Reviews – Page 3 – Klardendum

Thoughts on: Nightmare House: The Original Mod

07/01/2025 07/01/2025

One of the main reasons In Sound Mind was such a pleasant surprise to me a few years ago was because I heard it was from the team who made Nightmare House. In my memory, Nightmare House was a very annoying jump scare Half-Life 2 mod that was of the same obnoxious horror design mentality as something like Cry of Fear. But then, I saw a lot of people speak of that mod with genuine admiration and it popped up in different conversations described as one of the best single-player Source mods of all time… As I’ve come to learn, what I was thinking is the original Nightmare House, while what people love is Nightmare House 2.

Which is where Nightmare House: The Original Mod comes in to clear things up a bit. Released as a free game on Steam, partially to promote the development of a complete remake of this mod, this game combines both of the original Nightmare House mods into one experience. With the original mod serving as a “Prologue” and the praised Nightmare House 2 taking up the most of your playtime. As far as I’m aware, apart from many quality of life tweaks allowed by a standalone release, both mods are presented almost exactly as is with only minor changes.

Думки про: Nightmare House: The Original Mod

07/01/2025 07/01/2025

Однією з головних причин того, чому In Sound Mind мене так приємно здивувала, було те, що гру розробляла команда, які до цього робили Nightmare House. Цей мод для Half-Life 2 за моїми спогадами був типовим жахливим горором, який любить несподівано кричати на гравця і робити найтупіші і найпримітивніші речі, які від жанру можна очікувати – прямо як це робить жахливий Cry of Fear. Але відгуки на мод були дуже позитивними і час від часу я бачив, як його описували як один з найкращих модів на Source… Як виявилось, мої спогади були правильні і я думав про Nightmare House, а хвалили люди Nightmare House 2.

З виходом Nightmare House: The Original Mod такої плутанини більше не буде. Це безкоштовний “ремастер” обидвох модів, який не потребує встановлення ігор від Valve, і розробники випустили його як рекламу повного рімейку, який зараз знаходиться в розробці. Перший мод тепер вважається “Прологом” сюжету, а Nightmare House 2 – основна гра. І наскільки я зрозумів, окрім купи різних виправлень проблем та маленьких покращень, обидва моди представлені в тому вигляді, в якому вони виходили раніше.

In love with: Slitterhead

02/01/2025 02/01/2025

Right from its initial announcement, Slitterhead was promising to be something special. The first title from a new studio formed by some of the key personnel who previously headed the original Silent Hill, the Siren series and Gravity Rush series had very little chance of being a “typical” game. I expected it to be at least a little bit jank and sometimes frustrating – and it is, – but I also expected to be amazed and excited. And I was. So while I can safely assume, Slitterhead might not “click” with a large amount of players, it is something to be experienced nonetheless.

Read more“In love with: Slitterhead”

Зачарований: Slitterhead

02/01/2025 02/01/2025

Ще з анонсу Slitterhead я очікував від гри приємних сюрпризів. Це перший проект студії, яку сформували деякі з ключових членів команди, які до цього працювали над першим Silent Hill, та серіями Siren і Gravity Rush, тому “типовою” гра не могла бути. Знаючи ці проекти, я також очікував, що гра буде трохи корява і дратуюча, в чому виявився правим. Але також я очікував, що гра мене вразить. І з цим розробники теж впорались. Slitterhead багато кому може здатись занадто “дивною” грою, але пограти в неї в будь-якому випадку варто.

Read more“Зачарований: Slitterhead”

Happy about: Indiana Jones and the Great Circle

28/12/2024 28/12/2024

Back in 2009 MachineGames was formed by people who decided to leave Starbreeze Studios after completing work on The Chronicles of Riddick: Assault on Dark Athena – a good expanded version of the already fantastic Escape from Butcher Bay they’ve worked on 5 years prior. The title, that remains one of the best examples of a movie license game, was an incredible mix of different genres and somewhat of an “immersive sim-lite” and managed to perfectly replicate the mood and the style of Riddick movies in an interactive form. However, as MachineGames they’ve worked on titles that were a bit more conventional. While Wolfenstein: The New Order (and The Old Blood to a degree) had its share of curious and unorthodox decisions for an FPS game, it was still a more or less straightforward FPS. While Wolfenstein II: The New Colossus and Wolfenstein: Youngblood were showing them going an even more conventional and boring route, including a lot of very generic live service and looter shooter elements into the game.

Indiana Jones and the Great Circle was meant to be different. An unofficial return to the ideas of Riddick and The Darkness, of sorts. And while it doesn’t stick the landing, it mostly gets there.

