Reviews – Page 3 – Klardendum

Thoughts on: Hebereke Enjoy Edition and Gimmick! Special Edition

24/09/2024 24/09/2024

A lot of people have nostalgy for games from Sunsoft and I can see why. However, for me it was never the case. I did play Blaster Master and perhaps Batman on NES a bit as a kid, but the only game of theirs I’ve played a lot was their PS1 Hard Edge/T.R.A.G. (which I do love). So, seeing the company return to making games recently and re-releasing their old classics on their own or through other companies wasn’t a big deal to me. I was curious, however, since some of their games are considered cult classics.

Two of such titles were re-released over the past two years in the new format that emulates the original NES game, but with cool quality of life editions and bonuses. These are Hebereke Enjoy Edition (known as Ufouria: The Saga in the European and Australasian release on NES) and Gimmick! Special Edition (also known as Mr. Gimmick in Scandinavian NES release). Which I was glad to finally play, because I don’t ever want to play them again.

Думки про: Hebereke Enjoy Edition та Gimmick! Special Edition

24/09/2024 24/09/2024

У багатьох гравців є ностальгічні спогади про проекти від Sunsoft, але не в мене. Я розумію звідкіля до цієї компанії є стільки любові, але окрім Blaster Master (і можливо Batman на NES), в які я трохи грав в дитинстві, єдиним проектом від студії, в який я раніше грав, була гра для PS1 – Hard Edge/T.R.A.G. (яку я обожнюю). Тому, коли компанія почала заново випускати свої старі ігри в нових версіях, я не звернув уваги. Але потихеньку почав цікавитись, бо їх часто обговорювали.

Дві з цих ігор вийшли за останні два роки в форматі емуляції оригінальних проектів з NES, але з купою додаткових зручних нових елементів. Перша гра це Hebereke Enjoy Edition (також відома, як Ufouria: The Saga в європейській та австралійській версіях для NES), а друга – Gimmick! Special Edition (також відома як Mr. Gimmick в скандинавському релізі для NES). Я радий, що пограв в обидва проекти, але ніколи більше в них грати не хочу.

Thoughts on: Sylvio: Black Waters

18/09/2024 18/09/2024

About 9 years ago a very unique and underappreciated game by the name of Sylvio was released. It dealt with a really curious concept of EVP – Electronic Voice Phenomena and made for a really cool and creepy ghost horror adventure with light combat mechanics. It had just the right amount of ambition for the one-person development team at Stroboskop, so while it was somewhat ugly looking and had lots of minor frustrating issues and bugs, the experience was unlike any other so the game was worth playing anyway. The game was to be followed up by an equally ambitious sequel that would move EVP research from audio to video, but, sadly, the Kickstarter campaign to support the development failed. Sylvio 2 that we got two years later was simplified in most ways in comparison to the original and while it still had cool ideas (and one of its sequences with spectrograms still gives me nightmares), it was somewhat disappointing. A few years after the release of Sylvio 2, the developer decided to stop making games.

However, the rise of the “Haunted PS1 Demo Disc” and “Dread X Collection” communities, releasing short form horror titles, got Stroboskop excited again and after participating in Dread X Collection 5 with the short title “Karao”, they’ve decided to return to bigger games with this new release of Sylvio: Black Waters. Which I’m very happy about… yet I can’t say that the resulting game is very good.

Думки про: Sylvio: Black Waters

18/09/2024 18/09/2024

Близько 9 років тому вийшла дуже унікальна і недооцінена гра Sylvio. Її акцентом був “феномен електронного голосу” і ґеймплей був побудований на дослідженні локацій, в яких вам інколи треба було стикатись з привидами. Гра була достатньо амбіційною, як для команди Stroboskop, яка складається з однієї людини, але не дивлячись на те, що виглядала вона не дуже красиво і мала купу різних проблем та багів, я все одно дуже рекомендував в неї пограти, і рекомендую досі. Після виходу проекту, розробник почав збирати гроші на Kickstarter для розробки продовження, в якому акцент був повинен зміститись з аналізу аудіо на відеозаписи, але на жаль проект не зміг досягнути своєї мети. І замість цього, розробник зробив більш урізану за амбіціями Sylvio 2, яка вийшла через два роки. В ній все одно вистачало прикольних ідей (і від одного з моментів зі спектрограмами мені досі моторошно), але гра була набагато простіша в порівнянні з оригіналом. І через декілька років після виходу гри, розробник вирішив, що втомився від розробки ігор.

Але за останні декілька років купа малих інді студій та розробників почали випускати різні колекції маленьких горор ігор, такі як Haunted PS1 Demo Disc” чи “Dread X Collection”, що надихнуло Stroboskop на повернення в розробку. І після створення Karao для Dread X Collection 5, розробник вирішив повернутись до більш “великих” ігор з новою частиною серії Sylvio: Black Waters. Чому я дуже радію, хоч і гра вийшла не найкраща.

In love with: Kunitsu-Gami: Path of the Goddess

12/09/2024 12/09/2024

Kunitsu-Gami: Path of the Goddess is not a game that I could call revolutionary or innovative. It is a very curious mix of hack and slash action game with a tower defense strategy and I haven’t seen it done quite like this before. But definitely not revolutionary. And yet, I can’t help but love this project and wish to see more huge development companies and corporations learn from it. No, not from the mix of genres, but rather from the approach this game takes. You see – this is very much a “AA game”, made by “AAA” standards, which is something you used to see all of the time back in the late 90s-early 00s, but which doesn’t really happen anymore. And playing this game reminded me of how much are we all missing out with the current gaming market trends.

