After hearing a lot of good things about Onimusha series for over a decade, but only having played Onimusha 3 (because it had a PC port), I was extremely happy to have finally played Onimusha: Warlords six years ago. It hasn’t aged as good as I have hoped but was still a very cool action adventure hack and slash title that did feel a bit like “Resident Evil with swords” as it was originally intended to be. I was hoping that Capcom would continue with remasters of these titles and it did happen (plus, we’re getting a completely new entry next year). Onimusha 2: Samurai’s Destiny is now also remastered and available on modern platforms. A game I’ve heard good things about… Turns out it’s hot garbage.
Розчарування: Onimusha 2: Samurai’s Destiny
Я довго слухав про те, яка Onimusha класна серія, але сам в свій час грав лише в Onimusha 3 (бо вона була на ПК). Але потім вийшов ремастер Onimusha: Warlords і шість років назад, я нарешті пройшов першу гру. Вона виявилась трохи застарілою, але все одно залишалась дуже прикольною action adventure hack and slash, яка (як розробники і планували) відчувалась як “Resident Evil, але з мечем”. Я сподівався, що Capcom продовжать перевидавати цю серію, але вони пішли навіть далі і наступного року повинна вийти нова частина. Разом з анонсом якої також анонсували ремастер Onimusha 2: Samurai’s Destiny. Я багато позитивного чув і про цю гру, яка, на практиці, виявилась дуже поганою.
Thoughts on: The Last of Us Part II (Remastered)
After dragging myself through The Last of Us Part I two years ago, I have once again forced myself to go through its sequel now that it has been released on PC. I didn’t like the original game much, but it was an important title to learn from, mostly storytelling wise, and I was somewhat curious about how the sequel could improve upon the foundation. In the end, while I didn’t like The Last of Us Part II all that much either, I did find it to be an overall better game.
Думки про: The Last of Us Part II (Remastered)
Два роки тому я заставив себе пройти The Last of Us Part I. Тепер я зробив теж саме з продовженням, раз воно нарешті вийшло на ПК. Перша частина мені не сильно сподобалась, але гра була впливовою та важливою, особливо з точки зору як ігри можуть розповідати історії. І мені було трохи цікаво, чи буде сіквел краще. The Last of Us Part II дійсно краще, але теж мені не дуже сподобалась.
Thoughts on: Old Skies
If you like point and click adventure games, you have seen the Wadjet Eye Games logo at least once or twice in the past 15 years. They have developed and published some of the best adventures of the past decade and have been one of the most prominent users of Adventure Game Studio. And ever since I’ve decided to try the Blackwell series back in 2013, I was never disappointed with a release developed by them since. Even when it was short and simple like The Shivah or The Blackwell Legacy, or as rough around the edges as Blackwell Unbound. Their Unavowed from 6 years ago is easily one of my favorite adventure game titles ever. So to say that I was excited about Old Skies is to say nothing. And yet, somehow, this game was easily the least enjoyable title from Wadjet Eye Games I’ve played.
Думки про: Old Skies
Якщо вам подобаються point and click пригоди, то ви гарантовано бачили логотип Wadjet Eye Games хоча б один раз за останні років 15. Вони розробили та видали декілька одних з найкращих представників жанру за останнє десятиріччя і залишаються мабуть найвідомішими користувачами Adventure Game Studio. І з моменту, як я вперше вирішив пройти серію Blackwell в 2013 жоден розроблений ними проект мене не розчаровував. Навіть більш короткі та прості проекти типу The Shivah або The Blackwell Legacy, або менш продумані як Blackwell Unbound були прикольні. А Unavowed я навіть 6 років потому вважаю однією з найкращих пригодницьких ігор за всю історію. Це я пояснюю для того, щоб було зрозуміло які очікування в мене були від Old Skies. І для контексту, коли я кажу, що грати в цю гру мені не дуже сподобалось.
Thoughts on: Rosewater
After having played and enjoyed Lamplight City 5 years ago, I was curious to check a new game from the same developers set in the same alternate history world. I did expect that, as with their previous projects not being American, will affect my liking or understanding of some elements. While additionally, this time is was to be a wild west themed game – something I was never a huge fan of either. But Grundislav Games have shown an incredibly fresh and very non-linear approach to designing adventure titles, so I was interested nonetheless. And while Rosewater is, in my opinion, a weaker overall experience than Lamplight City, it has a lot of wonderful elements that may interest you.
Думки про: Rosewater
Я із задоволенням пройшов Lamplight City 5 років тому, тому наступний проект цих розробників в альтернативній історії Америки мені було цікаво спробувати. Хоч я і розумів, що оскільки я не звідти, то багато що не зовсім зрозумію, і плюс, цього разу гра ще й була в стилі вестерну, а вестерни мені не те щоб сильно подобались. Але Grundislav Games підходять до пригодницьких ігор з дуже свіжим поглядом і люблять мати купу нелінійності, тому я був певен, що грати мені все одно сподобається. Rosewater в цілому більш слабкий за Lamplight City проект, але тут все одно вистачає цікавих ідей.
Thoughts on: Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii
Ever since I’ve started my Like a Dragon journey with Yakuza 0 release on PC, every new release from the Ryu Ga Gotoku Studio would be at least curious. Some of them were a genuine joy to play. Some were just fun. Some I didn’t like that much, but they usually had something about them that I’d grab onto. Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii is the first game in this run where I’m not sure what I was supposed to even get out of it. It’s certainly not bad, but also… What was the point?
Read more“Thoughts on: Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii”
Думки про: Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii
З початку моєї подорожі іграми серії Like a Dragon, яка стартувала з виходом Yakuza 0 на ПК, всі проекти від Ryu Ga Gotoku Studio мене хоч трохи дивували. Деякі були неймовірними. Деякі просто прикольними. Деякі були не дуже, але в них все одно знаходилось хоча б щось цікаве. Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii – перша гра від якої в мене нема емоцій. Вона точно не погана, але також незрозуміло… навіщо вона взагалі існує?
Read more“Думки про: Like a Dragon: Pirate Yakuza in Hawaii”