Klardendum – Page 12 – Kain Klarden's gaming and variety blog. | Кейн Кларден і його блог про ігри і всілякі інші штуки..

O tempora: Grand Theft Auto: Vice City – The Definitive Edition

18/05/2025 18/05/2025

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

While Grand Theft Auto has existed since 1997 and a lot of its basic structure and ideas remained the same to this day, Vice City was an important milestone in its development. Still full of crazy arcade-style elements, this was the first game to try focusing on a story, interesting characters and gameplay that was “grounded enough”. The second game of the “3D era”, a considerably smaller in scope follow up to GTAIII, it used to be my favorite entry in the series. And while revisiting it with the updated and extremely flawed Definitive Edition, I was glad that it didn’t age that poorly.

О часи: Grand Theft Auto: Vice City – The Definitive Edition

18/05/2025 18/05/2025

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Хоча серія Grand Theft Auto існувала ще з 1997-го і більша частина її ключових елементів не змінились до сьогодні, Vice City була важливою частиною її еволюції. В цій грі все ще була купа шалених аркадних елементів, але саме з цієї частини Rockstar почали пробувати розповідати історії з цікавими персонажами і робити більш “реалістичний” ґеймплей. Це була друга гра ери 3D, і за розміром вона була відчутно менша за GTAIII. Та при цьому, я довго її вважав найулюбленішою в серії. І під час проходження гри знову, в доволі проблемній версії Definitive Edition, я був радий побачити, що гра все ще прикольна.

O tempora: Tomb Raider IV-VI Remastered

11/05/2025 11/05/2025

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Almost precisely a year ago, I’ve experienced Tomb Raider I-III Remastered collection and my thoughts on it were conflicted. One one hand, it was the best way to experience three classic titles in the influential franchise. On another – all games apart from the original weren’t that good and collection itself had some questionable choices made. As a result, I was quite curious about what Tomb Raider IV-VI Remastered could be, given that I already considered The Last Revelation the best classic TR title and liked most of Chronicles. These were the games I’ve played a lot and the games that, in my opinion, aged a lot better. The collection includes The Angel of Darkness as well, of course, that I did not expect much from this re-release, given how dreadful my first and only experience with the game was over 20 years ago. So, how did it go this time? In some ways worse with the collection itself raising a lot more questions.

О часи: Tomb Raider IV-VI Remastered

11/05/2025 11/05/2025

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Майже рівно рік тому я пройшов колекцію Tomb Raider I-III Remastered, яка викликала в мене змішані почуття. З одного боку, вона була найкращим способом пройти три класичні частини важливої ігрової серії. З іншої – лише перша частина була дійсно сильною, плюс сама колекція мала безліч проблем. Тому я сподівався, що потенційна колекція Tomb Raider IV-VI Remastered буде краще, бо The Last Revelation – моя улюблена класична частина, та й Chronicles прикольна гра. І з часом вони стали, як мені здавалось, не сильно гірше. В колекції також, правда, є і The Angel of Darkness, але від цього перевидання я багато не очікував – моє перше проходження гри в 2003-ому було жахливим і знову грати в неї я трохи боявся. Тож, якою насправді виявилась колекція? Багато в чому гіршою, на жаль і питань вона викликає немало.

Happy about: The Beekeeper’s Picnic – A Sherlockian Adventure

05/05/2025 05/05/2025

Over the years there have been plenty of Sherlock Holmes media, some of which attempted to be closer to the original works of Sir Arthur Conan Doyle and some tried to reinterpret the famous character. Having been a fan of the books since my childhood and lucky enough to have worked on two games based on the character as an adult, The Beekeeper’s Picnic – A Sherlockian Adventure caught my attention as a seemingly “wholesome” approach to the character, set during his retirement days. And now having played it – it really is very nice.

Радий: The Beekeeper’s Picnic – A Sherlockian Adventure

05/05/2025 05/05/2025

Існує величезна кількість творів про Шерлока Голмса, деякі з яких намагаються повторити стиль та атмосферу оригінальних творів сера Артура Конан Дойла, а деякі роблять щось зовсім нове. Я дуже любив оригінальні книги з дитинства і мав нагоду працювати над розробкою двох проектів про персонажа в дорослому віці, тому мене зацікавила The Beekeeper’s Picnic – A Sherlockian Adventure. Це дуже мила пригодницька гра про більш мирні роки життя персонажа, після того, як він пішов у відставку. І вона дуже прикольна.

In love with: The Roottrees are Dead

30/04/2025 30/04/2025

I hate to do it again, but… It really feels as if Return of the Obra Dinn was a monumental release. For how many fantastic investigative games existed prior to it, its influence on almost all best investigation focused adventure games since is impossible to miss. But that doesn’t mean that said titles lack identity – usually it’s the opposite and they feel fresh and unique, despite utilizing several key elements canonized by Obra Dinn. And The Roottrees are Dead is no exception – this game pulls more direct influences from the older adventure games that presented themselves as real crime dossiers and asked you to use actual internet websites to unravel its mysteries. And it’s really awesome.

Зачарований: The Roottrees are Dead

30/04/2025 30/04/2025

Я не хочу знову підіймати це порівняння, але… Return of the Obra Dinn була неймовірно важливою грою і чим далі, тим більше це видно. Чудові ігри про розслідування існували і до неї, але після її виходу, майже всі проекти хоча б частково були зроблені під її впливом. Але вплив це не погано, бо найкращі приклади цих проектів також мали достатньо унікальних ідей, щоб не відчуватись просто повторенням. Саме до таких ігор і можна віднести The Roottrees are Dead, в якій легко впізнати Obra Dinn, але при цьому вона більше нагадує старі пригодницькі ігри, які подавали себе як справжнє розслідування і вимагали від вас використання інтернету в пошуках інформації.

O tempora: Sonic Origins Plus

24/04/2025 24/04/2025

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

I watched my friends play Sonic games a lot, I played Sonic games a fair bit, the style, the soundtracks, the Knuckles himself… So many memories about these games that… I don’t love that much, if I’m honest. I’m not much into platforming games in general, unless they focus on exploration and/or puzzle solving, so despite the era of games I grew up with having so many great (and not great) examples of the genre, I didn’t play a lot of them much or at all. But after replaying Sonic Generations for the Sonic X Shadow Generations release that I really liked, I was in the mood for more Sonic. So after giving Frontiers a try and getting frustrated with it after a few hours (even though it has so many things done so well), I’ve decided to finally play Sonic Origins with the Plus expansion. And this return to the classics was somewhat predictable, but still necessary for me.

О часи: Sonic Origins Plus

24/04/2025 24/04/2025

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Я дивився як мої друзі проходили ігри про Соніка, сам грав в багато з них, мені подобаються саундтреки, стиль, найкращий хлопець Наклз… В мене багато класних спогадів про ці ігри, які, насправді, не настільки й сильно мені подобались. Бо я не великий любитель платформерів, окрім тих, які про дослідження чи загадки, тому величезна кількість ігор мого дитинства були “не для мене”. Але після повторного проходження Sonic Generations, перед написанням огляду на оновлене видання Sonic X Shadow Generations, яке мені сподобалось, в мене з’явився настрій на синіх їжаків. Тому я спочатку спробував пройти Frontiers, який, на жаль, я закинув (там багато класних ідей, але також немало поганих). А потім в Sonic Origins з доповненням Plus. І відчуття від цього повернення в класику були передбачуваними, але це треба було зробити.

Read more“О часи: Sonic Origins Plus”