Зачарований: Kunitsu-Gami: Path of the Goddess

12/09/2024 12/09/2024

Я не назвав би Kunitsu-Gami: Path of the Goddess революційною грою. Але це дуже прикольна суміш hack and slash action та tower defense стратегії, аналогів якій я раніше не бачив. Нічого революційного, але настільки надихаюче і приємне, що я сподіваюсь побачити більше проектів, які підуть цим же шляхом. Не в плані такої суміші жанрів, а в плані підходу до бюджету та амбіцій. Бо по факту, це гра “АА бюджету”, зроблена за стандартами “ААА бюджету”, що в кінці 90-их та на початку 00-их великі студії робили не рідко, але сьогодні такого не побачиш. І проходження цього проекту нагадало мені за що я взагалі обожнюю ігри, і чого дуже не вистачає посеред сучасних трендів ігрового ринку.

Thoughts on: Prince of Persia: The Lost Crown

05/09/2024 05/09/2024

I’ve been interested in the Prince of Persia series since experiencing the original game as a kid. And it’s hard to downplay the its influence on platforming games, both in 2D and 3D. The original (that hopefully may get the “The Making of Karateka” treatment someday, along with the sequel) established the methodical and precarious cinematic platforming that shaped the early platforming focused 3D action adventure games, most notably Tomb Raider. While Sands of Time established a new standard for 3D action adventuring, that can still be felt even in the recent releases. But the current rights holder of the series, Ubisoft, haven’t made any new Prince of Persia games for over a decade, with the last release being The Forgotten Sands in 2010 (a ironically titled game that is quite good, but, indeed, often forgotten). Instead, they focused on the franchise that began its life as a next Prince of Persia game – Assassin’s Creed.

Or at least they did until 2023, when Prince of Persia: The Lost Crown was announced. A completely new game that is going back to 2D platforming, but this time with a metroidvania-style world design, like in Warrior Within and PoP 2008. I was very excited about it, waited out the half a year of timed exclusivity on PC for EGS and… This was one of the most miserable experiences I’ve had in a while. And if not for the Prince of Persia title, I would’ve stopped playing pretty early on. That said, I won’t be surprised if there will be people with a mostly opposite experience to mine. A difference that will boil down to a simple question – do you like precision platformers?

Думки про: Prince of Persia: The Lost Crown

05/09/2024 05/09/2024

Я зацікавився Prince of Persia ще з того моменту, коли вперше пограв в першу частину в дитинстві. І ця серія вплинула на розвиток ігрового дизайну в цілому, як в 2D так і 3D. Перша гра (яку було б непогано побачити, разом в з продовженням, в форматі The Making of Karateka) створила стандарт для методичного платформінгу, де кожен стрибок може призвести до смерті, що перейшло в 3D завдяки серії Tomb Raider. Тоді як Sands of Time задала новий стандарт для action adventure в 3D, який все ще використовується в іграх. Але не дивлячись на все це, Ubisoft (у яких зараз права на серію) не випускає нових частин Prince of Persia вже більше 10 років. І останньою частиною зараз є The Forgotten Sands 2010-го року (яка дуже прикольна, але про яку, нажаль, дійсно зазвичай забувають). І замість цього ми майже кожен рік отримуємо нові частини Assassin’s Creed – серії, яка почалась з гри, яку спочатку розробляли як новий Prince of Persia.

Але все почало змінюватись в 2023-ому з анонсом Prince of Persia: The Lost Crown. Нова гра, в 2D і тепер з metroidvania дизайном світу, прямо як в Warrior Within або PoP 2008. Що мене звичайно зацікавило, тому перечекавши тимчасову ексклюзивність гри на EGS на ПК, я придбав її і… Лаявся в екран декілька днів поспіль. Якби ця гра не була частиною Prince of Persia, я б її закинув. Але, не здивуюсь, якщо ця гра багато кому навпаки сподобається. Секрет в дуже простому питанні – чи подобаються вам precision platformer ігри?

Thoughts on: Trepang2

30/08/2024 30/08/2024

When I’ve first caught wind of Trepang2 it looked like a really cool project – an FPS that’s attempting to recreate the explosive style of F.E.A.R. and Criterion Games’ Black from PS2, but with some of the more modern ideas thrown in? Sign me the hell up! Yet, when I’ve played the demo of the game, I found it to be… Well, sure – still explosive and stylish. But really boring, uninspired and with some of the worst level design I’ve seen in a major release FPS in a while. So, I’ve decided to ignore the game and would’ve continued to do so if not for some of the people I know, who said that the game was better than my initial impressions told me it is. And now that I’ve completed it, in its fully DLC’ed up version, I can say with confidence that my initial thoughts were spot on.

Думки про: Trepang2

30/08/2024 30/08/2024

Коли я вперше почув про Trepang2, ідея мене дуже зацікавила – FPS гра, яка намагається відтворити вибуховий стиль F.E.A.R. та Black на PS2 від Criterion Games, але оновлений під сучасність? Обов’язково треба пограти! А потім перед виходом гри з’явилась її демо версія і хоча ґеймплей був дійсно вибуховим і стильним, грати було неймовірно нудно. Дизайн рівнів був просто бридкий і в цілому проект відчувався як дешева копія чогось прикольного, в найгіршому сенсі. Тому, я проігнорував проект і забув би про нього, якби декілька знайомих не сказали мені, що гра насправді краще, ніж мені здалося на перший погляд. Тож я пройшов гру з DLC і тепер без сумнівів можу сказати, що не помилявся в своїх перших оцінках.

Read more“Думки про: Trepang2”