O tempora: Beyond Good & Evil – 20th Anniversary Edition

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Beyond Good & Evil has always been a pretty odd game. Inventive and unforgettable in many ways, but also clearly unfinished and frustrating in many others. Born out of incredible ambition of the team inside Ubisoft, back when their games were fresh and exciting and not the same game with different coats of paint released several times a year with 15 minutes of end credits they’re known for nowadays. Though even this game’s release was a bizarre choice on the company’s side – released the same day as Prince of Persia: The Sands of Time, another beloved classic, the two games competed for attention, leaving both of them with very high critical scores but less than exciting sales figures. Nonetheless, a sequel Beyond Good and Evil 2 have been in development for… who knows how long, as the game was originally announced back in 2008 (just 5 years after the original), and the development of it has been far more troubled than that of the first game, since no one knows what it’s going to be anymore… That is, no one knew at all until 20th Anniversary Edition remaster of the first game has been released that, among other things, has additional elements that seem to exist specifically to tie the game better with the prequel concept last shown in 2018.

But, that’s all great and all, yet BG&E is now a 21 year old game and not games age well. Is it still worth playing, with the fresh coat of paint or not?

Read more“O tempora: Beyond Good & Evil – 20th Anniversary Edition”

О часи: Beyond Good & Evil – 20th Anniversary Edition

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Beyond Good & Evil завжди була дивною грою. Винахідлива і незабутня, але також незакінчена і дратуюча. Гра народжена величезними амбіціями команди Ubisoft, в часи коли їх ігри означали інновації та свіжий ґеймплей, а не набір однакових проектів з різними назвами, в кінці кожної з яких треба 15 хвилин дивитись титри. Хоча, навіть цей реліз не уникнув дурних рішень – гру випустили в один день з Prince of Persia: The Sands of Time, іншою класикою про яку люблять згадувати, і ці обидві гри отримали дуже високі оцінки від критиків, але також розчарували в продажах, можливо тому що перехоплювали увагу один одного. Але продовження під назвою Beyond Good and Evil 2 все одно запустили і вперше показали в 2008 році (через 5 років після виходу оригіналу). Але з тих пір… Дуже мало відомо про те, що коїться з цим проектом, розробка якого вийшла складнішою за першу частину, але вихід ремастеру 20th Anniversary Edition має несподівані додані елементи, які розкривають персонажів та елементи історії, які були до цього показані в версії сіквелу 2018-го року. Який до того моменту перетворився на пріквел.

Щоб там не було з продовженням, BG&E вийшла 21 рік назад і не всі ігри проходять перевірку часом. Чи варто грати в неї сьогодні, в оригіналі чи в оновленому вигляді?

Read more“О часи: Beyond Good & Evil – 20th Anniversary Edition”

Thoughts on: Senua’s Saga: Hellblade II

Of all the titles Ninja Theory have made, if there was one that never needed a sequel, it was the fantastic Hellblade: Senua’s Sacrifice from 2017. But there’ve been plenty of examples in games and other media, where a sequel that never really needed to exist gets created and becomes as liked as the original or even overshadows it. Well, I doubt this will happen with Senua’s Saga: Hellblade II.

Read more“Thoughts on: Senua’s Saga: Hellblade II”

Думки про: Senua’s Saga: Hellblade II

З усіх ігор Ninja Theory, неймовірна Hellblade: Senua’s Sacrifice 2017-го року точно не потребувала продовження. Але сам по собі цей факт нічого не значить, все ж вистачає відомих прикладів серед ігор та інших форм медіа, де сіквел, якого ніхто не просив, був настільки ж класним, як і оригінал, або навіть краще. Senua’s Saga: Hellblade II до таких прикладів не відноситься.

Read more“Думки про: Senua’s Saga: Hellblade II”

In love with: Brothers: A Tale of Two Sons Remake

Back in 2013 Starbreeze Studios was in a weird position. They had lost several key team members in the years prior and in 2012 released Syndicate, a game that wasn’t well received. Releasing a small downloadable only cinematic platformer title was not something people expected of them at the time, but Brothers: A Tale of Two Sons was a success that made people trust the studio once again. Pitched and directed by Josef Fares, who has since worked on purely cooperative titles A Way Out and It Takes Two, it was a very curious attempt to create a “single-player coop” kind of game. That used its simple yet inventive controls to tell a wonderful fairy tale (in the classic dark but hopeful way) story that evoked emotions through basic interactions.

