I absolutely loved Final Fantasy VII Remake Intergrade. I was never a fan of the original game, heck I have more interest in FF8, despite it being a less fun game to play. But Remake, and the Episode INTERmission? So freaking good! I was excited about Rebirth and couldn’t wait to play it. Yet, as I was playing it I couldn’t wait for it to be finally over… It isn’t a bad game, but if the final part of this remake trilogy follows the same gameplay formula, I’m not buying it. I can have my time wasted for free.
Tag: story driven
Розчарування: Final Fantasy VII Rebirth
Важливо зазначити, що Final Fantasy VII Remake Intergrade мені дуже сподобалась, хоча я ніколи сильно не любив оригінал. Та ж FF8 мені більш цікава, хоч проходити її не супер приємно. Але той Remake з Episode INTERmission DLC був неймовірним. Тому і в Rebirth я хотів пограти. Але поки нарешті грав, то не міг дочекатись, коли гра нарешті скінчиться… Це не погана гра, але кажу одразу, що якщо остання частина цієї трилогії буде працювати так само як ця, я не збираюсь її проходити. Гаяти час можна цікавіше.
O tempora: Legacy of Kain: Soul Reaver 1&2 Remastered
O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.
Legacy of Kain has been one of the most important franchises for me personally. While it has not been a series I replayed very often, unlike a lot of survival horror classics, it has remained a benchmark of worldbuilding, character writing and storytelling. The incredible work Silicon Knights did when creating the world of Nosgoth for Blood Omen: Legacy of Kain still holds up. As do the stunning writing and cutscene direction of Amy Hennig and her team with later entries, as Crystal Dynamics became the owners of the franchise. There has been only one dud in the main series (Blood Omen 2), and even that game had its moments. Franchise consistently had incredible music, some of the best voice acting in games and one of the most cleverly written storylines… That to this day remains unfinished. Legacy of Kain: Defiance, the final “proper” entry in the series was released in 2003 and was an ending, but not the ending to the incredible tale started in 1996. And since then only cancelled projects, including some incredibly misguided ones, followed. By now, with almost all of the original team spread across the industry (or sadly not among the living) getting a sequel is not just unlikely but may even be preferable. The industry is too different and Legacy of Kain requires a strong vision and choices that development studios and especially publishers would simply not risk to make.
So, given that getting no future games in this wonderful franchise might be the best outcome possible, let’s look at its past with the recently released Legacy of Kain: Soul Reaver 1&2 Remastered.
Read more“O tempora: Legacy of Kain: Soul Reaver 1&2 Remastered”
О часи: Legacy of Kain: Soul Reaver 1&2 Remastered
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Ігрова серія Legacy of Kain для мене дуже важлива. Хоча я в цілому набагато частіше заново граю в класичні survival horror ігри, а не в ігри LoK, я продовжую вважати їх основними стандартами для того, як створювати світ, писати персонажів та розповідати сюжет. Silicon Knights зробили неймовірну роботу, створивши світ Носготу для Blood Omen: Legacy of Kain. А коли права на серію перейшли Crystal Dynamics, то робота Емі Хенніг на позиції сценаристки та режисера, підняли оповідання цієї серії на новий рівень. Навіть єдина дійсно слабка частина основної серії (Blood Omen 2) має прикольні елементи. Музика тут неперевершена, озвучення персонажів – краще ніж величезна кількість сучасних ігор. А сценарій кожної частини написаний так захопливо, що постійно хочеться дізнатись, що буде далі… На жаль, остання “повноцінна” частина серії – Legacy of Kain: Defiance, яка вийшла в 2003-ому, – закінчила лише частину цього сюжету. Але повного завершення саги, яка почалась в 1996-ому ми так і не отримали. Після купи закритих незакінчених проектів, включаючи дуже дивні, після того, як більша частина розробників серії розійшлась по іншим студіям (або, на жаль, померли) шанси на нову частину серії неймовірно малі. Більш того, можливо навіть краще, якщо її не буде. Сучасний ігровий ринок занадто сильно змінився. Розробники не потягнуть, а видавці не підуть на ризики.
