For years now I’ve been told how Forza Horizon series are “arcade racing”, a type of racing games that defined the 1990s and most of 2000s, the one I used to like a lot. And for years I didn’t believe people and refused to try them out for myself. Well, now that I’ve played Forza Horizon 5, I feel much better knowing that I was right – it’s not an arcade racing game, not what it used to mean. And while it’s a pretty good title in many ways, and I’ve had a fair bit of fun playing the game, it also made me feel very depressed about the current state of the genre I used to find so relaxing.
Tag: DLC
Думки про: Forza Horizon 5 (з 2 доповненнями)
Роками мені казали, що серія Forza Horizon – це “аркадні гонки”. Це був мабуть найпопулярніший тип гоночних ігор в 90их та 00их, і я обожнював в них грати. Роками я не вірив цим твердженням і відмовлявся грати в серію, аж поки не вирішив пограти в Forza Horizon 5. І тепер я знаю, що був правий і ця серія дійсно не “аркадна”, хоча б в тому сенсі, що це означало раніше. І хоча гра все одно доволі прикольна, і мені в цілому багато що в ній сподобалось, в результаті я все одно засмучений станом жанру на сьогодні та сумую за часами, коли знаходив його розслаблюючим.
Disapprove: Final Fantasy XVI (with DLCs)
As I was going though Final Fantasy XVI, struggling not to fall asleep, I kept asking myself – how could this happen? How did they manage to make a game that has genuinely good writing and premise, yet such a boring story? How did they finally nail the mix of hack and slash and turn-based combat in Final Fantasy VII Remake only to then go back to the Final Fantasy XV combat and make it even more uninteresting? How did they make a game with so much potential to be fresh and exciting to be so much of a slog to play? Yet I continued my playthrough, as I always do with Final Fantasy games, and wondered if the game will end up being something that can be recommended or not.
Розчарування: Final Fantasy XVI (з DLC)
Я проходив Final Fantasy XVI, намагаючись при цьому не заснути, і не міг зрозуміти, що трапилось. Як так вийшло, що сценарій написаний дуже якісно, але сюжет нудний? Чому розробники нарешті навчились робити класну суміш hack and slash та покрокових елементів бою в Final Fantasy VII Remake, але для цієї гри за основу знову взяли Final Fantasy XV, і зробили систему ще менш цікавою? Як можна було з таким потенціалом зробити щось свіже створити гру від якої втомлюєшся? Але це Final Fantasy, тому я грав далі і намагався передбачити, якою буде моя фінальна думка про проект.
Happy about: Remnant II (with all DLCs)
A few months ago I’ve decided to finally give Remnant: From the Ashes a go and found it surprisingly good and highly enjoyable. A unique mix of a third person shooter, Diablo II-like action RPG and some Soulslike elements, it was a fun experience from start to finish, despite having plenty of budget-related compromises. Afterwards, I’ve decided to wait until its sequel will get all of the planned DLCs out before giving it a go, hoping that it will turn out to be a straight improvement over the predecessor. Sadly, that isn’t the case and while Remnant II is still an enjoyable game, for all of its improvements it also takes a few steps sideways and back.
Радий: Remnant II (з усіма DLC)
Декілька місяців тому я вирішив нарешті пограти в Remnant: From the Ashes, і гра виявилась дуже прикольною. Хоча ця унікальна суміш шутеру від третьої особи, Diablo II-подібної action RPG і деяких Soulslike елементів явно була зроблена на обмеженому бюджеті, грати в неї було дуже весело. Після проходження гри я вирішив не одразу грати в її продовження, а спочатку почекати, поки воно отримає всі заплановані DLC і очікував від продовження гри, яка буде в усьому кращою. На жаль, Remnant II краще не в усіх елементах, і деякі з рішень в ній роблять її трохи гірше. Але грати в неї мені все одно дуже сподобалось.