The game has been re-released and ported numerous times since then and now, over 10 years since release, it got an almost shot for shot remake of the game, similarly to Like a Dragon: Ishin! from last year. This remake aims to be a new definitive version of the game and while it doesn’t quite succeed to be that at the moment, the game at the core remains amazing.

Read more“In love with: Brothers: A Tale of Two Sons Remake”

Зачарований: Brothers: A Tale of Two Sons Remake

В далекому 2013-ому Starbreeze Studios опинились в дивній ситуації. До 2012-го зі студії пішло декілька ключових людей, а потім вони випустили Syndicate, який гравцям не сподобався. Ніхто не очікував, що наступним проектом від них стане маленька гра без фізичного релізу, але саме завдяки Brothers: A Tale of Two Sons, який всім дуже сподобався, студію полюбили знову. Проектом керував Йозеф Фарес, який після цього зробив кооперативні проектів A Way Out та It Takes Two, але його перша спроба була “однокористувацькою кооперативною” грою, яка використовувала дуже незвичне використання ґеймпаду для того, щоб розказати чудову казку, яка передавала емоції через свою інтерактивність.

Гра з тих пір перевидавалась багато разів, а тепер, більш ніж через 10 років з виходу, на неї вирішили зробити “покадровий рімейк”, прямо як це було минулого року з Like a Dragon: Ishin!. Цей рімейк намагається стати головною версією гри і хоча це в нього прямо зараз не вийшло, сама гра залишається чудовою.

Read more“Зачарований: Brothers: A Tale of Two Sons Remake”

Disapprove: Alone in the Dark (2024)

Another decade, another attempt to revive Alone in the Dark. I’ve recently covered all of the previous games in the series (excluding Illumination, because who cares). The inspiring original trilogy that shaped modern action adventures, but aged poorly. A much simpler first reboot The New Nightmare that nonetheless did several incredibly ambitious things. Overly ambitious Alone in the Dark from 2008, that attempted to reinvent the genre but failed miserably. And now we have a third game simply titled Alone in the Dark, except this lacks any ambition of the previous entries.

Read more“Disapprove: Alone in the Dark (2024)”

Розчарування: Alone in the Dark (2024)

Судячи з усього на годиннику час знову перезапускати Alone in the Dark. Нещодавно я написав про всі попередні частини серії (окрім Illumination, бо кого вона хвилює). І про надихаючу, але застарілу оригінальну трилогію від якої пішли сучасні action adventure. І про набагато простіший перший перезапуск серії The New Nightmare, який все одно спромігся зробити щось класне. І про занадто амбіційну Alone in the Dark 2008-го, яка намагалась змінити обличчя жанру, але вийшла доволі поганою. І ось тепер вийшла ще одна гра, яка просто називається Alone in the Dark, але яка при цьому не має жодних амбіцій взагалі.

Read more“Розчарування: Alone in the Dark (2024)”

Thoughts on: The Thaumaturge

While I didn’t have high hopes for The Thaumaturge, it seemed potentially interesting. The setting, the time period, the topics and how mystical dark fantasy story could be integrated in all of that was promising. And the mix of story driven adventuring with turn based battles had a lot of cool ideas about them. But, unfortunately, the end result is quite underwhelming for the most part and outright bad in a few spots.

Read more“Thoughts on: The Thaumaturge”

Думки про: The Thaumaturge

Від The Thaumaturge я багато не очікував, але не можу не признати, що гра виглядала потенційно цікавою. Сетинг, часовий період, теми і суміш темного фентезі з історичними подіями могли створити чудову гру. І навіть ґеймплейно тут є потенціал в суміші сюжетної пригодницької гри з покроковими боями. Та на жаль, в цілому результат виявився розчаровуючим. А інколи і зовсім поганим.

Read more“Думки про: The Thaumaturge”