Half a year ago I was revisiting the Metal Gear series with the Master Collection Vol. 1 that is now finally in a good state, and was pleasantly surprised by my experience with MGS3. Up until that playthrough, I had more respect for the entry than love and have far preferred the first and the second games. But the replay has shown Snake Eater in a new light to me, which was one of the main reasons I’ve decided to grab Metal Gear Solid Δ (Delta): Snake Eater. At the end of that previous review I wondered if Delta will be the better way to experience the game. And now I can definitively say – yes.
Зачарований: Metal Gear Solid Δ: Snake Eater
Півроку назад я знову проходив частини серії Metal Gear в перевиданні Master Collection Vol. 1, яке на той момент нарешті оновили до достатньо робочої версії, і був дуже приємно здивований MGS3. До того проходження, я скоріше більше поважав цю частину, аніж любив і перша та друга мені подобались більше. Але тут я несподівано побачив Snake Eater новим поглядом, що й стало головною причиною для мене придбати Metal Gear Solid Δ (Delta): Snake Eater. В кінці мого огляду на перевидання оригінальної гри я задався питанням, чи не стане Delta кращою версією, щоб проходити гру. Тепер я маю відповідь – стане.
Quick thoughts on: Indiana Jones and the Great Circle: The Order of Giants
It’s been almost a year since the release of Indiana Jones and the Great Circle. A game that I liked a lot, but also felt like it was a bit too long and too ambitious and in the end didn’t quite scratch the same itch as the classic The Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay. And as the time went by, I found myself rarely remembering the title, which was a bit sad to realize. Nonetheless, it was and still is a unique game for modern gaming market, so I was still looking forward for its only announced DLC – The Order of Giants. This DLC is finally out and… it’s fine. And also somewhat pointless.
Read more“Quick thoughts on: Indiana Jones and the Great Circle: The Order of Giants”
Кілька думок про: Indiana Jones and the Great Circle: The Order of Giants
Вже пройшов майже рік з тих пір, як я пройшов Indiana Jones and the Great Circle. Гра мені дуже сподобалась, але також здалась занадто довгою і амбітною, в результаті чого, вона не настільки запам’яталась як класична The Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay. І чим далі, тим менше я думаю про цю гру, що доволі сумно. Але вона все одно варта свого часу і унікальна, як для сучасного ринку, тому мені було цікаво пограти в нове і єдине сюжетне DLC – The Order of Giants. Яке виявилось… якісним. І не дуже потрібним.
Read more“Кілька думок про: Indiana Jones and the Great Circle: The Order of Giants”
Thoughts on: Gears of War: Reloaded (campaign only)
Gears of War was quite an influential and important release. It paved the way for the cover-based shooters (while itself being influenced by Resident Evil 4), continued the popularity of cooperative titles while also fortifying the popularity of Xbox as the main console for multiplayer gaming. It became one of the main reasons for Unreal Engine 3 dominance during its era and turned Epic Games from a cool tech company popular mostly with PC multiplayer people into a household name. And is also a game I never particularly cared about. I played it in 2007 when it got ported to PC and found it to be quite tedious and, quite frankly, hideously ugly. After which I have proceeded to ignore the franchise right up until Gears 5, which I did play and enjoy. But it’s not like I was not curious about the other entries or even revisiting the original eventually, so I’m glad that a much better option now exists with Gears of War: Reloaded. A game that still uses Unreal Engine 3, but runs well on modern hardware and doesn’t look disgustingly greyish brown.
Read more“Thoughts on: Gears of War: Reloaded (campaign only)”
Думки про: Gears of War: Reloaded (лише кампанію)
Gears of War була дуже важливою грою. Саме ця гра зробила шутери з укриттями популярними (а сама розвила ідеї, які вперше з’явились в Resident Evil 4), підсилила популярність кооперативних режимів і платформи Xbox, як головної консолі для мультиплеєру. Гра також показала потенціал рушія Unreal Engine 3, який став найголовнішим ігровим рушієм того покоління. І перетворила Epic Games з компанії здебільшого відомої для мультиплеєрних ПК гравців на відому для величезного кола людей компанію. І ще, це гра, яка мені ніколи сильно не подобалась. Я пройшов ПК версію в 2007-ому, коли вона вийшла на рік пізніше консольної, і вона мені здалась дуже нудною і неймовірно некрасивою. Тому я ігнорував цю серію аж до виходу Gears 5 на ПК, в яку я пограв, і яка мені сподобалась. Але мені було достатньо цікаво, щоб хоча б інколи слідкувати за тим, що інші кажуть про серію і задумуватись колись пограти в усі частини. На щастя, тепер мені не треба грати в оригінальну версію, бо вийшла Gears of War: Reloaded. Яка все ще використовує Unreal Engine 3, але перероблена для сучасного заліза і не виглядає як сіро-коричнева мильна каша.