Happy about: Remnant: From the Ashes (Complete Edition)
I have to give it to Gunfire Games – they seem to be a highly adaptable studio. Founded in 2014 by parts of the team who worked on Darksiders franchise in the by then defunct Vigil Games, I’m sure their original desire was to immediately go into creating Darksiders III. But they’ve adapted to the realities of the market and to built portfolio and keep the studio alive created several VR projects for the then booming initial wave of VR popularity brought in by Oculus Rift. One of which was called Chronos that played like a tough hack and slash inspired by Souls-like games and featured a setting that included both fantasy and post-apocalyptic Earth imagery, which they’ve already played with a lot for Darksiders. This also allowed them to get better acquainted with Unreal Engine 4 which they then used to create a visually beautiful (but incredibly frustrating and unfun) Darksiders III. And to follow that project up, they’ve seemingly decided to experiment with the third person shooting mechanics (as one of the Horseman – Strife, – is a gun user) while reusing a lot of the resources they’ve managed to create up until that point and created a genuinely clever mix of different genres – Remnant: From the Ashes. That also served as a sequel to Chronos (later to be re-released for flat screens as Chronos: Before the Ashes).
And it is really bizarre how they’ve seemingly just experimented and scrambled a bunch of ideas together from what they had on a rather low budget only to create their best game up until that point.
Read more“Happy about: Remnant: From the Ashes (Complete Edition)”
Радий: Remnant: From the Ashes (Complete Edition)
За що я дуже поважаю Gunfire Games, так це за їх здібність адаптуватись під ситуацію. Студію сформували в 2014 році люди, які до цього працювали в Vigil Games над серією Darksiders і я певен, що вони одразу хотіли почати робити Darksiders III. Але вони врахували потреби ринку і спочатку почали будувати собі нову репутацію та заробляти більш простими проектами, які вони зробили під першу хвилю популярності сучасного VR, а конкретно під Oculus Rift. Одним з цих проектів був Chronos – складна hack and slash Souls-подібна гра, в світі якої була суміш фентезі та пост-апокаліпсісу, що вони до цього робили в Darksiders. З цими проектами, вони набили собі руку в створенні ігор під Unreal Engine 4 і потім їм випала можливість створити дуже красиву (але неймовірно неприємну для проходження) Darksiders III. Після чого, вони вирішили проекспериментувати і зробити шутер від третьої особи (можливо тому що один з ключових персонажів Darksiders з пістолетами), використовуючи якомога більше напрацьованих матеріалів з уже існуючих проектів. І в результаті цього вийшла дуже незвична суміш багатьох жанрів – Remnant: From the Ashes. Яка також виявилась продовженням Chronos (цю гру потім перевидадуть для звичайних моніторів як Chronos: Before the Ashes).
Тому мені особливо цікаво бачити, як цей результат повторного використання ідей та різних експериментів став найкращою грою студії на момент виходу гри.
Read more“Радий: Remnant: From the Ashes (Complete Edition)”
Happy about: The Talos Principle 2 – Road to Elysium
The Talos Principle 2 was easily one of my favorite game releases of 2023. Wonderfully paced, wittily written and well-balanced in terms of difficulty, the first person puzzle game was an improvement in my eyes over the already amazing original game. That did get a well received epilogue DLC Road To Gehenna half a year after its release. So, I guess, it only makes sense that half a year after the release of the sequel it receives its own DLC – Road to Elysium. And while I doubt it will get as well received, it’s a really fun three piece addition to an already wonderful title.
Read more“Happy about: The Talos Principle 2 – Road to Elysium”
Радий: The Talos Principle 2 – Road to Elysium
The Talos Principle 2 була однією з моїх найулюбленіших ігор 2023-го. Майже все в ній мені сподобалось – чудовий темп, дотепний сценарій, гарно продумана складність загадок і хоча першу частину серії вже було легко рекомендувати, це продовження було навіть краще. Для оригіналу через пів року після релізу виходило DLC Road To Gehenna, тому ні для кого не повинно було стати сюрпризом, що через пів року після виходу сіквелу для нього теж буде DLC – Road to Elysium. І навіть якщо з часом це доповнення не будуть згадувати з такою ж любов’ю, як Road To Gehenna, в нього все одно варто пограти.