wasn’t exactly sure about what to expect from this new game. The franchise has been dead for over a decade and apart from few bright spots here and there, Silent Hill began losing relevance with SH4, 20 years ago. Was there even a point in reviving the franchise not just with a remake, instead of a new game, but also a remake of one of the most praised games in history?..
Well, whatever the case, Silent Hill 2 (2024) is here now. And it’s… alright, actually. I can see lots of people loving this game much more than the original. But only time will tell, if the remake will have the same “timeless” appeal. I have my doubts.
Думки про: Silent Hill 2 (2024)
Все ще дивно, що у Silent Hill 2 тепер є рімейк. Оригінальна гра була справжнім сюрпризом для тих, хто проходив першу частину, але у неї нема рімейку і гру можна пройти лише на першій PlayStation. Минулого року, коли я заново пройшов і перший Silent Hill, і потім Silent Hill 2, проходити їх підряд було дуже приємно, хоча за сюжетом ігри взагалі не пов’язані. Та це не єдина причина, чому в мене були сумніви про цей рімейк. Серія вмерла більше десятка років тому. Та й в цілому, окрім рідких приємних винятків, в серію перестали вірити ще з SH4, а це 20 років тому. Чи варто було підходити до відновлення серії через рімейк, а не нову гру? Причому, рімейк однієї з найвідоміших ігор в історії?..
Але пізно про це думати, бо Silent Hill 2 (2024) вийшла. І виявилась доволі непоганою грою. Я навіть очікую, що великій кількості людей ця гра сподобається більше за оригінал. Але лише з часом стане видно, чи зможе рімейк бути актуальним навіть через 20 років. Я сумніваюсь.
Thoughts on: Sylvio: Black Waters
About 9 years ago a very unique and underappreciated game by the name of Sylvio was released. It dealt with a really curious concept of EVP – Electronic Voice Phenomena and made for a really cool and creepy ghost horror adventure with light combat mechanics. It had just the right amount of ambition for the one-person development team at Stroboskop, so while it was somewhat ugly looking and had lots of minor frustrating issues and bugs, the experience was unlike any other so the game was worth playing anyway. The game was to be followed up by an equally ambitious sequel that would move EVP research from audio to video, but, sadly, the Kickstarter campaign to support the development failed. Sylvio 2 that we got two years later was simplified in most ways in comparison to the original and while it still had cool ideas (and one of its sequences with spectrograms still gives me nightmares), it was somewhat disappointing. A few years after the release of Sylvio 2, the developer decided to stop making games.
However, the rise of the “Haunted PS1 Demo Disc” and “Dread X Collection” communities, releasing short form horror titles, got Stroboskop excited again and after participating in Dread X Collection 5 with the short title “Karao”, they’ve decided to return to bigger games with this new release of Sylvio: Black Waters. Which I’m very happy about… yet I can’t say that the resulting game is very good.
Думки про: Sylvio: Black Waters
Близько 9 років тому вийшла дуже унікальна і недооцінена гра Sylvio. Її акцентом був “феномен електронного голосу” і ґеймплей був побудований на дослідженні локацій, в яких вам інколи треба було стикатись з привидами. Гра була достатньо амбіційною, як для команди Stroboskop, яка складається з однієї людини, але не дивлячись на те, що виглядала вона не дуже красиво і мала купу різних проблем та багів, я все одно дуже рекомендував в неї пограти, і рекомендую досі. Після виходу проекту, розробник почав збирати гроші на Kickstarter для розробки продовження, в якому акцент був повинен зміститись з аналізу аудіо на відеозаписи, але на жаль проект не зміг досягнути своєї мети. І замість цього, розробник зробив більш урізану за амбіціями Sylvio 2, яка вийшла через два роки. В ній все одно вистачало прикольних ідей (і від одного з моментів зі спектрограмами мені досі моторошно), але гра була набагато простіша в порівнянні з оригіналом. І через декілька років після виходу гри, розробник вирішив, що втомився від розробки ігор.
Але за останні декілька років купа малих інді студій та розробників почали випускати різні колекції маленьких горор ігор, такі як Haunted PS1 Demo Disc” чи “Dread X Collection”, що надихнуло Stroboskop на повернення в розробку. І після створення Karao для Dread X Collection 5, розробник вирішив повернутись до більш “великих” ігор з новою частиною серії Sylvio: Black Waters. Чому я дуже радію, хоч і гра вийшла не найкраща.