Радий: Indiana Jones and the Great Circle

28/12/2024 28/12/2024

В уже далекому 2009-ому студія MachineGames була створена командою людей, які покинули Starbreeze Studios після закінчення роботи над The Chronicles of Riddick: Assault on Dark Athena – чудового доповненого видання неймовірної Escape from Butcher Bay, яку вони випустили за 5 років до того. Гра залишається одним з найкращих прикладів “гри по кіно ліцензії” та вмістила в собі купу різноманітних жанрів і працювала як трохи спрощена immersive sim гра. Яка при цьому ще й ідеально відтворювала настрій фільмів про Ріддіка, але в інтерактивному форматі. Але як студія MachineGames, команда працювала над більш “звичайними” проектами. І хоча Wolfenstein: The New Order (і трохи The Old Blood) мала купу неординарних рішень, як для FPS, вона все одно доволі чітко слідувала канонам жанру. Тоді як Wolfenstein II: The New Colossus та Wolfenstein: Youngblood виявились ще більш нецікавими проектами, які при цьому ще й купу “популярних” для ринку елементів мали, типу live service підходу.

З Indiana Jones and the Great Circle вони пішли іншим шляхом. Це неофіційне повернення до ґеймплейних основ Riddick та The Darkness, яке майже працює. Але робить багато помилок.

Happy about: OneShot: World Machine Edition

23/12/2024 23/12/2024

OneShot has been originally released about 10 years ago as a freeware game made with RPG Maker 2003. It continued the wave of the games that were designed to provide experience inside and outside of the game window, like creating new files on player computer and changing the wallpaper, like it was already done in other well known titles like IMSCARED. And its biggest gimmick was in the title – you only had one shot at finishing the game. If you did something incorrectly, the game would become permanently unwinnable and you also could not replay the game from the start once you’ve finished it. Well… in theory – in reality you could make it work again, but the concept was still bold and the tone of the game was hopeful, but bleak and horror themed.

Then two years later a commercial version of the game was released, that started moving away from the whole “One shot at it” concept, but had even more crazy fourth wall breaking shenanigans and a bigger game world with more characters. Another year later, a “true ending” path was added as a big update to said version that I personally had a lot of problems with back when I reviewed the game. Fast forward to 2022, World Machine Edition got released on consoles, recreating all of the fourth wall breaking experiences within a virtual Operating System and adding some additional details and switching a lot of the backend elements of the title. And now, in 2024, this version has arrived to PCs.

Радий: OneShot: World Machine Edition

23/12/2024 23/12/2024

OneShot вперше вийшла 10 років назад як безкоштовна гра на зроблена в RPG Maker 2003 і була продовженням хвилі “мета” ігор, ґеймплей яких не закінчувався вікном гри. Вона створювала нові файли на ПК, змінювала фон робочого столу і робила інші речі, які на той момент вже були популярні в IMSCARED. А головна фішка проекту була в назві – у вас був лише один шанс пройти гру. Зробили щось, що гра прямо заборонила – гру стає неможливо пройти. А коли гра пройдена, то вона залишається такою назавжди… В теорії – насправді ви, звичайно, могли знайти як повернути гру в початковий стан, але все одно ідея була дуже свіжою, тоді як атмосфера у неї класно змішувала горор і щось миле.

Два роки потому розробники вирішили випустити платну версію гри і вже тоді почали відмовлятись від ідеї того, що у вас лише “один шанс”. Але додали ще більше елементів, які виходили за межі вікна гри і додали купу нових персонажів та сюжетних елементів. Ще через рік цю версію оновили, додавши в неї “справжній фінал”, який можна було отримати при другому проходженні і саме на цю версію гри я давно писав огляд, який був доволі критичним. В 2022-ому році гра вийшла на консолях з назвою World Machine Edition, де всю гру перетворили на віртуальну операційну систему, щоб відтворити досвід з ПК на консолях. І в 2024-ому цю версію випустили на ПК.

Thoughts on: Death of the Reprobate

18/12/2024 18/12/2024

Well, I guess we got another painting-based Terry Gilliam-like animation game from Joe Richardson. Seven years after the funny Four Last Things and four years after the incredibly inventive The Procession to Calvary. It’s still silly, funny, visually clever and kinda fun. But this time it also seems somewhat unnecessary, a fact that the game itself acknowledges.

Думки про: Death of the Reprobate

18/12/2024 18/12/2024

Ну що ж, ось ще одна гра від Джо Річардсона з анімацією в стилі Террі Ґілліама. Через сім років після кумедної Four Last Things і чотири роки після винахідливої The Procession to Calvary. Ця гра теж кумедна і доволі непогана. Але цього разу є відчуття, ніби цей проект був не потрібний ні гравцям, ні розробнику.