Read more“Думки про: Gears of War: Reloaded (лише кампанію)”
O tempora: Gex Trilogy
O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.
My taste in platformers is something some consider unnatural. Despite growing during the era when platforming games of many variations were the dominant genre of games, there were not that many I actually liked. Mario games? Nope. Sonic games? Kinda, but not really my thing. Mega Man? Nah. Classic Castlevania titles? Also no. I admire and respect a lot of entries in those series, but the closer it gets to being just a platformer or action platformer, the less likely I am to enjoy the game, usually. Especially with 2D ones. Exploration focused games, like so called “metroidvanias” I do love. But if it’s just about jumping or jumping and shooting, especially if the game is supposed to be challenging – not for me.
And while there are a lot more 3D platformers that I like, it’s not a gigantic list as well. It lacks Mario, for example. But it does include Gex: Enter the Gecko – a game I have considered to be my favorite 3D platformer for the longest time. So when this game, as part of the “whole” “Trilogy” of Gex games was announced to be re-released, I was super excited. It didn’t need to be a remaster or a remake, just a very good re-release (emulated or not) of the original titles. Gex Trilogy is not quite there, though I’m still happy it exists.
О часи: Gex Trilogy
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Мої смаки з платформерами доволі специфічні. Хоча я і ріс в епоху, коли саме цей жанр був найпопулярнішим, дуже мало з них мені подобаються. Серія Mario? Ні. Sonic? Трохи, але не моє. Mega Man? Теж ні. Класичні Castlevania? Мимо. Я поважаю більшість ігор з цих серій, але чим ближче гра механічно до просто платформера чи екшен платформера, тем менше мені цікаво грати. Особливо коли вони в 2D. Ігри про дослідження (так звані “metroidvania”) я обожнюю, але коли треба стрибати чи стрибати та стріляти і це ще й зроблено так, щоб було складно, то явно не для мене.
Серед 3D платформерів я знаходив більше проектів, які мені подобаються, але не набагато. Маріо в цьому списку все одно нема. Але є Gex: Enter the Gecko – гра яку я роками вважав своєю найулюбленішою грою з жанру. Тому, коли анонсували “трилогію”, частиною якої вона типу є, в перевиданні, я дуже зрадів. Мені не потрібен ремастер чи рімейк, достатньо просто якісного перевидання (навіть на емуляторі). Gex Trilogy цю задачу виконало задовільно.
Happy about: Caput Mortum
Imagine the look of an early 2000s horror themed FPS mixed with elements of King’s Field and Penumbra, all wrapped in influences of Call of Cthulhu: Dark Corners of the Earth, with a pinch of mood of Arx Fatalis and Clive Barker’s Undying. This is a lot of references, but the idea here is that Caput Mortum is a freshly released horror themed action adventure game, but it feels like it could come out back in 2003 and feel right at home there. I mean it in the best sense. And while the game is quite short, it uses its runtime exceptionally well.
Радий: Caput Mortum
Уявіть собі FPS з горор тематикою початку 2000-их, в якому також є елементи King’s Field та Penumbra, атмосферою все нагадує Call of Cthulhu: Dark Corners of the Earth, і в додаток до цього можна побачити ідеї з Arx Fatalis та Clive Barker’s Undying. Це дуже багато дуже різних прикладів, але цим я хотів показати, що Caput Mortum хоч і є тільки що випущеною action adventure з горор тематикою грою, але якби вона вийшла десь в році 2003-ому, ніхто б не здивувався. І хоча гра дуже коротка, вона чудово використовує свій час.