Ну а раз відсутність нових частин може бути найкращим варіантом для серії, то варто подивитись в минуле. За допомогою Legacy of Kain: Soul Reaver 1&2 Remastered.
Read more“О часи: Legacy of Kain: Soul Reaver 1&2 Remastered”
Thoughts on: Dragon Age: The Veilguard
As someone, who got into computer roleplaying games due to the first two Baldur’s Gate titles decades ago, my takes on Dragon Age were often considered at least somewhat controversial. While I liked Origins, I never cared about it that much and found it quite boring. As everyone pointed at the copy and paste dungeons of Dragon Age II, I called it the best story-driven RPG BioWare has created, and stand by those words even today. And… Hmm, I suppose saying that Inquisition isn’t worth your time was not a very controversial opinion. But nonetheless, I admired Dragon Age world and even Inquisition, for all of the dozens of hours of boring crap, felt like it still belonged to the same world first shown in Origins. The Veilguard offers only tiny glimpses of that and most of the time feels like a Saturday morning cartoon adaptation of the story. Yet… it can be quite alright to play anyway.
Думки про: Dragon Age: The Veilguard
Я вперше захопився комп’ютерними рольовими іграми після досвіду з першими Baldur’s Gate на початку 00-их, тому мої думки про серію Dragon Age зазвичай викликають у людей здивування. Наприклад, мені подобалась Origins, але я при цьому вважав гру доволі нудною. Поки всі тикали пальцями в копіпасту Dragon Age II, я називав гру найкращою сюжетною RPG від BioWare, і моя думка досі не змінилась. А коли я казав, що Inquisition не варта вашого часу, то… окей, ця думка ні у кого претензій не викликала. В будь-якому випадку, мені дуже подобається світ Dragon Age і навіть Inquisition, якою нудною гра б не була, відчувалась як частина того цікавого і великого світу, з яким нас познайомила Origins. В The Veilguard цього майже нема. А те що є, скоріше нагадує мультсеріал адаптацію серйозного кіно. Та, в принципі, грати в цю гру не так погано.
Thoughts on: Sorry We’re Closed
With the wave of true classic survival horror revival that’s been happening over the past five or so years, I’ve always been more excited about games that don’t just copy the existing formula but try to do something different with it. Yet, most of the attempts at doing that so far have been quite poor, usually due to the relative inexperience of the developers preventing them from realizing their big ambitious ideas. Sorry We’re Closed gets very close to doing things well. But it doesn’t stick the landing.
Думки про: Sorry We’re Closed
За останні п’ять років жанр класичного survival horror ожив і за цей час з’явилось багато нових інді ігор. Мені завжди найбільш цікаві проекти, які намагаються зробити в цьому форматі щось нове, але більшість таких проектів, зазвичай, доволі погані. Здебільшого через занадто великі амбіції і відсутність досвіду розробників. Sorry We’re Closed майже вдається зробити щось нове і дуже цікаве, але розробники роблять декілька дуже неприємних помилок.
Thoughts on: Mouthwashing
Due to the abundance of story exploration games or “kinda adventure games but not really”, it’s very rare I bother playing any of them unless their story or presentation or anything else really grab me. When I first saw the store page for Mouthwashing, I dismissed it immediately and wouldn’t have considered playing it if not for catching a few streams of other people going through the game. Which has shown that this game has very strong writing and presentation that might be worth checking out for myself, even though I have, essentially, spoiled the story for myself with those streams. And you know what – it was still worth it. Even if, the more this game tries to be an adventure game, the worse it gets. And it’s published by russians.
Думки про: Mouthwashing
Через величезну кількість сюжетних ігор, які “нібито пригодницька гра, але насправді ні”, більшість з них я просто ігнорую. І коли я вперше побачив Mouthwashing, то одразу проігнорував проект, як ще один не сильно цікавий. Але після декількох стрімів та відео, де стало видно, що і оповідання і стиль тут можуть бути якісними, я вирішив, що може варто зацінити гру самому. Хоча я, по факту, і так вже бачив все проходження. І воно в принципі було того варто, якби не те, що чим більше гра намагається бути пригодницькою, тим гірше вона стає. І те, що її видає русня.