open world – Page 4

Disapprove: Homefront and Homefront: The Revolution

20/02/2024 20/02/2024

There’s something fascinating about seeing two attempts at creating a game franchise fail so miserably as it happened with Homefront. I can understand why the publishers thought there was potential here – a franchise of FPS titles built around an idea of war happening on US soil. It could be provocative and novel and independently of quality of the end product guarantee to cause at least some uproar and publicity, positive or not. And its not like the attempts were the same, they tried approaching the same basic idea from rather different perspectives. Yet, both of them are very much not good and not worth playing at all.

Розчарування: Homefront та Homefront: The Revolution

20/02/2024 22/02/2024

Дуже цікаво спостерігати, як ігрова серія намагається народитись двічі, і обидва рази провалюється. Саме це і відбулось з Homefront. Розумію, чому видавці бачили в цій ідеї потенціал – серія FPS ігор, яка побудована на тому, що США захопили і війна відбувається на їх землі. Звучить настільки зухвало, що навіть не важливо чи самі ігри будуть якісними чи ні, вони все одно отримають багато уваги, навіть якщо увага буде негативною. Цікаво і те, що дві спроби були дуже різними в своїх спробах передати одну й ту ж саму ідею. Але, на жаль, не дивлячись на цікавість всіх цих деталей, самі ігри виявились не дуже цікавими.

Happy about: Like a Dragon Gaiden: The Man Who Erased His Name

31/12/2023 31/12/2023

Weird how I seem to be playing Like a Dragon games more often than I’ve ever played the typical Ubisoft games, but the burnout is far less noticeable… Seriously, though, RGG Studio has been putting out games set in this universe not just annually lately, but often with several games coming out the same year. And in situations like with this game, I’m not sure if there was the point. Not that I disliked Like a Dragon Gaiden, quite the opposite, but it does feel almost unnecessary at points…

Радий: Like a Dragon Gaiden: The Man Who Erased His Name

31/12/2023 31/12/2023

Дивно, що я ігри серії Like a Dragon проходжу частіше ніж типові проекти Ubisoft, але втомлююсь я від них набагато менше… Але без жартів – RGG Studio вирішили випускати ці проекти майже кожен рік, а інколи (як цього року) навіть по декілька ігор за рік. Та у випадках, як з цією конкретною грою, я не певен навіщо вони це роблять. Тобто, Like a Dragon Gaiden мені сподобався, але інколи ця гра здається абсолютно не потрібною для серії, хоча б сюжетно…

Ugly duckling: Alone in the Dark (2008)

15/11/2023 15/11/2023

Alone in the Dark from 2008 (also known as Alone in the Dark: Inferno on PS3) might be the last truly ambitious game of the last 20 years. That’s one hell of a statement to make, but I have good reasons to say it – what this game attempted to create is on a level that has not been attempted since. Possibly because the game didn’t turn out great and wasn’t positively received. I loved it back in 2008 even now for how frustrating a lot of the game is, I cannot help but love the effort and potential. While at the same time knowing well, that I can’t really recommend playing this game to the majority of people.

Гидке каченя: Alone in the Dark (2008)

15/11/2023 15/11/2023

Alone in the Dark from 2008 (також відома під назвою Alone in the Dark: Inferno на PS3) – це, можливо, остання насправді амбіційна гра останніх 20 років. Знаю як це звучить, але я пишу це не просто так. Цей проект намагався зробити незвичайну комбінацію механік і систем так, як ніхто інший не робив. Можливо лише тому, що результатом цієї спроби став жахливий провал, який майже нікому не сподобався. Мені гра в 2008-ому дуже подобалась не дивлячись на те, що вона дійсно дуже дратує. Чому я і не можу її рекомендувати більшості людей, але при цьому дуже поважаю.

In love with: Cyberpunk 2077 (2.01 with Phantom Liberty)

03/11/2023 03/11/2023

I suppose, Cyberpunk 2077 is the perfect example of why is it I try to avoid playing and reviewing games until they’re “complete”. Though, surprisingly, the big change that makes my old review somewhat outdated isn’t the new expansion Phantom Liberty, but rather the 2.0 patch that overhauled the game in a substantial way and all of the patches that preceded it. I loved playing the game even more than before, but this time I can also easily recommend it to others. All it took was “just” 3 extra years of development…

Зачарований: Cyberpunk 2077 (2.01 з Phantom Liberty)

03/11/2023 29/11/2023

Cyberpunk 2077, мабуть, найкращий приклад того, чому я зазвичай уникаю оглядів на ігри, поки їх не можна назвати “повною версією”. Хоча, як не дивно, головною причиною назвати мій старий огляд на гру менш актуальним стало не доповнення Phantom Liberty, а оновлення 2.0, яке настільки оновило гру, що вона сприймається як нова. Гра мені сподобалась і перший раз, але саме зараз я нарешті можу спокійно її рекомендувати іншим. Три роки після виходу гри…

Happy about: The Saboteur

27/09/2023 27/09/2023

There was once a game development studio called Pandemic Studios, who released a lot of projects that were either extremely critically and financially successful, like Star Wars: Battlefront and Mercenaries: Playground of Destruction, or more polarizing, but still highly beloved like Full Spectrum Warrior or Destroy All Humans!. But then, after lots of delays, Mercenaries 2: World in Flames was launched to more mediocre reviews and there were reports that the game was released in a state deemed unfinished by the team. The Lord of the Rings: Conquest had even worse reviews and was relatively quickly forgotten. And the final game of the studio, The Saboteur, was launched after one of the development offices was already closed by EA and almost immediately after the game launch to relatively positive reviews, the whole studio was shut down.

Which came as a shock to me – I played The Saboteur when it was first released and considered it to be among the best and most enjoyable examples of sandbox-y open world games – games that I rarely enjoy. I remembered loving its sound design. How the parkour felt much better than what Assassin’s Creed did at the time (with only 2 first games launched). How its approach to stealth and sabotage felt like a perfect “simplified Hitman in open world”. But memories can often be incorrect, so for a while I wanted to revisit the game and give it a fresh look. Thankfully, it’s still available on GOG, and plays pretty well on modern hardware.

Read more“Happy about: The Saboteur”

Радий: The Saboteur

27/09/2023 29/11/2023

Колись існувала студія Pandemic Studios, яка випустила купу проектів, деякі з яких були дуже успішними, як Star Wars: Battlefront чи Mercenaries: Playground of Destruction, а деякі менш успішними, але все одно відомими, як Full Spectrum Warrior чи Destroy All Humans!. Але коли після багатьох переносів релізу вийшла Mercenaries 2: World in Flames, відгуки на неї були не найкращими і навіть сама команда вважала проект незакінченим. The Lord of the Rings: Conquest зустріли ще гірше і гру дуже швидко забули. А фінальним проектом стала The Saboteur. На момент виходу одна з частин студії вже була закрита, а після серії доволі нейтральних оглядів EA закрили студію повністю.

Ці новини для мене стали повною несподіванкою – я в той момент проходив The Saboteur і мені він здавався одним з найкращих прикладів ігор-пісочниць з відкритим світом. А цей жанр мені дуже рідко подобається. І хоча я повернувся до гри вперше з релізу, я весь це час добре пам’ятав, який в грі був чудовий дизайн звуку, як паркур працював краще ніж в серії Assassin’s Creed на той момент (тоді вийшли лише перші 2). І мені дуже подобалось, як стелс та саботаж в грі були чудовим прикладом “спрощеного Hitman у відкритому світові”. Але не все завжди виявляється таким, яким ти це пам’ятаєш, тому я давно хотів знову сісти за гру і пройти її знову. На щастя, її все ще можна придбати на GOG і вона без проблем працює на сучасному залізі.